Постанова Харківський апеляційний суд № 619/2942/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 28 липня 2021 року м. Харків справа № 619/2942/19 провадження № 22-ц/818/2256/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О.Ю., Кругової С.С., за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В. Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - садівниче товариство «Монтажник», третя особа - ОСОБА_2 , апелянт - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Монтажник», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів садівничого товариства «Монтажник» від 13.04.2019 (протокол №6), за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року, ухвалене суддею Калмикової Л.К. в залі суду в м. Дергачі, В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначає, що він, ОСОБА_1 , був засновником та членом СТ «Монтажник» з початку його створення. Позивачу ОСОБА_1 була виділена АДРЕСА_1 площею 852 кв м. Рішенням Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради народних депутатів № 373 від 11.10.1994 р., вирішено: передати безплатно у приватну власність садові ділянки, розміщені на півночі селища Солоницівка таким членам садового товариства «Монтажник»: …

21. ОСОБА_1 - 852 кв. м. ОСОБА_1 побудував на виділеній йому земельній ділянці у СТ «Монтажник» будинок, де тимчасово дозволив проживати своїй колишній дружині - ОСОБА_4 (шлюб між нею та позивачем розірваний 14.12.2001 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та їх спільній із ОСОБА_4 доньці - ОСОБА_2 . Рішенням Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради народних депутатів № 500 від 11.12.2007 р. вирішено: дозволити газифікацію будинків садового товариства «Монтажник», зокрема, ОСОБА_1 ». ОСОБА_1 з 15.08.2011 р. по 10.09.2015 р. працював у Російській Федерації. Повернувшись із Російської Федерації, позивач почав оформлювати документи на будинок, який він побудував, та також мав намір приватизувати вищевказану земельну ділянку АДРЕСА_1 ). Однак, позивач дізнався, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2010 року по справі № 2-1360/10 визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинне будівництво: садовий будинок «А-2» з верандою «а» та тамбуром «а1», загальною площею 104,8 км.м., жилою площею 63,6 км.м. та надвірні будівлі: гараж «Б» з оглядовою ямою «б», погріб «В», сарай «Г», сарай «Д», альтанку «Е», сарай «Ж», сарай «З», навіс «І», навіс «К», що розташовані на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, садове товариство «Монтажник-2» в АДРЕСА_1 . 01 листопада 2018 року Харківським апеляційним судом була ухвалена постанова по справі № 2-1360/10, згідно якої задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалено нове рішення, яким вищевказане рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01.04.2010 р. - скасоване та у задоволенні позову ОСОБА_4 до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - садівниче товариство «Монтажник-2» про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовлено. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації задоволено у повному обсязі. Скасовано Розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації від 30.09.2005 р. № 532 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0818 га, кадастровий номер 6322057600:20:000:0004, розташовану в садівничому товаристві АДРЕСА_1 , на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 453676, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27 грудня 2005 року за № 0105699300140 на ім`я ОСОБА_4 . 21 грудня 2018 року Харківським апеляційним судом винесено постанову по справі № 619/3072/16-ц, згідно якої апеляційна скарга ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_4 ) залишена без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18.11.2016 р. (даним рішенням скасовано) - залишено без змін. З дня створення СТ «Монтажник» та по теперішній час ОСОБА_1 є членом цього товариства, будинок побудований саме ним, і право на приватизацію земельної ділянки мав і має виключно він. Це підтверджується, в тому числі, і довідкою б/н від 28.07.2016 р. за підписом голови СТ «Монтажник» та встановлено вищевказаними судовими рішеннями. Після смерті ОСОБА_4 їх спільна донька ОСОБА_2 одноосібно оформила спадщину та незаконно отримала право власності як на будинок, так і на земельну ділянку, належну позивачу. 12 квітня 2019 року позивач випадково від інших членів Товариства дізнався, що голова правління СТ «Монтажник» Пода Тетяна Олександрівна, яка є подругою ОСОБА_2 , має намір 13.04.2019 провести Загальні збори членів СТ «Монтажник», на яких, зокрема, можливо буде розглядатись питання виключення позивача із членів Товариства. ОСОБА_1 неодноразово звертався до голови правління СТ «Монтажник» Поди Т.