LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд756/959/20

від 04.08.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

справа № 756/959/20 головуючий у суді І інстанції Андрейчук Т.В. провадження № 22-ц/824/9126/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 04 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мостової Г.І., суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршала Тимошенка, 13-А» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У січні 2019 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 8 242 грн 83 коп., втрат від інфляції у сумі 608 грн 64 коп., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 327 грн 71 коп. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 та належним чином не виконували зобов`язання з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у період з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2019 року, у зв`язку з чим утворилася зазначена заборгованість. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року позов ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» до відповідачів задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2019 року у сумі 8 242 грн 83 коп., втрати від інфляції у сумі 608 грн 64 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 327 грн 71 коп., судовий збір у сумі по 1 051 грн з кожного. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, встановивши, що відповідачі є споживачами послуг з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А», внески на утримання будинку та прибудинкової території своєчасно та в повному обсязі не виконували, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості та нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А». В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на необґрунтованість та незаконність заочного рішення, та вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив статтю 222 ЦПК України, оскільки не розглянув його клопотання про відкладення розгляду справи в період самоізоляції відповідача. На думку апелянта, суд першої інстанції не належним чином його повідомив про розгляд справи, не надіслав відповідачу копію позовної заяви з додатками, а з матеріалами справи відповідач ознайомився лише 08 жовтня 2020 року. Апелянт вважає, що позивач не має права звертатися до суду із позовом про стягнення заборгованості, оскільки: не має статусу виробника та/або виконавця житлово-комунальних послуг; не довів у встановленому порядку до відома інформацію відповідача щодо порядку сплати, розмірів і переліку внесків, які затвердив рішеннями загальних зборів, тобто не проінформував належним чином співвласників квартир; розмір внесків визначено з порушенням статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статті 8 Розділу ІІІ Статуту ОСББ. Позивач ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю, а заочне рішення суду першої вважає законним та просить залишити його без змін. Відповідач ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подала, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки рішення суду першої інстанцією оскаржується лише відповідачем ОСОБА_1 , то воно переглядається в апеляційному порядку тільки стосовно задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 . Колегія апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А». Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року №2866-III (надалі по тексту - Закон №2866-III), визначаються правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Відповідно до статті 4 згаданого Закону, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Відповідно до частин 4-8 статті 4 Закону №2866-III, основна діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників Згідно з п. 3 розділу ІІ статуту ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» (надалі по тексту - Статут), ОСББ забезпечує реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяє співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечує виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Позивач є зареєстрованим у встановленому порядку об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку та відповідно до вимог Закону та Статуту має відповідні повноваження щодо дотримання обов`язків співвласників, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяє співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечує виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. У зв`язку з наведеними вище положеннями Закону №2866-III та Статуту, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо відсутності необхідного статусу у позивача для звернення до суду з цим позовом до співвласників квартири про стягнення заборгованості. За приписами статті 15 Закону №2866-III, співвласники зобов`язані, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Частиною 6 статті 22 Закону №2866-III визначено, що для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи. До виключної компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (частина 9 статті 10 Закону №2866-III). Відповідно до пункту 2 розділу ІV Статуту передбачено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників. Пункт 2 розділу V Статуту зобов`язує співвласника зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що відповідні розміри щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової для житлових приміщень визначені протокольними рішеннями загальних зборів співвласників ОСББ «Маршала Тимошенка, 13-А» від 14 жовтня 2016 року №2 на період з 01 січня 2017 року; від 22 жовтня 2017 року №3 на період з 01 грудня 2017 року; від 02 лютого 2019 року №4 на 2019 рік. Відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання та не сплачував обов`язкові внески та платежі на утримання на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2019 року. На підставі визначених рішенням загальних зборів розмірів щомісячного внеску, позивачем розраховано суму заборгованості відповідачів за період з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2019 року, яка складає 8 242 грн 83 коп. Доказів повної або часткової сплати вказаної заборгованості відповідачем ОСОБА_1 суду першої та апеляційної інстанції не надано. Матеріали справи не містять, і апелянтом не надано жодного доказу, які би свідчив, що останній звертався до позивача із скаргами або зауваженнями щодо визначених на загальних зборах ОСББ тарифів і розмірів обов`язкових платежів або порушення порядку їх доведення до співвласників квартир. Також у справі відсутні і рішення суду, що набрали законної сили про визнання вказаних рішень загальних зборів співвласників ОСББ незаконними або їх скасування. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що рішення загальних зборів позивача не були доведені у встановленому порядку до відома відповідача, а тому не мають виконуватись, сприймається колегією суддів критично. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю вказаного розрахунку та наявності обов`язку відповідача ОСОБА_1 сплачувати визначені у встановленому порядку внески на утримання будинку та прибудинкової території. Враховуючи приписи статті 625 ЦК України та встановлений факт прострочення відповідачами виконання основного зобов`язання, також підлягають стягненню нараховані позивачем втрати позивача від інфляції у сумі 608 грн 64 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 327 грн 71 коп. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення норм процесуального права при розгляді справи, то колегія апеляційного суду враховує таке. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі були повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином та у встановленому порядку. Відповідачам було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції і вони мали проявити зацікавленість у отриманні інформації щодо позову. Будь яких обґрунтованих доказів неможливості скористатись своїми правами на отримання інформації щодо судової справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, ознайомлення з матеріалами справи, подання пояснень щодо позову, права на професійну правничу допомогу, відповідач ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надав. У чому полягає неможливість подання відповідних доказів та заперечень на позов до суду першої інстанції, які скаржник долучив до апеляційної скарги, останній суду апеляційної інстанції не обґрунтував. Також, апелянтом не надано обґрунтувань поважності причин неможливості їх подання до суду першої інстанції, які б не залежали від нього та відповідних доказів на підтвердження існування таких обставин. Посилання відповідача ОСОБА_1 щодо не розгляду його клопотання про відкладення розгляду справи в період самоізоляції відповідача, а також не повідомлення його про розгляд справи, не надіслання копії позовної заяви з додатками, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції надсилались судові повістки про виклик ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 12 травня 2020 року та 09 вересня 2020 року за адресою його місця проживання, вказаною позивачем, що відповідає зареєстрованому місцю його проживання. Жодних доказів того, що апелянт під час розгляду справи повідомляв суд першої інстанції про зміну свого місця проживання або місцезнаходження, матеріали справи не містять. Відтак повістки про виклик до суду правомірно надсилались судом першої інстанції відповідачу на останню відому адресу. Поштове відправлення з судовою повісткою про виклик до суду на 09 вересня 2020 року, надіслане за цією адресою, було повернуто до суду. Суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи свідчить про те, що останній знав про судові засідання, призначені на 12 травня 2020 року та 09 вересня 2020 року. Задоволення судом першої інстанції клопотання в частині надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками суперечило б приписам ЦПК України, яким не передбачено обов`язок суду щодо повторного надіслання копій позовної заяви з додатками сторонам. До того ж, будь яких доказів не можливості реалізації своїх процесуальних прав на ознайомлення із матеріалами справи або уповноваження відповідного представника на такі дії, відповідач ОСОБА_1 суду не надав. Попри відсутність будь яких доказів поважності причин не явки у судове засідання, окрім посилання на картинні заходи, згідно з протоколу судового засідання від 12 травня 2020 року вбачається, що суд першої інстанції відклав розгляд справи на 09 вересня 2020 року, задовольнивши клопотання відповідача ОСОБА_1 . У клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 від 08 вересня 2020 року, останній послався на перебування на самоізоляції у зв`язку із контактуванням з хворим на коронавірусну хворобу, проте жодного доказу на підтвердження вказаних обставин до суду першої інстанції не надав. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на приписи п.п. 2, 4, 11 частини 3 статті 2 ЦПК України, відповідно до якого основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з статті 44 ЦПК України встановлюється вимога, відповідно до якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Пономарьов проти України», та «Трух проти України»). У рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами 3,4 статті 12, частинами 1,6 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подані сторонами мають відповідати критеріям достатності, достовірності, належності та допустимості, що закріплені у статтях 77-80 ЦПК України. Відтак, саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Отже, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, - не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів у зв`язку з їх необґрунтованістю. Рішення суду першої інстанції стосовно задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді А.С. Сержанюк Є.М. Суханова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»