Постанова Київський апеляційний суд № 760/4793/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/10169/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 серпня 2021року місто Київ справа № 760/4793/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Іванової І.В., Невідомої Т.О. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про визнання договору недійсним,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила визнати недійсним договір №АG3156541 від 30 жовтня 2018 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 . В мотивування вимог посилалася на те, що ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» звернулося в травні 2019 року до неї з вимогою по сплаті боргу №3226. Вказувала, що зі змісту даної вимоги №3226 вбачається, що ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» є представником ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору доручення №CE-RW-2 від 02 квітня 2012 року. Зазначала, що в даній вимозі повідомляється про те, що нібито нею було укладено договір №L5778205 від 30 жовтня 2018 року з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» за яким позивач має заборгованість перед відповідачем в сумі 11596 грн. Посилалася на те, що у зазначеній вимозі вказано, що між відповідачем та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №Д-Р/11042019 від 11 квітня 2019 року щодо відступлення права вимоги до ОСОБА_1 по договору №L5778205 від 30 жовтня 2018 року. Вказувала, що до вимоги було додано витяг з договору відступлення права вимоги №Д-Р/11042019 від 11 квітня 2019 року, витяг з реєстру боржників до договору №Д-Р/11042019 від 11 квітня 2019 року та повідомлення про відступлення права вимоги №11 950521 від 16 квітня 2019 року. Зазначала, що в подальшому нею було отримано від ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» повідомлення про візит робочої групи №15576 з вимогою сплати заборгованості по договору №L5778205 від 30 жовтня 2018 року та повідомлення про візит робочої групи №4087 з вимогою сплати заборгованості по договору №L5778205 від 30 жовтня 2018 року. Посилалася на те, що адвокатом Костяним О.Ю., в її інтересах, було направлено на адресу відповідача адвокатський запит від 09 вересня 2019 року, який містив прохання надати належним чином засвідчену копію договору №L5778205 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 , і належним чином засвідчену копію договору факторингу №Д-Р/11042019 від 11 квітня 2019 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Росвен Інвест Україна». Вказувала, що листом №897 від 24 вересня 2019 року, відповідачем було надано адвокату Костяну О.Ю. ряд документів, з яких вбачається, що позивач нібито використовуючи електронний підпис уклала договір №AG3156541 від 30 жовтня 2018 року, згідно якого отримала позику в сумі 500 грн. та кредит в сумі 5000 грн. Зазначала, що вона не укладала договір №AG3156541 від 30 жовтня 2018 року, (номер позики в системі L5778205), нею не подавалися будь-які заяви відповідачу щодо отримання позик/кредитів, не отримувалися пропозиції від відповідача, коди підтвердження. Посилалася на те, що номер телефону та адреса електронної пошти, які вказані у спеціальних умовах до договору №AG3156541 від 30 жовтня 2018 року не належать їй. Вказувала, що спеціальні умови договору №AG3156541 від 30 жовтня 2018 року не містять даних щодо банківської картки, на яку перераховувалися кошти ніби то позивачу. Зазначала, що адвокатом Костяним О.Ю. було направлено відповідачу адвокатський запит від 22 жовтня 2019 року з проханням надати інформацію за якими реквізитами та в яких сумах нібито ОСОБА_1 отримувала від ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» грошові кошти за договором №L5778205 від 30 жовтня 2018 року. Однак, даний адвокатський запит відповідачем був залишений без відповіді. Посилалась на те, що вона не укладала вказаний вище договір і не уповноважувала будь-яких інших осіб на укладення від її імені даного договору. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 рокупозов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір №ФП3156541 від 30 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро». Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,8 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» надіслало повідомлення від 16 квітня 2019 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором №L5778205 та повідомило позивача про те, що новий кредитор - ТОВ «Росвен Інвест Україна» має право вимагати від позивача дострокового погашення кредитної заборгованості. Посилався на те, що після відступлення права вимоги, первісний кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відступив своє право вимоги новому кредитору - ТОВ «Росвен Інвест Україна» та втратив право грошової вимоги до боржників. Зазначав, що під час укладення договорів на сайті відповідача, з метою уникнення випадків шахрайства, усі клієнти проходять процес верифікації. Позивачем було успішно пройдено вказаний процес на сайті ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», відповідно, це означає, що позивач особисто проходила процес верифікації, а отже, і особисто укладала договір. Для проведення верифікації позивачем було надано фото в режимі реального часу з паспортом громадянина України. Вказував, що ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», не зверталось до ОСОБА_1 з вимогою повернути заборгованість за договором №AG3156541 від 30 жовтня 2018 року. Згідно наданих позивачем копій документів, доданих до позовної заяви, вимога про сплату боргу та повідомлення про візит робочої групи представників кредиторів була надіслана ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел. Ел. Сі». Посилався на те, що у результаті укладення договору відступлення права вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відступило своє право вимоги до позивача. З огляду на це, суд першої інстанції мав закрити провадження у справі №760/4793/20, оскільки відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в апеляційній скарзі просив розглядати справу у відсутність його представника. