Ухвала КАС ВС № 280/5386/20

УХВАЛА 10 серпня 2021 року м. Київ справа № 280/5386/20 адміністративне провадження № К/9901/28084/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №280/5386/20 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №280/5386/20, предметом розгляду якої є: - визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо невидання наказу про проведення нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013,04.12.2013 - 03 12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016,04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів; - зобов`язання відповідача-1 видати наказ щодо проведення нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013, 04.12.2013 - 03.12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016, 04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів; - зобов`язання відповідача-2 провести нарахування та виплату компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013, 04.12.2013 - 03.12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016, 04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів; - стягнення з відповідача-2 компенсації за затримку розрахунку при звільненні, визначивши її розмір, виходячи з нарахованої та виплаченої суми компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013, 04.12.2013 - 03.12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016, 04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів, починаючи з 22 квітня 2019 року по день винесення рішення; - стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 20 000 (тридцять тисяч) грн.; - стягнення з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області щодо невидання наказу про проведення нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013,04.12.2013 - 03 12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016,04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів. Зобов`язано Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області видати наказ щодо проведення нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013, 04.12.2013 - 03.12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016, 04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області провести нарахування та виплату компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013, 04.12.2013 - 03.12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016, 04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів у розмірі 188 268,00 грн. з врахуванням сум податків та зборів. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, визначивши її розмір, виходячи з нарахованої та виплаченої суми компенсації за невикористані щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 за періоди 04.12.2012 - 03.12.2013, 04.12.2013 - 03.12.2014, 04.12.2014 - 03.12.2015, 04.12.2015 - 03.12.2016, 04.12.2016 - 03.12.2017, загальною тривалістю 75 календарних днів, починаючи з 22 квітня 2019 року по день винесення рішення у розмірі 354011 грн. 70 коп. з врахування сум податків та зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 в адміністративній справі №280/5386/20 скасовано в частині відмови в стягненні на користь ОСОБА_1 суми витрат на правничу допомогу та прийнято в цій частині нову постанову. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області суму витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області суму витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 в адміністративній справі №280/5386/20 залишено без змін. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, зазначаючи пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказує яку норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у побідних правовідносинах та не наводить постанови Верховного Суду, в якій, на його думку, викладено відповідний висновок, а також не зазначає та не обґрунтовує від якого висновку Верховного Суду та щодо застосування якої норми права необхідно відступити. Також у скарзі автор підставою для відкриття касаційного провадження зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Натомість, обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення зводиться до викладення обставин справи, змісту рішень судів попередніх інстанцій, цитування ряду нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тому суд касаційної інстанції не може надати іншу правову оцінку тим доказам, які вже були перевірені та відхилені судами під час розгляду справи. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Водночас при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №280/5386/20 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. СуддяО.В. Калашнікова