Постанова Київський апеляційний суд № 752/9029/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/9029/21 Апеляційне провадження №33/824/3336/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали адміністративної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, В С Т А Н О В И В : Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. На обґрунтування ухваленої постанови місцевий суд, зокрема, зазначив наступне. ОСОБА_1 29.03.2021 року о 17 год. 25 хв. в м. Києві по вул. Велика Васильківська, 104, керуючи автомобілем «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тобто, ОСОБА_1 своїми діями порушив п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник ОСОБА_1 - адвокат Христофоров О.В. суду пояснив, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не визнає, вважає, що у ДТП винен інший учасник ДТП. Вина ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підтверджується відомостями, відміченими в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 038276 від 29.03.2021 року, схемою ДТП, іншими зібраними у справі матеріалами, а саме фототаблицею, поясненнями, схемою місця ДТП. Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним за ст. 124 КУпАП, оскільки під час керування транспортним засобом він порушив п. п. 10.1, 10.3 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, суд вважає за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу. Керуючись ст. 40-1 КУпАП, відповідно до якої судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави. Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 124, 280 КУпАП, а справа розглянута необ`єктивно та упереджено, без з`ясування дійсних обставин справи. Окрім цього, просить поновити йому строк апеляційного оскарження постанови, посилаючись на поважність причин пропуску. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість винесеної постанови, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його представника - Христофорова О.В., дослідивши докази по справі, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено місцевим судом, з чим погоджується і суд другої інстанції, ОСОБА_1 29.03.2021 року о 17 годині 25 хвилин в м. Києві по вул. Велика Васильківська, 104, керуючи автомобілем «Шевроле», держномер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «Тойота», держномер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 не дотримався вимог п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №038276, схемою місця ДТП, поясненнями самого ОСОБА_1 , який підтвердив зазначені обставини ДТП, та потерпілого ОСОБА_2 , фототаблицями ( а.с. 1, 2, 3, 4, 16-18 ). А тому, посилання правопорушника та ОСОБА_3 ( а.с. 11 ) про винність у скоєнні ДТП іншого учасника дорожнього руху, з точки зору суду другої інстанції, не відповідає дійсності та спростовується зазначеними по справі доказами, яким місцевий суд дав оцінку у відповідності до положень ст.ст. 251, 252 КУпАП. Відтак, на підставі наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про дотримання місцевим судом вимог ст.ст. 34, 35, 245, 246, 248, 249, 251, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення при винесенні постанови, що свідчить про необґрунтованість заявлених апеляційних вимог. З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 124, 280 КУпАП, а справа розглянута необ`єктивно та упереджено, без з`ясування дійсних обставин справи, з точки зору суду апеляційної інстанції, не відповідають дійсності, а відтак - не є правовою підставою для скасування судового рішення місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції, окрім іншого, вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року з огляду на поважність причин його пропуску та з метою дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Головуючий А.С. Сержанюк