О. з проханням надати довідку про його членство у Товаристві, надати діючий Статут кооперативу, інформацію про розмір та порядок сплати внесків, інформацію про реквізити банківського рахунку. ОСОБА_3 в порушення норм законодавства не надала позивачу жодного документа, відмовляється по теперішній час приймати у нього членські внески, не повідомляє про банківські реквізити. Таку поведінку ОСОБА_3 мотивує тим, що не вважає позивача ОСОБА_1 членом Товариства. ОСОБА_3 пояснює, що нібито ОСОБА_1 був виключений із складу членів Товариства ще до 2005 року, однак жодних Загальних зборів з цього приводу не проводилось, будь-які документи, які б свідчили про таке ніби виключення - відсутні; свідок ОСОБА_5 , допитана Харківським апеляційним судом по справі № 619/3072/16-ц, не підтвердила факт такого виключення. З`явившись до СТ «Монтажник» 13.04.2019 року, ОСОБА_1 був учасником того, що, розглядаючи питання щодо його виключення із членів Товариства, не було отримано необхідної кількості голосів. Відповідний протокол щодо відсутності кворуму на зборах 13.04.2019 р. не складався, не оформлювався та не підписувався. Наступні збори були призначені на 20.04.2019, хоча ОСОБА_1 офіційно про цю дату також ніхто не повідомляв. 20.04.2019 р. на території СТ «Монтажник» за участі позивача повторно відбулись Загальні збори членів СТ «Монтажник», на яких ОСОБА_1 було повідомлено, що прийнято рішення повторно виключити ОСОБА_1 з членів товариства. На прохання ОСОБА_1 надати Протокол № 6 Загальних зборів Товариства Головою зборів - ОСОБА_3 та секретарем зборів - ОСОБА_6 йому було відмовлено. Копію Протоколу № 6 Загальних зборів від 13.04.2019 р. (цим документом були оформлені рішення, які фактично розглядались 20.04.2019 р.) ОСОБА_1 від посадових осіб Товариства не отримав. 29.07.2019 р. через адвоката Нікольського О.М., ОСОБА_1 отримав копію даного протоколу. Вважає, що усі прийняті 20.04.2019 на Загальних зборах членів Товариства рішення, оформлені Протоколом № 6, датованим 13.04.2019 р. (в тому числі по третьому, по четвертому та по п`ятому питанням) є незаконними та підлягають скасуванню, а збори проведені із порушенням вимог законодавства, а тому є недійсними, з наступних причин:відсутність кворуму; не зазначення, чергові чи позачергові проводяться збори, неповідомлення позивача про дату та місце, порядок денний Зборів. ОСОБА_7 не повідомлявся заздалегідь про дату, місце, час проведення та порядок денний Загальних зборів, що також є суттєвим порушенням його прав та обставиною, яка унеможливлює законність прийняття рішень Загальними борами Товариства. Порушено порядок виключення зі складу членів Товариства та порушено порядок прийняття нових членів. Незаконне «повторне» виключення ОСОБА_1 зі складу членів Товариства. Законодавство не передбачає поняття «повторного виключення зі складу членів кооперативу». Передбачене тільки припинення членства у кооперативі, і воно не може бути повторним. Просив позов задовольнити, визнати незаконними та скасувати рішення Загальних зборів членів СТ «Монтажник» від 13.04.2019 (протокол №6). Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів членів садівничого товариства «Монтажник» від 13.04.2019 (протокол №6). Стягнуто з садівничого товариства «Монтажник» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2305.20 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що з тексту рішення суду першої інстанції незрозуміло, який саме нормативний документ кооперативу був визнаний незаконним та скасований. Оскільки згідно діючого законодавства збори членів кооперативу СТ «Монтажник» не можуть приймати ніяких рішень, а ухвалюється лише протокол загальних зборів членів садівничого товариства. Вказує, що вказаним рішенням були порушені права всіх членів кооперативу, та їх не було належним чином повідомлено про розгляд такої справи. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що визнанню незаконним підлягає все рішення загальних зборів, оскільки на вказаних зборах розглядалися й інші питання, щодо яких суд не встановлював обставини. Вказує, що зміст і предмет судових рішень, на які посилався суд першої інстанції взагалі не стосувався зборів садівничого товариства. Отже такі докази не є належними та допустимими у справі. Суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідків та письмові докази, надані сторонами у справі, які свідчать про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права та обов`язки, однак її не було залучено до участі у справі. Вказує, що зазначеним рішенням загальних зборів членів садівничого товариства «Монтажник» від 13.04.2019 року вирішено прийняти ОСОБА_3 до членів товариства. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що визнанню незаконним підлягає все рішення загальних зборів, оскільки обставини щодо її прийняття в члени садівничого товариства ОСОБА_3 судом не встановлювалися. Однак суд першої інстанції позбавив її права бути членом СТ «Монтажник». Також вказує, що з рішення суду першої інстанції не зрозуміло, чи було скасовано протокол № 6 загальних зборів або рішення. Також зазначає, що зміст і предмет судових рішень, на які посилався суд першої інстанції взагалі не стосувався зборів садівничого товариства. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що садівниче товариство «Монтажник» зареєстровано як юридична особа 11.12.1992 р. (запис про державну реєстрацію 1 456 120 0000 000424, дата запису 18.10.2005 року). Рішенням Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради народних депутатів № 373 від 11.10.1994 р. після розгляду заяв членів садівничого товариства «Монтажник» вирішено: передати безплатно у приватну власність садові ділянки, розміщені на півночі селища Солоницівка таким членам садового товариства «Монтажник»:

21. ОСОБА_1 - 852 кв. м. - АДРЕСА_1 . На зазначеній земельній ділянці СТ «Монтажник» був побудований будинок. Рішенням Виконавчого комітету Солоницівської селищної ради народних депутатів № 500 від 11.12.2007 р. вирішено: дозволити газифікацію будинків садового товариства « Монтажник », зокрема, ОСОБА_1 ». Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року, яке постановою Харківського апеляційного суду від 21.12.2018 року залишено без змін, позовну заяву ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації задоволено у повному обсязі. Скасовано Розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації від 30.09.2005 р. № 532 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0818 га, кадастровий номер 6322057600:20:000:0004, розташовану в садівничому товаристві АДРЕСА_1 , на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 453676, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27 грудня 2005 року за № 0105699300140 на ім`я ОСОБА_4 . Після цього - 13.04.2019 рішенням загальних зборів членів садівничого товариства «Монтажник» (протокол №6) було вирішено повторно виключити ОСОБА_1 з членів товариства, оскільки ОСОБА_1 був раніше виключений з членів СТ - до 2005 року, він не обробляв земельну ділянку, не був присутній на жодних зборах,не сплачував членські внески. Із змісту позовних вимог вбачається, що між ОСОБА_1 та СТ «Монтажник» виник спір з приводу правомірності рішень загальних зборів членів кооперативу СТ «Монтажник», прийнятого 13.04.2019 року (протокол № 6). Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вважав, що позов ОСОБА_1 належить розглядати в порядку цивільного судочинства, між тим зазначене не відповідає нормам процесуального права. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України). Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів. Законодавець врегулював приписами статей 95-100 ГК України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів, як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 ГК України). Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію». За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»). Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Так, позивачем заявлено позовні вимоги до юридичної особи - Садівничого товариства «Монтажник», в обґрунтування яких посилався на порушення його прав як члена товариства, зокрема, посилаючись, як на підстави позову, на порушення відповідачем вимог Закону України «Про кооперацію» та Статуту кооперативу, допущених при прийнятті рішення загальних зборів садівничого товариства «Монтажник» від 13.04.2019 року (протокол № 6). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17 (провадження № 14-45цс19) вказано, що «споживче товариство є юридичною особою та здійснює господарську діяльність з моменту його державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які й приймають статут, визначають розміри вступного і обов`язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов`язані з його діяльністю (статті 7, 11 Закону України «Про кооперацію», статті 5-7 Закону України «Про споживчу кооперацію»). За змістом положень статті 12 Закону України «Про кооперацію», статті 6 Закону України «Про споживчу кооперацію» член споживчого товариства має право, у тому числі брати участь в господарській діяльності споживчого кооперативу, а також в управлінні ним, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску. З аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що члени споживчого товариства (споживчого кооперативу), яке є господарською організацією, беруть участь в управлінні ним, мають право одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску, та інші правомочності, встановлені законом і статутними документами такого товариства. Такі ознаки відповідають поняттю корпоративних прав, наданому в статті 167 ГК України, а тому спори між учасниками споживчого товариства або між споживчим товариством і його членом, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього товариства, є такими, що виникають з корпоративних відносин». Із змісту Статуту СТ «Монтажник» вбачається, що члени товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні садівничим товариством, обирати і бути обраними до його органів управління. Ці ознаки відповідають поняттю корпоративних прав, наданому в ст. 167 ГК України, а тому спір, що виник між ОСОБА_1 та СТ «Монтажник» є таким, що виникає з корпоративних відносин. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у даній справі провадження підлягає закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України). Згідно ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. ст. 367, 374, 377 ч. 1, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -задовольнити частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 грудня 2020 року - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Монтажник», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів садівничого товариства «Монтажник» від 13.04.2019 (протокол №6) - закрити. Роз`яснити позивачу його право на звернення за вирішенням цього спору до Господарського суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П.Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова С.С. Кругова