Постанова 4822 № 723/4247/18

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Чернівці cправа № 723/4247/18 провадження № 822/679/21-ц Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Владичана А.І., Половінкіної Н.Ю., секретар Герман Я.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Сторожинецька міська рада Чернівецької області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2021 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Бужора В.Т. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Сторожинецької міської ради Чернівецької області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання частково недійсним рішення Сторожинецької міської ради Чернівецької області та державного акту на право власності на землю. В обгрунтування позову посилається на те, що рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області від 24 грудня 2009 року № 308/41-2009 їй передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,45 га, в тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, а також 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться по АДРЕСА_1 . Суміжним землекористувачем її земельної ділянки є ОСОБА_2 , якій рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області VI скликання №118/6-2011 від 12 травня 2011 року затверджено технічну документацію на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки безоплатно для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передано останній земельну ділянку площею 0,3987 га, в тому числі 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та 0,2987 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 . На підставі вказаного рішення, в травні 2012 року, ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства. В процесі виготовлення технічної документації виявлено невідповідність перетину земельних ділянок, а саме, меж земельної ділянки ОСОБА_2 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 , та накладається на межі земельної ділянки позивачки. Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідачів порушено права позивачки на частину земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0173 га. Просила суд: -визнати недійсним та скасувати п. 1.17. рішення VI сесії VI скликання Сторожинецької міської ради Чернівецької області № 118/6- 2011 року в частині затвердження технічної документації та передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2987 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324510100:03:007:0403; -визнати частково недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 837229, на земельну ділянку площею 0,2987 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324510100:03:007:0403. -Вирішити питання щодо судових витрат. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сторожинецької міської ради, третя особа Головне Управління держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання частково недійсним рішення Сторожинецької міської ради та державного акту на право власності на землю відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів порушення її прав та інтересів на частину спірної земельної ділянки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що процесі виготовлення технічної документації виявлено невідповідність перетину земельних ділянок, а саме, меж земельної ділянки ОСОБА_2 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 , та накладається на межі її земельної ділянки. Вказане також підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 16 листопада 2020 року. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Відповідно до рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради № 97 від 20 травня 1994 року, яке прийнято на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 від 26 грудня 1992 року, земельну ділянку площею 0,45 га по АДРЕСА_3 передано у власність ОСОБА_1 , відповідно до будівельного паспорта вона є забудовником вказаної земельної ділянки. Рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області від 24 грудня 2009 року № 308/41-2009, з метою уточнення площі та цільового призначення земельної ділянки, в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, внесено зміни у вищевказане рішення, яким передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,45 га, в тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та 0,35 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ) Рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області VI скликання №118/6-2011 від 12 травня 2011 року затверджено технічну документацію на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки безоплатно для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3987 га, в тому числі 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та 0,2987 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 ). Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 837229, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,2987 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324510100:03:007:0403. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК Українивизначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси. Таким чином, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта (рішення) прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. В силу статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим законом та іншими законами до їх відання. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Оскільки рішення про передачу позивачці спірної земельної ділянки у власність приймалось виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради, № 97 від 20 травня 1994 року, яке прийнято на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 від 26 грудня 1992 року, тому для встановлення факту набуття позивачкою права на спірну земельну ділянку підлягає застосуванню Земельний Кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII у редакцій, чинній станом на 20 травня 1994 року. За змістом статті 17 ЗК України (у відповідній редакції), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідне рішення. Стаття 22 ЗК України(у відповідній редакції), встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Відповідно до статті 23 ЗК Української РСР право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Системний аналіз наведених положень Земельного Кодексу України дає підстави для висновку, що законодавець пов`язував набуття права власності чи права користування земельною ділянкою із сукупності таких обставин: ухвалення компетентним органом рішення про передачу у власність (користування) земельної ділянки, встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (державного акта). Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 02 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року). З урахуванням того, що право власності чи право користування набувається лише з підстав та в порядку, передбаченому законом, тому визначальним при вирішенні питання про те, чи набула особа права власності чи право користування земельної ділянки, є встановлення обставин, з яким закон пов`язує виникнення такого права. У справі, що переглядається, апеляційним судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 20 травня 1994 року № 97 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку, площею 0,45 га по АДРЕСА_1 . Рішення про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №17/1315/15-ц. ОСОБА_1 , після прийняття рішення про надання їй у власність земельної ділянки, у передбаченому статтею 22 ЗК Української РСР порядку, право власності на спірну земельну ділянку не набула, оскільки межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлені, державний акт їй не видавався. Отже, ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 20 травня 1994 року набула тільки приватний інтерес на отримання у власність земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області VI скликання №118/6-2011 від 12 травня 2011 року в частині затвердження технічної документації та передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2987 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324510100:03:007:0403, жодним чином не порушено охоронюваних законом прав та інтересів позивачки ОСОБА_1 , оскільки остання не є власником або користувачем спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт шостий частини першої статті 3 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16 (провадження №14-28цс20) зазначено, що може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки. ОСОБА_1 тривалий час, починаючи з 1994 року зволікала з реалізацією наданої їй можливості для набуття права власності на спірну земельну ділянку, що не вважається її добросовісною поведінкою. При цьому позивач повинна була цілком очікувати, що земельна ділянка у зв`язку із таким зволіканням може бути надана в користування або у власність іншій особі (особам), що у справі, яка переглядається, й відбулося. Є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у неї вилучено земельну ділянку орієнтовною площею 0,0173 га внаслідок неправомірних дій відповідачів, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи. Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи №69/11-20 фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів, зокрема огорожі відносно меж земельних ділянок, а саме земельної ділянки 0,2987 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324510100:03:007:0403, яка належить ОСОБА_2 та земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , надана ОСОБА_1 не відповідає правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки. Невідповідність полягає в тому, що частина наявної огорожі зі сторони господарства ОСОБА_1 довжиною 40,29 м., що є фактичною межею між земельними ділянками, які знаходяться в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та згідно відомостей державного земельного кадастру (технічної документації) розташована на території земельної ділянки площею 0,2987 га кадастровий номер 7324510100:03:007:0403, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Місце розташування земельної ділянки 0,2987 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324510100:03:007:0403, яка належить ОСОБА_2 при винесенні її в натурі на місцевості, згідно відомостей Державного земельного кадастру позначені червоним кольором на ситуаційній схемі розташування земельної ділянки відповідно до факту користування та згідно відомостей ДЗК. Отже, має місце накладання земельних ділянок, відповідно до право встановлюючи документів на земельну ділянку площею 0,2987 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324510100:03:007:0403, яка належить ОСОБА_2 та земельної ділянки площею 0,10 га, наданої ОСОБА_1 , тобто частина огорожі належної ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці належній ОСОБА_2 . Таким чином, висновок судової земельно-технічної експертизи №69/11-20 відомостей, зазначених ОСОБА_1 щодо вилучення у неї земельної ділянки орієнтовною площею 0,0173 га, не містить. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області VI скликання №118/6-2011 від 12 травня 2011 року в частині затвердження технічної документації та передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2987 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7324510100:03:007:0403 та державною реєстрацією прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,2987га кадастровий номер: 7324510100:03:007:0403 за ОСОБА_2 , право ОСОБА_1 на отримання нею у власність земельної ділянки, порушено не було. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині підлягає зміні, з підстав викладених в цій постанові. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови - 13 серпня 2021 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: А.І. Владичан Н.Ю. Половінкіна