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для їх задоволення. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося позивачем в позовній заяві, ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» звернулося в травні 2019 року до ОСОБА_1 з вимогою по сплаті боргу №3226, в якій вказувалося про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» було укладено договір №L5778205 від 30 жовтня 2018 року, по якому за останньою числиться заборгованість у розмірі 11596 грн., який виник в результаті неналежного виконання нею грошового зобов`язання за вказаним договором. У вимозі також зазначалося, що ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відступило права вимоги заборгованості ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору факторингу №Д-Р/11042019 від 11 квітня 2019 року. З метою захисту своїх порушених прав та інтересів між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» укладено договір доручення №CE-RW-2 від 02 квітня 2012 року, відповідно до якого ТОВ «Росвен Інвест Україна» надав ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» всі необхідні повноваження для проведення роботи від імені ТОВ «Росвен Інвест Україна» щодо повернення заборгованостей. В подальшому позивачем було отримано від ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» повідомлення про візит робочої групи №15576 та № 4087 з вимогами сплати заборгованість по договору №L5778205 від 30 жовтня 2018 року. На запит адвоката позивача про витребування документів, відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» листом №897 від 24 вересня 2019 року надав витребувані документи, а саме: копію договору позики AG3156541 від 30 жовтня 2018 року, номер позики в системі L5778205 та копію відступлення права вимоги за договором AG3156541 від 30 жовтня 2018 року, номер позики в системі L5778205. Як зазначено в оскаржуваному договорі, 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис, уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» договір №AG3156541, згідно якого отримала позику в сумі 500 грн. та кредит в сумі 5000 грн. 11 квітня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір відступлення прав вимоги №Д-Р/11042019, відповідно до умов якого кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відступив новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема і договором AG3156541 від 30 жовтня 2018 року. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що вона не укладала договір №AG3156541 від 30 жовтня 2018 року, (номер позики в системі L5778205), нею не подавалися будь-які заяви відповідачу щодо отримання позик/кредитів тощо, не отримувалися пропозиції від відповідача, коди підтвердження тощо. Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Основними ознаками договору є: є домовленість, тобто для його існування повинен бути компроміс, волевиявлення учасників, яке збігається; для договору повинна бути домовленість двох чи більше осіб, що означає, що з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір. Відсутність волевиявлення означає, що сторона не мала на меті укладати відповідний договір та не укладала його. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц. Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору №АG3156541 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», пред`явила вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро». Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи на час звернення позивача з даним позовом до суду, право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав вимоги №Д-Р/11042019 від 11 квітня 2019 року від ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна». Таким чином, належним відповідачем у даній справі мав би бути ТОВ «Росвен Інвест Україна». Проте, позивач у ході розгляду справи у суді першої інстанції не зверталася до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем - ТОВ «Росвен Інвест Україна» або про залучення до участі його у справі як співвідповідача. Отже, коло осіб - учасників справи позивач визначила з порушенням норм процесуального права. При цьому, суд першої інстанції позбавлений права самостійно замінити неналежного відповідача на належного або залучити його в якості співвідповідача. А тому, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. На наведене вище суд першої інстанції уваги не звернув. Оскільки, суб'єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідача, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» про визнання договору недійсним. Згідно з ч.ч.1, 3, 13 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів виходячи з положень ст.141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 1261,20 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» - задовольнити. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про визнання договору недійсним відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», місцезнаходження: місто Київ, вул. Сурикова, 3-А, код ЄДРПОУ 41350844 судові витрати у розмірі 1261 грн. 20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 05 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: