Постанова 4814 № 552/3443/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3443/20 Номер провадження 22-ц/814/1171/21Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л. секретар Міщенко Я.О. імена (найменування) сторін: заявник: ОСОБА_1 заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, Орган опіки та піклування Київської районної у м. Полтаві ради розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Полтави, ухвалене 01 березня 2021 року у складі судді Самсонової О.А., присяжних Грінчишиної О.Ф., Трощака О.В. по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, Орган опіки та піклування Київської районної у м. Полтаві ради, про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою та просила визнати недієздатним ОСОБА_2 та встановити над ним опіку, визначивши її опікуном недієздатної особи. В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що постановою Октябрського районного суду м. Бєлгорода Бєлгородської області Російської Федерації від 17 вересня 2008 року до ОСОБА_2 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечних діянь, передбачених п. «г» ч. 2 ст. 161, ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 105 КК РФ, продовжені постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 червня 2011 року у зв`язку зі скоєнням небезпечних діянь, які передбачені ч. 1 ст. 15, ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та змінені ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2019 року. З 10 березня 2010 року по 22 лютого 2019 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні в Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» у зв`язку із застосуванням до нього у встановленому законом порядку примусових заходів медичного характеру. В подальшому ОСОБА_2 був переведений у відділення з посиленим наглядом КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева ПОР». Зазначала, що за час лікування стан здоров`я ОСОБА_2 не покращується. хворіє на тяжкий психічний розлад, внаслідок якого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 недієздатним. Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо призначення її опікуном ОСОБА_2 . Встановлено строк дії рішення у 2 роки. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, до ОСОБА_2 постановою Октябрського районного суду м. Бєлгорода Бєлгородської області Російської Федерації від 17 вересня 2008 року застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечних діянь, передбачених п. «г» ч. 2 ст. 161, ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 105 КК РФ (а.с. 12-15). На час розгляду справи ОСОБА_2 перебуває у відділенні з посиленим наглядом КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради». Ухвалами суду до ОСОБА_2 продовжувалось застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді лікування в закладі з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом (а.с. 69-72, 232). Відповідно до Акту судово-психіатричного експерта № 354 від 17 вересня 2020 року ОСОБА_2 , страждає стійким хронічним психічним розладом, а саме шизофренією, параноїдною формою, галюцинаторно- параноїдний синдром, безперервний перебіг, виражений психопатоподібний дефект. Наявний у підекспертного стійкий хронічний психічний розлад позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 84-91). Експертом констатовано, що ОСОБА_2 являється особою з інвалідністю II групи, безтерміново. В клінічній картині захворювання домінують в період загострення галюцинаторно-параноїдна симптоматика, емоційно-вольові розлади. На даний час підекспертний отримує високі терапевтичні дози нейролептиків, на фоні цього в клінічній картині домінують мисленеві порушення у вигляді паралогічності, непослідовності мислення з елементами символізму, емоційно-вольові порушення наряду з вкрай формальною критикою до свого захворювання та скоєних протиправних діянь. В нього відсутні будь-які плани на майбутнє. Соціально-побутові зв`язки недостатньо сформовані. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами законодавства, що врегульовують спірні правовідносини. Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. В матеріалах справи наявні достатні докази того, що ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зокрема, зазначене підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи № 354, а також судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема постановою Октябрського районного суду м. Бєлгорода Бєлгородської області Російської Федерації від 17 вересня 2008 року, постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 червня 2011 року, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2019 року. При цьому, заперечуючи проти задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, апелянт фактично не заперечує, що внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу він не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто не спростовує доведеності підстав для визнання особи недієздатною. Посилання апелянта на порушення місцевим судом порядку визнання особи недієздатною в частині не призначення опікуна є безпідставними. Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому законодавством не передбачено обов`язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Відповідно до ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Таким чином, у зв`язку із відсутністю подання органу опіки та піклування, у місцевого суду не було підстав для призначення ОСОБА_2 опікуна. При цьому, орган опіки та піклування не позбавлений можливості внести до суду подання про призначення певної особи опікуном недієздатного ОСОБА_2 . Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Г.Л. Карпушин