Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/2202/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/2202/20 Номер провадження 22-ц/814/1202/21Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І. розглянув у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Киричка С. А. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 19.08.2010 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 09.09.2020 в сумі 64 559,87 грн і складається із: 49 456,53 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 15 103,34 грн заборгованості за простроченими відсотками, просив суд про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг та підписала анкету-заяву № б/н від 19.08.2010, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте, своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.08.2010 року у розмірі 64 559,87 грн. Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» судові витрати по справі в розмірі 2 102 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному, неупередженому розгляду справи. Вказує, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не можуть бути належним та допустимим доказом належного повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме таких умов, які вважав узгодженими банк, оскільки позивачем не було надано суду Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи з відміткою про її ознайомлення з ними, а сама лише Анкета-заява не може свідчити про укладення кредитного договору. Зазначає, що Умови та Правила, які містяться на сайті позивача, неодноразово змінювалися, а тому неможливо встановити, яка їх редакція існувала на час укладення договору. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не є підтвердженням укладеного з відповідачем договору без номера та його умов, оскільки у ній зазначено інший тип картки та інший розмір відсотків за користування кредитом, ніж той, який вказує позивач. Згідно анкети-заяви про приєднання до умов банківських послуг, вона встановила бажаний кредитний ліміт у розмірі 00,00 грн, доказів про надання нею заявки про збільшення кредитного ліміту матеріали справи не містять, що також свідчить про недоведеність розміру заборгованості. Також у анкеті-заяві відсутнє посилання на те, яка саме картка була оформлена та з яким тарифом. Наголошує, що тіло кредиту це та сума, на яку оформляється кредитний договір та яка є розміром основного зобов`язання, на який нараховується розмір відсотків за їх використання у випадку порушення строків та розміру його виконання, відповідно неустойка, а також інші санкції, встановлені договором, при цьому згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на її ім`я, реальний грошовий кредитний ліміт було встановлено лише 23.12.2019. Крім того, наданий Банком розрахунок та виписка по рахунку не можуть бути достовірними, належними та достатніми доказами, які доводять факт укладення договору, так як вони є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і їх складання залежить виключно від волі позивача, надана виписка по рахунку не містить обов`язкових реквізитів документу, а тому вони не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Такими доказами можуть бути лише документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які позивачем надані не були. Також позивачем не було надано доказів виконання умов договору та вимог закону про повідомлення відповідача про підвищення/зміну процентної ставки, а тому така зміна є несправедливою. Посилається також на те, що списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення не може вважатися добровільним погашенням боргу, тому такі дії Банку є неправомірними та не можуть свідчити про переривання перебігу позовної давності, а нарахування відсотків після спливу визначеного договором строку кредитування є порушенням норм закону. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що 19.08.2020 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювального кредитного ліміту на платіжну картку Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який в подальшому змінювався. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. У наданій банком довідці про умови кредитування від 19.08.2010 з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 , зазначено базова місячна відсоткова ставка за користування кредитом (3,0%), розмір щомісячних платежів (10%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, за несвоєчасність погашення заборгованості. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти шляхом встановлення поновлювального кредитного ліміту на платіжній картці. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 09.09.2020 утворилася заборгованість у розмірі 64 559,87 грн, що складається із: 49 456,53 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та 15 103,34 грн заборгованості за простроченими відсотками. Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті та згідно статей 1048, 1050, 1054 та 1056-1 ЦК України позивач вправі вимагати від відповідача повернення одержаного кредиту та сплати процентів відповідно до умов договору. Такі висновки суду в повній мірі відповідають встановленим по справі фактичним обставинам та нормам матеріального і процесуального права. За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Судом першої інстанції вірно встановлено, що при укладенні договору відповідачка підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», у якій встановлено розмір базової процентної ставки, розмір комісій та щомісячних платежів, тобто з додержанням простої письмової форми сторони погодили усі істотні умови кредитного договору, які підлягають обов`язковому виконанню. Підписавши анкету-заяву та довідку, які є складовими частинами кредитного договору, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Оскільки відповідачка погодила умови кредитного договору від 19 серпня 2010 року, зокрема щодо процентної ставки, щомісячних платежів та строку їх внесення, підписавши анкету-заяву та довідку про умови кредитування, що доводами апеляційної скарги не заперечується, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про дотримання сторонами письмової форми правочину та стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, розмір якої відповідачем не спростовано. Доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності відхиляються апеляційним судом, як безпідставні, оскільки, як вбачається з довідки про рух коштів на рахунку ОСОБА_2 станом на 14.09.2020, протягом строку користування кредитною карткою, яка неодноразово перевипускалася банком, відповідачка здійснювала погашення заборгованості шляхом поповнення кредитної картки, здійснення переказу на картку, що свідчить про визнання нею свого боргу та відповідно до статті 264 ЦК України перериває перебіг позовної давності (а.с. 57-69). Доводи апелянта про термін дії кредитної картки до травня 2014 року спростовуються довідкою про видані кредитні картки за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 (а.с. 18), згідно якої термін дії останньої з перевипущених карток за спірним договором закінчується 30 квітня 2024 року. Ліміт кредитування - це межі, у яких дозволено користуватися кредитними коштами, та засіб керування певними ризиками сторін. Встановлений кредитний ліміт не є сталою величиною та може змінюватись, як у бік збільшення, так й у бік зменшення, та не є тотожним розміру заборгованості по кредиту, як помилково вважає апелянт. Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права та незгодою з висновками суду першої інстанції по оцінці доказів, що не є підставою для скасування судового рішення. Встановлено, що суд першої інстанції на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог банку. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача, апеляційним судом не вбачається. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна