Постанова 4824 № 760/2815/21

Київський апеляційний суд Провадження № 33/824/3323/2021 Головуючий в першій інстанції: Калініченко О.Б. Єдиний унікальний № 760/2815/21 Суддя-доповідач: Гладій С.В. Категорія справи: ст. 471 МК України П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гладій С.В. за участі особи, представника Київської митниці Держмитслужби - Юрківа В.В., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Панькіна Д.В. на постанову Солом`янського районного суду м Києва від 05 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - В С Т А Н О В И В: Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнана винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та на неї за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень. Цією ж постановою, валюта, вилучена згідно протоколу про порушення митних правил № 1987/10000/20 від 30 грудня 2020 року у розмірі 4500 євро повернута ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу №1987/10000/20 про порушення митних правил від 30 грудня 2020 року, вбачається, що в означений день о 13 годин 48 хвилиндля проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» поступила громадянка Ізраїлю ОСОБА_1 , що відлітала з України до Ізраїлю, м. Тель-Авів, авіарейсом LY 2652, авіакомпанії «EL-AL», яка для проходження митного контролю своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення. Перетин пасажиром «зеленої лінії», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор» і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. При усному опитуванні було встановлено, що ОСОБА_1 переміщує через митний кордон України 10000 доларівСША. Після проведення опитування громадянці було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянкою Ізраїлю ОСОБА_1 видано готівку в розмірі 4750 доларів США, 7930 євро та 10600 нових ізраїльських шекелів, що знаходились в одному з відділень жіночої сумки пасажирки (ручна поклажа). Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянки готівка належить їй особисто. З виявленої суми готівки ОСОБА_1 пропущено 4750 доларів США, 3430 євро та 10600 нових ізраїльських шекелів доларів США. (що складає 9999 євро, згідно курсу НБУ щодо євро станом на 30 грудня 2020 року). Таким чином, митний орган вважає, що дії, які були виражені у обранні для проходження митного контролю каналу, що позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», та відсутність належним чином заповненої митної декларації мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, а саме порушено встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (кордонах) спрощеного митного контролю. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнана винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та на неї за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень, а валюта, вилучена згідно протоколу про порушення митних правил №1987/10000/20 від 30 грудня 2020 року у розмірі 4500 євро повернута ОСОБА_1 . Як зазначено в судовому рішенні, суд першої інстанції, з урахуванням характеру скоєного, особи правопорушниці, дотримуючись «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини, прийшов до висновку про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, відповідно до санкції ст. 471 МК України, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, вказуючи, що в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження коштів і застосування їх конфіскації, в даному випадку, буде не пропорційним, оскільки значно погіршить майновий стан ОСОБА_1 . Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, представник Київської митниці Держмитслужби в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року, постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винною у порушенні митних правил за ознаками ст. 471 МК України, застосувати до неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією обмежених товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - грошових коштів в сумі 4500 євро. При цьому представник Київської митниці Держмитслужби зазначає, що постанова винесена без врахування дійсних обставин справи, оскільки обов`язок кожного громадянина (резидента або нерезидента в залежності від громадянства) дотримуватися національного законодавства України. ОСОБА_1 про час, день та місце судового розгляду повідомлена у передбачений спосіб, неявка якої не перешкоджає розгляду провадження. Заслухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби Юрківа В.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження за протоколом про правопорушення митних правил, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід прийти до наступного висновку. Відповідно до ч. 5 ст. 529 Митного кодексу України порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, з накладенням відповідного стягнення - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про порушення ОСОБА_1 митних правил, обставини чого фактично не оспорюється в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Стаття 471 МК України передбачає відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Так, виходячи зі змісту п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України, валютні цінності є товаром. Між тим, згідно з ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Зокрема, Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3, визначено порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських металів. Відповідно до пунктів 5, 6 Положення фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу ; фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Однак аналіз зазначеної правової норми у поєднанні із положеннями ст. 197 МК України вказує на те, що обмеження щодо переміщення валютних цінностей через митний кордон України та порядок їх переміщення, у тому числі особливості декларування та визначення граничних сум, які підлягають письмовому або усному декларуванню, не є тотожними поняттями. Зі змісту Положення вбачається, що ним встановлюється саме порядок переміщення готівкової валюти через митний кордон України та граничної суми переміщення готівкової валюти за умови її усного декларування, що не є тотожним встановленню обмежень щодо переміщення валюти, оскільки при цьому не вимагається надання будь-яких дозволів на таке переміщення, що є однією з ознак, якими характеризуються товари, обмежені до переміщення через митний кордон України. При цьому закон не визначає застережень щодо можливості обрання іншого порядку переміщення таких предметів. Разом з тим, при вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв`язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника. Відмовляючи у застосуванні до ОСОБА_1 конфіскації 4500 євро суд першої інстанції врахував її письмові пояснення про те, що ці кошти належать їй особисто та взяті у борг для встановлення пам`ятника її матері, капітального ремонту в квартирі в м. Києві, в якій сталося залиття, для придбання меблів та електротоварів для її сестри, яка є інвалідом дитинства. Також гроші необхідні для вступу у спадщину і сплати мита. Крім того, як зазначила ОСОБА_1 на її утриманні перебувають її неповнолітній син, з яким вони проживають в орендованій квартирі в Ізраїлі, та неповнолітній син сестри. Таким чином, з урахуванням характеру вчинення правопорушення, особи порушниці, ступені її вини, відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, тієї обставини, що державі не було завдано шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що конфіскація грошових коштів призведе до покладення на особу індивідуального та надмірного тягаря та буде непропорційною до вчиненого правопорушення внаслідок порушення її права на повагу власності, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обтяжуючих відповідальність особи обставин не встановлено і в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження вказаних коштів. Такі висновки суду першої інстанції також ґрунтуються на рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Садоча проти України» від 11 липня 2019 року, в якому Суд встановив порушення Україною вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки конфіскація всієї незадекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді конфіскації майна, яке, згідно санкції ст. 471 МК України, є обов`язковим. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Конституційного Суду України № 3-261/2019 (5915/19) від 21 липня 2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення абзацу другого статті 471 МК України в частині конфіскації товарів, які стали безпосередніми предметами порушення. Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що обов`язкова конфіскація валютних цінностей не забезпечують справедливого балансу між публічних інтересів та захистом права власності особи та не узгоджуються з принципом верховенства права. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. За наведеним апеляційна скарга представника Київської митниці Держмитслужби Панькіна Д.В. задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП , 529 МК України, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 визнана винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та на неї за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Панькіна Д.В. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій