Постанова 4801 № 127/28760/20

Справа № 127/28760/20 Провадження № 22-ц/801/1386/2021 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2021 рокуСправа № 127/28760/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Голоти Л. О., Сала Т. Б., за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., розглянувши за пра-вилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 24242,87 гривень, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 29 березня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Вінниці за головування судді Медяної Ю. В., дата виго-товлення повного тексту якого не зазначена, В С Т А Н О В И В: 21 грудня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват-Банк» ( далі - АТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на наступні обставини. 19 березня 2014 року від-повідач звернувшись до позивача з метою отримання банківських послуг, під-писав анкету-заяву № б/н, підтвердивши свою згоду на те, що ця заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», викладе-ними на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком до-говір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керу-валися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно з якою укладений правочин є договором приєднання. Відповідно до виявленого бажання відпові-дачу був відкритий кредитний рахунок, встановлений початковий кредитний ліміт, який надалі був збільшений відповідно до умов кредитування та обслу-говування картрахунку до 18100,00 гривень. Щодо встановлення та зміни кре-дитного ліміту банк керувався підпунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та іні-ціативою банку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, номер та строк дії якої зазначені позивачем у довідці, що ним додана до позовної заяви. У випадку зміни тарифів, інших невід`ємних частин договору банк зобов-язаний інформувати позичальника щодо внесених таких змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у підпункті 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, а позичальник згідно підпункту 1.1.2.3 договору зобов`язаний отримати виписку про стан та здійснені операції по карткових рахунках. Неотримання або несвоєчасне отримання позичальни-ком виписок про стан рахунків не звільняє його від виконання зобов`язань за укладеним договором. У разі незгоди зі змінами Умов та правил надання бан-ківських послуг, Тарифів банку позичальник має право надати банку письмову заяву про розірвання договору, погасивши при цьому виниклу перед банком заборгованість. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався повернути витраче-ну частину кредитного ліміту, а саме згідно пункту 2.1.1.12.3 договору - шля-хом внесення коштів у визначений спосіб; слідкувати за витратами коштів у ме-жах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту, що передбачено підпунктом 2.1.1.5.7 договору, а також на підставі підпункту 2.1.1.5.5 погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на визначених договором умовах. У разі порушення строків платежів відповідно до підпункту 2.1.1.12.7.2 договору відповідач сплачує відсотки у визначеному Тарифами розмірі. У редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року, згідно підпункту 2.1.1.2.12, у разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань відповідач зобов`язався сплатити банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до статті 625 ЦК України встановлені за домовленістю сторін у розмірі: 86,4% для картки «Універсальна», 84,0 % - «Універсальна голд». Відповідно до підпункту 1.1.7.12 договору він діє протягом 12 місяців з мо-менту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проін-формує другу сторону про розірвання даного договору він автоматично лонгу-ється на той же строк. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі; відповідачу надана можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах у межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач ОСОБА_2 своєчасно не надавав позивачеві кошти для погашення заборгованості за кредитом, порушуючи свої боргові зобов-язання відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгова-ності за дійсним правочином. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, не погашає заборгованість за договором про на-дання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів банку. Станом на 26 жовтня 2020 року у ОСОБА_2 утворилася заборгова-ність, яку позивач просить стягнути на свою користь, у розмірі 24242,87 гривні, з яких: 16692,78 гривні становить заборгованість за простроченим тілом креди-ту, 7550,09 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, непогашенням у повному обсязі заборгованості перед банком останній змушений звернутися в суд з даним позо-вом. Позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 19 березня 2014 року № б/н у розмірі 24242,87 гри-вень та судові витрати зі сплати судового збору. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 бе-резня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку 24242,87 гривні заборгованості за тілом кредиту, 1446,17 гривень у відшкодування сплаченого судового збору. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2021 року з ініціативи суду виправлені описки, допущені в заочному рішенні від 29 березня 2021 року, а саме: зазначено у мотивувальній частині рішення вірним «Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1446,17 гривень, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.» та другий абзац резолютивної частини викладений наступним чином: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 березня 2014 року в розмірі 16692,78 гривні - заборгованість за тілом кредиту.». Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції від 29 березня 2021 року, представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О. Л. оскаржує його в апеляційному порядку в частині відмовлених позовних вимог. Скаржниця вва-жає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим за неналежного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить поновити їй строк на апеляційне оскарження, заочне рішення су-ду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відпо-відач був належним чином ознайомлений з умовами та тарифами банку, що під-тверджується його особистим підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також Паспорті спо-живчого кредиту, у якому визначені основні умови кредитування, зокрема, про-центна ставка в межах та поза межами пільгового періоду у розмірах відповідно 0,00001%, 42% річних, підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 84 % річних. Тобто сторонами при укладанні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 18 червня 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористався. Цією ж ухвалою апеляційного суду представнику банку Криловій О. Л. поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2021 року. У судове засідання представник скаржника АТ КБ «ПриватБанк» не з`явив-ся, 03 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивача адвоката Роя В. Л. про розгляд цієї справи в апеляційному порядку за відсутності представника банку, де він одночасно вказав про підтримання апе-ляційної скарги, просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 у судо-ве засідання не з`явився з невідомих причин, будь-яких заяв від нього суду не надходило. Беручи до уваги, що судом вживалися заходи щодо належного пові-домлення особи в установленому порядку про місце, день і час розгляду спра-ви, колегія суддів апеляційного суду згідно норм статті 372 ЦПК України ухва-лила розглянути дану цивільну справу у відсутності учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, про-аналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність, обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляцій-ної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню у повному обсязі. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимо-гам статті 263 ЦПК України, воно є незаконним, таким, що суперечить фактич-ним обставинам справи, не враховує усіх норм матеріального права, що регу-люють виниклі та наявні між сторонами у справі правовідносини, тому рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( стаття 264 ЦПК України ). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивіль-них справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окре-мих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 5 цього Кодексу, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фі-зичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос-пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відпо-відно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рі-шенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 3 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України визначене право кожної особи на звернення в порядку, встановленому законом, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічні роз`яснення з посиланням на статті 55, 124 Конституції України викладені у частині другій постанови Пленуму Верховного Суду Укра-їни від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесу-ального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». Дії учас-ників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведін-ки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сто-рони чи сторін договору. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголошувалося, що правосуддя за своєю суттю визнається таким ли-ше за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефектив-не поновлення у правах. Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК Укра-їни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або від-сутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповіда-ти вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Відповідно до норм статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції пере-глядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що сто-суються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Судом встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 19 березня 2014 року відповідачем підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якою ОСОБА_2 виявив бажання отримати в кредит кошти, для чого йому була передана у користування кредитна картка. Відповідно відповідачу був відкритий кредит-ний рахунок та встановлений кредитний ліміт. Згідно розрахунку заборгова-ність ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 26 жовтня 2020 року становить 24242,87 гривні, з яких: 16 692,78 гривні - заборго-ваність за простроченим тілом кредиту, 7550,09 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту укладеного між сторонами кредитного до-говору від 19 березня 2014 року № б/н убачається, що він не містить умов щодо строку дії кредитного ліміту, типу картки, відсоткової ставки, порядку пога-шення заборгованості, а також про встановлення відповідальності за порушен-ня зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її ви-значеного розміру. Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повер-нуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, як-що строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов`язання боржника виконати свій обов`язок з повернення фактично отриманої та ви-користаної суми кредитних коштів. Відтак суд першої інстанції вважав можли-вим стягнення з ОСОБА_2 на користь банку лише 16692,78 гривень заборгованості за тілом кредиту. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на ко-ристь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками, суд дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, через відсутність в анкеті-за-яві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними кош-тами та пені, надані банком Витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна ( типова ) форма, встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно зазначені документи не підтверджують вказаних позивачем обставин, тому суд не вбачав підстав для висновку про обумовлення сторонами у справі у письмовому вигляді відповідальності про сплату відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Однак з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками погоди-тися не можна, оскільки вони є помилковими з огляду на неповне з`ясування судом усіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважа-ється таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторо-ни. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов догово-ру та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсут-ності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статей 626, 628 ЦК України догово-ром є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови ( пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов-язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться ( роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послу-ги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо ). Умови пуб-лічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєд-нання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «При-ватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент ( споживач послуг банку ) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умо-вами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що-до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах, вста-новлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та спла-тити проценти ( частина перша статті 1048 ЦК України ). Щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України ). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кре-диту, яким, зокрема, визначені: пільговий період користування коштами, про-центна ставка, права та обов`язки клієнта ( позичальника ) і банку, відповідаль-ність сторін, у тому числі й процентна ставка у такому випадку. З огляду на по-годження сторонами у справі процентної ставки, її розміру і порядку нараху-вання заборгованість по прострочених процентах підлягає стягненню з відпо-відача відповідно до положень закону та підписаних ОСОБА_2 ан-кети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку заборгова-ності по прострочених процентах. Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають зна-чення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викла-дених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається непра-вильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосу-ванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За викладених обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами та розподілу судових витрат необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання бан-ківських послуг від 19 березня 2014 року № б/н станом на 26 жовтня 2020 року в розмірі 7550,09 гривень за простроченими відсотками. Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір поклада-ється на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задоволити. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 берез-ня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерцій-ного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стяг-нення кредитної заборгованості в сумі 24242,87 гривень скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами та розподілу судових витрат. У цій частині позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 ( для погашення заборгованості та судових витрат ), МФО № 305299, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, у погашення кредитної заборгованості станом на 26 жовтня 2020 року за кредит-ним договором від 19 березня 2014 року № б/н 7550,09 гривень ( сім тисяч пят-сот п`ятдесят гривень 09 коп. ), що складають заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами, 2102,00 гривні ( дві тисячі сто дві гривні 00 коп. ) у відшкодування сплаченого судового збору при звер-ненні в суд, 3153,00 гривні ( три тисячі сто п`ятдесят три гривні 00 коп. ) у від-шкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота Т. Б. Сало