Постанова 4813 № 509/3178/20

Номер провадження: 22-ц/813/7677/21 Номер справи місцевого суду: 509/3178/20 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.08.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/3178/20 Номер провадження: 22-ц/813/7677/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач), - суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І. учасники справи: - скаржник (боржник) - ОСОБА_1 , - особа, дії, бездіяльність або рішення якої оскаржуються - старший державний виконавець Овідіопольського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ротар Юрій Валерійович, - заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи стягувача ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Овідіопольського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ротар Юрій Валерійович, про визнання неправомірним дій та скасування неправомірних рішень державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Гандзій Д.М. о 15 годині 45 хвилині 25 березня 2021 року, повний текст ухали складений 25 березня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст вимог скарги У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області зі скаргою та з урахуванням уточнень до скарги від 21.12.2020 року остаточно просить визнати незаконними дії державного виконавця по складенню неправомірних постанов старшого державного виконавця Овідіопольського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербини О.В. від 28.02.2018 р. про арешт майна боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 28.03.2019 р., про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 09.04.2019 р., про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 09.04.2019 р., про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 09.04.2019 р., а також дії старшого державного виконавця Овідіопольського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ротаря Ю.В. по винесенню постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27.03.2020 р., про арешт коштів боржника від 27.03.2020 р., про арешт майна боржника від 27.03.2020 р., про розшук майна боржника від 27.03.2020 р. та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.06.2020 року. ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги скарги тим, що 26.06.2012 року державним виконавцем, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-710/2002, виданого 19.12.2007 року у рамках виконавчого провадження 33609534. Про відкриття вказаного провадження боржника не було повідомлено. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі переходити до виконавчих дій, накладати арешт чи заборони. Він добровільно виконував рішення суду. Регулярно надсилав стягувачу грошові кошти на відкриті її карткові рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у Приват Банку. Оскільки був карантин 31.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся на електронну поштову скриньку відділу, проте не було надано відповідь. Лише 25.06.2020 року скаржник був ознайомлений з матеріалами ВП 33609534. При ознайомленні виявлено, що у матеріалах виконавчого провадження не міститься доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Також державними виконавцями не направлено жодного запиту до податкових органів, щоб з`ясувати рівень та джерело доходів ОСОБА_1 .. З 2017 року по теперішній час ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, отримує офіційно заробітну плату, що підтверджується даними з податкової служби (а. с. 1 - 2, 98 - 100). 2.2 Позиція особи, дії, бездіяльність або рішення якої оскаржуються в суді першої інстанції У запереченнях на скаргу старший державний виконавець Овідіопольського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ротар Юрій Валерійович просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .. Вказує, що усі постанови державного виконавця винесені правомірно. Обізнаність про наявність виконавчого провадження, стороною якого в якості боржника є - ОСОБА_1 , підтверджується актом державного виконавця від 17.01.2013 року та поясненнями, написаними боржником ОСОБА_1 власноруч 17.01.2013 року, згідно з якими боржник з`явився до Овідіопольського РВ ДВС 17.01.2013 р., під підпис ознайомився з розміром заборгованості та зобов`язався сплачувати заборгованість. Відомостей про повне чи часткове виконання боржником обов`язку зі сплати аліментів станом на 28 лютого 2018 року у державного виконавця не було (а. с. 28 - 38). 2.3 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги заявника (боржника) ОСОБА_1 . Ухвала мотивована судом першої інстанції тим, що оскаржувані постанови державного виконавця про застосування обмежень до боржника винесені державним виконавцем правомірно. Доводи скарги про неправомірне встановлення державним виконавцем зазначених обмежень відносно боржника не доведені (а. с. 178 - 186). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його скарги у повному обсязі. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 під запис судового засідання підтвердила, що отримувала кошти від ОСОБА_1 ; 2) кошти, які отримала ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості по аліментам відсутні у розрахунку боргу; 3) в матеріалах справи відсутнє підтвердження про належне сповіщення ОСОБА_1 про початок виконавчого провадження (а. с. 194 - 195). 2.6 Узагальнені доводи інших учасників справи в апеляційному суді Старший державний виконавець Овідіопольського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ротар Юрій Валерійович, ОСОБА_2 не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року залишено без руху (а. с. 213). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтами подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки (а. с. 215 - 216). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року (а. с. 218). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи. Справу призначено до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 219). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. 05.08.2021 року від адвоката Янєвої Я.С., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Інші учасники справи причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин В Овідіопольському РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ - виконавчий лист № 2-710/2002 виданий Овідіопольським райсудом Одеської області 19.12.2007 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів місячного заробітку боржника, але не менше Ѕ частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 29.07.2002 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 39 - 41). 26.06.2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вищевказаного виконавчого листа № 2-710/2002, виданого Овідіопольським райсудом Одеської області 19.12.2007 року (а. с. 43, 48). 01.08.2012 року державним виконавцем направлено запити до УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області про те, чи отримує боржник пенсію, Відділу Держкомзему в Овідіопольському районі щодо наявності майна належного боржнику, адресно-довідкового бюро в Одеській області щодо місця проживання боржника, Овідіопольського районного центру занятості щодо місця працевлаштування боржника, КП «Овідіопольське РБТІ» щодо наявності рухомого майна належного боржника, ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Іллічівськ та Овідіопольського району щодо належних боржнику автотранспортних засобів (а. с. 44 зворотна сторона). 