Постанова 4803 № 204/823/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4350/21 Справа № 204/823/19 Суддя у 1-й інстанції - Книш А.В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Петешенкової М.Ю., суддів: Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 липня 2016 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Супутник» по вул. Краснопільська, 19 «Г» у м. Дніпро, вартістю 48 300 грн. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_4 на момент укладення договору паспорта та правовстановлюючих документів, приведення волевиявлення сторін правочину у належну юридичну форму було відтерміновано. Позивач зазначає, що у лютому 2017 року та березні 2017 року невідомі особи (у присутності ОСОБА_4 та на підставі оформлених на нього документів), почали вимагати звільнити гараж, та в подальшому пошкодили замки гаражу. Згодом з`ясувалось, що 20 квітня 2018 року ОСОБА_4 здійснив продаж спірного гаражу ОСОБА_3 , якому було відомо про наявність спору між сторонами у суді. Восени 2018 року замки на спірному гаражі були демонтовані та замінені на нові, проте речі, які їй належать по теперішній час перебувають у зазначеному гаражі. Тому, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу гаража від 20 квітня 2018 року, укладений між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №1395. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2019 року, у виді заборони відчуження гаражу № НОМЕР_1 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 . Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано тим, що договір купівлі-продажу, який укладено у простій письмовій формі, не може впливати на укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спірного договору купівлі-продажу, який укладено в належній формі та на підставі якого, ОСОБА_3 було проведено державну реєстрацію права власності на нерухомість. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вона має право на спірне майно, придбане на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, на виконання якого сплачено 48 300 грн., вона була прийнята до гаражного кооперативу, та як наслідок по теперішній час сплачує членські внески. Зазначає, що на момент вчинення спірного правочину в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська перебувала на розгляді дана справа, проте від ОСОБА_3 цю обставину було приховано. Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно ухвалив рішення суду з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом встановлено повно обставини справи та відповідають фактичним обставинам справи, які склалися між учасниками справи. Просив залишити рішення суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Дніпровська міська рада також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що судове рішення є законним і обґрунтованим, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягаю задоволенню. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 20 квітня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться в автогаражному кооперативі «Супутник» по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. Право власності ОСОБА_3 на вищезазначений гараж було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до умов укладеного правочину ОСОБА_4 передав у власність гараж № НОМЕР_1 , а ОСОБА_3 прийняв цей гараж і оплатив його вартість за ціною, передбачено договором. Як на підставу позову, ОСОБА_2 посилалася на укладений раніше 18 липня 2016 року між нею та ОСОБА_4 в простій письмовій формі договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_2 , за умовами якого останній передав їй у власність гараж, а вона в свою чергу прийняла та сплатила 48 300 грн. На підтвердження даного факту надано копію розписки, згідно якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 48 300 грн. за продаж гаража в автогаражному кооперативі «Супутник» №143 по АДРЕСА_1 . Правлінням кооперативу членів «Автогаражного кооперативу «Супутник» вирішено включити та затвердити ОСОБА_2 в списках членів автогаражного кооперативу (гараж № НОМЕР_1 ). За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно норм частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до вимог частини першої статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Частиною третьою статті 640 ЦК України передбачено, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. За правилами статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно норм частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до саттей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Договір купівлі-продажу, укладений 18 липня 2016 року між позивачем та ОСОБА_4 , мав просту письмову форму, тобто є таким, що не вчинений, а права та обов`язки за таким правочином особи не набули, тому такий договір не може впливати на правомірність укладеного спірного правочину, укладеного 20 квітня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ,підстав недійсності якого не було встановлено. З огляду на зазначене, суд першої інстанції, перевіривши всі надані суду докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 має право на спірне майно, придбане на підставі укладеного з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, на виконання якого нею було сплачено 48 300 грн. та в подальшому прийнята до членів автогаражного кооперативу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з огляду на недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення, такий договір є нікчемний та не несе за собою жодних правових наслідків для сторін, оскільки правовідносини за ним не виникли. Доводи апеляційної скарги, про те що відповідачам у справі було достеменно було на час укладення спірного правочину про наявність іншого спору у суді, з приводу права володіння чужим майном, підлягають відхиленню, оскільки не є підставою недійсності спірного правочину та висновків суду не спростовують. Таким чином, інші доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку щодо допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: М.Ю. Петешенкова В.С. Городнича О.В. Лаченкова