Постанова Полтавський апеляційний суд № 1622/13706/2012

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 1622/13706/2012 Номер провадження 22-ц/814/1189/21Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Кузнєцової О. Ю., Обідіної О.І. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2021 року у складі судді Андрієнко Г. В. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, зобов?язання вчинити певні дії у виконавчому провадженні № 57717121, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження № 577171121 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави № 2/554/39/2013 від 01 серпня 2013 року, виданого на підставі рішення цього суду від 27 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Імексбанк», правонаступником якого є ТОВ «АНСУ», заборгованості за кредитним договором № 302 від 19.04.2007 в сумі 14 431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115 072,05 грн, витрат по сплаті державного мита в сумі 1 150,72 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього 116 342,77 грн. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2018 року стягувача замінено на ТОВ «АНСУ». Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 19 листопада 2018 року було відкрито виконавче провадження № 577171121 про примусове виконання вказаного рішення суду. Незважаючи на те, що, на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження, сума боргу вже була сплачена АБК «Імексбанк» повністю згідно з графіком щомісячних погашень від 29.05.2013, приватним виконавцем проведено повторне стягнення шляхом звернення стягнення боргу на майно боржника та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке в подальшому передано на торги. Відповідно до акту про проведення електронних торгів 04.06.2019 було реалізовано нежитлове приміщення (перукарня), загальною площею 14,6 кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 і належить на праві спільної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за 198 536,87 грн, що на 82 886,87 грн перевищує суму боргу по виконавчому провадженню, не дивлячись на те, що сума боргу сплачена добровільно ОСОБА_3 . В подальшому приватним виконавцем Скрипником В. Л. було самостійно проведено перерахунок отриманої суми на торгах по курсу НБУ і переведено суму заборгованості в еквівалент доларів США, що за його даними становить 7 393,00 доларів США, внаслідок чого приватним виконавцем штучно створено борг у ОСОБА_3 в еквіваленті доларів США, а саме 3 927,55 доларів США. Разом з тим, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «АНСУ» та визнано правовідношення за договором кредиту № 534 від 19.04.2007, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м. Полтаві та ОСОБА_2 припиненим, а також визнано іпотеку за договором іпотеки № 534 від 18.04.2007, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м. Полтаві та ОСОБА_2 , посвідченим державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Підгайною О. І. 18.04.2007, зареєстрованим у реєстрі за № 1-996, припиненим. Таким чином, сума заборгованості, зазначена у виконавчому листі, не тільки повністю добровільно погашена боржником, а й правовідносини, які стали підставою для виникнення такої заборгованості, визнано судом припиненими. 11 грудня 2020 року ОСОБА_2 подала приватному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з належного їй майна, проте приватним виконавцем Скрипником В. Л. пропри обізнаність про існування вищевказаних рішень, прийнято постанову від 16.12.2020 про відновлення виконавчого провадження та він продовжує збирати інформацію, необхідну для вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, яке має бути закінчене. 22 грудня 2020 року заявником отримано лист від приватного виконавця, яким він повідомив, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні та постанови про закінчення виконавчого провадження ним винесено не було, чим на думку заявника, допущено бездіяльність з боку суб`єкта оскарження. Оскільки сума боргу повністю виплачена кредитору та правовідношення за договорами, на підставі яких виникла заборгованість, припинені, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статей 447, 450 ЦПК України, заявник просила суд про захист порушених прав боржника. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., що виражена у відмові закінчити виконавче провадження № 57717121 та знятті обмежень у вигляді арешту на майно боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони його відчуження. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. усунути порушене право ОСОБА_2 шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 57717121 і скасування арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, накладеного постановою від 19 листопада 2018 року в рамках даного виконавчого провадження. Ухвала суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю скарги. Не погодившись з даною ухвалою, представник ТОВ «АНСУ» подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу районного суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги боржника в повному обсязі. Вважає ухвалу такою, що прийнята при вибірковому застосуванні законодавства та упередженому ставленні до сторін. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції як на юридичну підставу для закінчення виконавчого провадження посилається на фактичне виконання рішення суду першої інстанції, встановлене рішенням районного суду від 05.06.2020, яке залишене без змін апеляційним судом, не взявши до уваги, що ТОВ «АНСУ» оскаржило зазначені рішення до касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду і касаційна скарга прийнята до розгляду. Вказує, що пункт 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підставу закінчення виконавчого провадження визначає фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а в даному випадку за виконавчим документом рішення виконане не було, крім того, судом було відмовлено у визнанні виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, вважає, що суд безпідставно визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця, що виражена у відмові закінчити виконавче провадження та зняття обмежень у вигляді арешту на майно і безпідставно зобов`язав приватного виконавця закінчити виконавче провадження. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Скрипник В. Л. доводи апеляційної скарги ТОВ «АНСУ» підтримав та просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу ТОВ «АНСУ» залишити без задоволення за безпідставністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що дослідивши всі обставини справи, суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2013 року у справі № 1622/13706/2012 (провадження № 2/554/39/2013), яке в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 17 квітня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованість за кредитним договором від 19.04.2007 в сумі 14 431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115 072,05 грн, витрати по оплаті державного мита в сумі 1150,72 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, а всього - 116 342,77 грн. 01 серпня 2013 року за цим рішенням Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист № 2/554/39/2013, який з 19.11.2018 перебуває на виконані у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2018 в порядку процесуального правонаступництва замінено сторону стягувача з ПАТ «Імексбанк» на ТОВ «АНСУ». 19 листопада 2018 року в межах виконавчого провадження ВП № 57717121, відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 2/554/39/2013 від 01.08.2013, приватним виконавцем Скрипником В.Л. було винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 12 502,61 доларів США. 11 грудня 2020 року представник ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 подала приватному виконавцю Скрипнику В. Л. заяву про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, надавши документи, які підтверджують фактичне виконання рішення суду, а саме копію рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2020 року та копію постанови Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року. У відповідь, за вих. № 11509 від 17 грудня 2020 року приватний виконавець Скрипник В. Л. повідомив, що станом на 16.12.2020 відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження № 57717121 та зняття арешту з майна боржника. Постановою приватного виконавця Скрипника В. Л. від 16 грудня 2020 року поновлено виконавче провадження № 57717121 з примусового виконання виконавчого листа № 2/554/39/2013, постанову надіслано до відома сторонам виконавчого провадження. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. не виконуються вимоги пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, що встановлено рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2020 року та постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, внаслідок чого порушено законні права та інтереси боржника. Колегія суддів апеляційного суду з висновками суду першої інстанції погоджується та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень, на підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. За змістом частин першої, другої статті 40 Закону «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, визнано припиненим правовідношення за договором кредиту № 534 від 19.04.2007, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м. Полтаві та ОСОБА_2 , визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки № 534 від 18.04.2007, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м. Полтаві та ОСОБА_2 , посвідченим Державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Підгайною О. І. 18.04.2007, зареєстрованим у реєстрі за № 1-996, скасовано обтяження нерухомого майна за об`єктом: квартира АДРЕСА_2 , зареєстрованого Державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Підгайною О. І. у Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (підстава договір іпотеки від 18.04.2007 реєстраційний номер обтяження 4827296), Державному реєстрі іпотек (підстава договір іпотеки від 18.04.2007 реєстраційний номер обтяження 4827374), виключено запис про заборону відчуження № 4827296 від 18.04.2007 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис про заборону відчуження № 482 7374 від 18.04.2007 з Державного реєстру іпотек (а.с. 63-66, 147-150). Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що після набрання чинності рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2013 року, між стягувачем - ТОВ «Імексбанк» та боржником ОСОБА_3 20 травня 2013 року досягнута домовленість щодо виконання останньою свого зобов`язання з повернення коштів за спірним кредитним договором шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіку з червня 2013 року по вересень 2015 року загальною сумою 115 650 грн. Таким чином сторони змінили зобов`язання боржника ОСОБА_3 , визначивши його суму та валюту виконання у гривні. В період з 17.06.2013 по 28.09.2015 боржник ОСОБА_3 сплатила стягувачу 115 650,38 грн, повністю виконавши своє зобов`язання. Фактичне виконання в повному обсязі боржником зобов`язання за рішенням суду, на виконання якого видано виконавчий документ, є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах такого виконавчого провадження. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив скаргу представника ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Скрипника В. Л. та у встановлений законом спосіб поновив порушене право боржника, яка повністю виконала рішення суду у добровільному порядку. Доводи апеляційної скарги щодо оскарження в касаційному порядку рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року не заслуговують на увагу, оскільки вказані судові рішення набрали законної сили, питання щодо зупинення їх дії в порядку, встановленому статтею 436 ЦПК України, судом касаційної інстанції не вирішувалось. Відмова ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2020 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа № 2/554/39/2013 від 01.08.2013 таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для відмови у задоволенні скарги боржника на дії (бездіяльність) приватного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, яка ґрунтується на такому, що набрало законної сили, рішенні суду про визнання зобов`язання боржника припиненим внаслідок виконання, проведеного належним чином. У процесі виконання судового рішення сторони виконавчого провадження вправі домовитись про порядок виконання обов`язку боржником добровільно, поза межами виконавчого провадження і така угода сторін в силу приписів статей 509, 526 ЦК України, частини другої статті 55 ЦПК України є обов`язковою для учасників виконавчого провадження та їх правонаступників. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Оскільки сторони виконавчого провадження домовились про порядок виконання судового рішення та визначили зобов`язання боржника у розмірі 115 650 грн, в процесі примусового виконання виконавець не може змінювати зміст такого договірного зобов`язання, тому відмова приватного виконавця Скрипника В. Л. закінчити виконавче провадження з мотивів наявності залишку заборгованості по кредиту у розмірі 11 320,55 доларів США не є обґрунтованою. Вирішуючи справу суд першої інстанції, виконавши вимоги статей 89, 263 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості судового рішення, дійшов обґрунтованих висновків про наявність порушення прав боржника у виконавчому провадженні, зобов`язавши приватного виконавця усунути допущене порушення. Доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються й підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів апеляційного суду не встановлено, тому апеляційна скарга ТОВ «АНСУ» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, як така що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» - залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: С. Б. Бутенко Судді: О. Ю. Кузнєцова О. І. Обідіна