20.08.2012 року до Відділу надійшла відповідь Головного управління МВС України в Одеській області про відсутність транспортних засобів належних боржнику (а. с. 45). 03.09.2012 року державним виконавцем направлено запит до Адресно довідкового бюро в Одеській області, щодо адреси мешкання боржника ОСОБА_1 у відповідь на який 25.09.2019 року надійшла відповідь що боржник за обліками адресно-довідкової картотеки Овідіопольського РС не значиться (а. с. 46). 07.09.2012 року до Відділу надійшла відповідь УПФ України в Овідіопольському районі про те, що боржник в управлінні ПФ України пенсію не отримує, не являється платником внесків, не перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та надати інформацію щодо місця роботи на мають можливості через відсутність у постанові державного виконавця номеру облікової картки застрахованої особи (а. с. 46 оборот аркуша). 13.09.2012 року Овідіопольський районний центр зайнятості надав довідку про те , що боржник не перебуває на обліку в Овідіопольському районному центру зайнятості (а. с. 47). 14.09.2012 року до Відділу від КП «Овідіопольське РБТІ» надійшла відповідь про відсутність нерухомого майна на території Овідіопольського району Одеської області належного боржнику (а. с. 47). 27.09.2012 року до Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області направлено запит державного виконавця щодо місця перебування боржника (а. с. 47 зворотна сторона). 25.10.2012 року до Відділу надійшла відповідь Головного управління МВС України в Одеській області про відсутність транспортних засобів належних боржнику (а. с. 45). 19.12.2012 року державним виконавцем рекомендованим листом направлений виклик-попередження боржнику за адресою вказаною у виконавчому листі (а. с. 48 зворотна сторона, 49 зворотна сторона). 14.01.2013 року державним виконавцем до Овідіопольського РВ ГУМВС України направлено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ до проведення виконавчих дій у вигляді примусового приводу боржника ОСОБА_1 до РВ ДВС (а. с. 56). 17.01.2013 року боржник з`явився до Відділу про що складено відповідний акт державного виконавця (а. с. 52). 27.04.2015 року до Відділу надійшла заява від стягувача ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності у зв`язку зі злісним ухилення боржника від сплати аліментів (а. с. 51). 05.05.2015 року боржнику вкотре направлено виклик-попередження, за яким боржник не з`явився з невідомих причин (а. с. 53, 55). 14.05.2015 року державним виконавцем направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області направлено запит щодо місця реєстрації боржника (а. с. 51 зворотна сторона). 02.06.2015 року державним виконавцем до Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника. 02.06.2015 року державним виконавцем до Овідіопольського районного суду Одеської області направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника у задоволенні якого відмовлено ухвалою Овідіопольського районного суду від 04.06.2015 року (а. с. 57, 58). 28.02.2018 року винесена постанова про арешт майна боржника (а. с. 2). 28.02.2018 року державним виконавцем у зв`язку з тим, що за боржником наявна заборгованість понад шість місяців та керуючись ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, а також направлено вимогу державного виконавця з`явитись до відділу для складання протоколу про адміністративне правопорушення, які направлено на адресу боржника, яка вказана у виконавчому документі (а. с. 3 - 6, 53). 14.03.2018 року державним виконавцем під час виїзду за адресою вказаною у виконавчому листі складено акт державного виконавця про відсутність боржника за вказаною у виконавчому листі адресою (а. с. 52). 02.08.2018 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості боржника, яка складала 78558,27грн. станом на 01.08.2018 року (а. с. 53 зворотна сторона). 02.08.2018 року до Відділу з`явилась стягувач, яка була отримала розрахунок заборгованості станом на 01.08.2018 року та повідомила, що боржник працює у ТОВ «Агро - Долина». 02.08.2018 року державним виконавцем направлено запит до ТОВ «Агро-Долина» щодо заробітної плати боржника, відповідь на запит не надходила. 08.01.2020 року державним виконавцем, згідно відповіді ДФС України, встановлено РНОКПП боржника. Відповідні зміни внесені у АСВП. 27.03.2020 року винесена постанова про арешт майна боржника, та постанова про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу: TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 (а. с. 16, 17, 18). 27.03.2020 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника у банківських установах - МФО 305299 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" та - МФО 322001 Акціонерне товариство "Універсал Банк" з урахуванням заборгованості зі сплати аліментів, штрафу накладеного державним виконавцем, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у сумі 189844,64 грн. (а. с. 15). 27.03.2020 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника з урахуванням заборгованості зі сплати аліментів, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у сумі 189844,64 грн. (а. с. 15). Згідно розрахунку державного виконавця від 03.02.2021 р. - заборгованість боржника ОСОБА_1 , станом на 01.02.2021 року становить - 70 734,55 грн. з урахуванням ухвали Овідіопольського райсуду Одеської області від 09.12.2020 р., якою було визнано неправомірним та скасовано розрахунки заборгованості по аліментам від 19.09.2020 р. та від 24.09.2020 р. за ВП № 33609534 складених державним виконавцем Овідіопольського РВ ДВС Ротарем Ю.В. (а. с. 66, 93, 155 - 157). 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані постанови державного виконавця про застосування обмежень до боржника винесені державним виконавцем правомірно. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 під запис судового засідання підтвердила, що отримувала кошти від ОСОБА_1 , які відсутні у розрахунку боргу, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4, 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов`язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Так з урахуванням обізнаності про наявність виконавчого провадження, ОСОБА_1 не вчиняв дій передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - письмово не повідомив державного виконавця про самостійне виконання рішення боржником, а також ним не було надано відомостей про місце роботи, а тому заборгованість була обчислена із середньої заробітної плати для даної місцевості. Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження про належне сповіщення ОСОБА_1 про початок виконавчого провадження, не заслуговують на увагу оскільки вказане не стосується предмету даної справи, а також необхідно зазначити, що ОСОБА_1 при зверненні до суду не ставить питання про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2012 року. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текс постанови складений 09 серпня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе