Постанова Донецький апеляційний суд № 263/6786/21

22-ц/804/2145/21 263/6786/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „03" серпня 2021 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 263/6786/21 Номер провадження 22-ц/804/2145/21 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Мальцевої Є.Є.,Ткаченко Т.Б. за участю секретаря: Лазаренко Д.Т. учасники справи : позивач - ОСОБА_1 відповідачі- Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 рокуголовуючого судді Кулика С.В.зі складанням повного тексту судового рішення 15 червня 2021 року по цивільній справі про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,- В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,мотивуючи вимоги тим,що позивач на підставі рішення комісії від 22 вересня 2017 року має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року. 02 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача, яка зареєстрована за № 143270, щодо доплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 , 2018, 2019, 2020 роки, відповідно до пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 № 367-ХІV статті 12 «Пільги учасникам бойових дій та особам, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком». 27 березня 2021 року позивач отримала лист за № 56.8-14796/ККЦ від 09 березня 2021 року, в якому відповідачем зазначено, що її звернення від 02 березня 2021 року з питання перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017-2020 роки, як учаснику бойових дій розглянуто, та зокрема вказано, що покладені на департамент повноваження, згідно чинного законодавства України, виконані в повному обсязі. Тому, вона змушена звернутися з цивільних позовом до суду за захистом свої прав, як учасника бойових дій та просила стягнути з Державного бюджету України на її користь шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеної частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та здійснити їй виплату, з урахуванням фактично виплачених сум за 2018 рік (6865 грн-1265 грн= 5600 грн), за 2019 рік (7485 грн-1295 грн=6190 грн), відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним у загальному розмірі 11 790 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та розгляду по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права,оскільки вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, належить розглядати за правилами цивільного судочинства. Так, у даній справі позивач просила задовольнити її позов до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та Держави України в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним. Посилаючись на ст. ст. 16, 22, 1173, 1175 ЦК України,вважає, що позовні вимоги та зміст позовних вимог стосуються саме правовідносин, що регулюються ЦК України, а не як помилково визначив суд першої інстанції КАС України . Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.63 ). У судове засідання апеляційного суду представники Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області та Держави України в особі Державної казначейської служби України не з`явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.65,67). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України). Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає. З матеріалів справи вбачається,що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни, у тому числі Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується копією рішення про визнання учасниками бойових дій та копією посвідчення від 10 жовтня 2017 року (а.с.11). Із відповіді , наданої департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради,з питання перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017-2020 року , вбачається, що ОСОБА_1 з 16 листопада 2017 року перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб,які мають право на пільги,як учасник бойових дій. Враховуючи,що право отримання пільг як учасник бойових дій ОСОБА_1 набула з 10 жовтня 2017 року ,підстави для виплати у 2017 році разової грошової допомоги до 05 травня були відсутні. Законом України « Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту « передбачена виплата разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі,який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень,встановлених законом про Державний бюджет України.В 2018 році 1265 грн. - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В 2019 році 1295 грн. - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В 2020 році 1390 грн. - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.12). Як зазначено у позові, позивач вважає, що виплати разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах за вказані періоди за 2018,2019,2020 роки , встановлених Кабінетом Міністрів України , є меншими, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, а тому є шкодою (збитками), які має відшкодувати держава відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України. Відмовляючи у відкритті провадження по справі , з підстав визначених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлено з приводу стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 11 790 грн в рахунок відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої суми разової грошової допомоги до 05 травня 2018-2019 років, завданої законом, що визнаний неконституційним. Позивач є особою, яка отримала статус учасника бойових дій та має право на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, проте, позивач була позбавлена можливості її отримати через прийняття нормативно правового акту, який в подальшому був визнаний неконституційним, однак, хоче отримати недоотриману допомогу, а не компенсацію чи іншу виплату, яка не стосується основної виплати. Тому, даний спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи зі змісту позовних вимог. Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. В той же час приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Однією з категорій адміністративних справ, як це випливає зі змісту пункту 3 частини шостої статті 12 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Законодавець урегулював питання, пов`язані, зокрема, з виплатою учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Поряд з цим відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 05 травня. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року в справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що майнова шкода була їй завдана законом, який було визнано неконституційним, у розмірі 11 790 грн. у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у 2018 та 2019 роках, який він би реально міг одержати, якби окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не діяло на момент виплати йому цієї щорічної разової грошової допомоги. Тому , позивач просив стягнути на його користь майнову шкоду, завдану окремим положенням пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, який було визнано неконституційним, у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій. Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, які мали бути нараховані та виплачені позивачу в 2018 та 2019 роках як учаснику бойових дій. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується права позивача на отримання соціальної виплати - щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій. Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 червня 2021 року у аналогічній справі (справа № 400/4436/20). Саме тому ,апеляційний суд також вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. За ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Посилання позивача ,у позовній заяві на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 16 листопада 2020 року по цивільній справі № 712/8386/20 ,що не ким із сторін не оскаржувалось, та набрало законної сили ,є недоречним,оскільки вказане рішення суду першої інстанції , не є правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду,що враховується судом відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України . Таким чином, оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 червня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 06 серпня 2021 року. Судді: