Постанова 4821 № 705/2867/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1456/21Головуючий по 1 інстанції Справа №705/2867/20 Категорія: 304090000 білик О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Гончар Н.І. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року, у складі судді Білик О.В., - в с т а н о в и в : Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 25.05.2010, згідно якої відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картрахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2 400 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування або обслуговування картрахунку. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідно до п. 2.1.1.2.3. Договору передбачена можливість односторонньої зміни кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку. 21.05.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на АТ КБ «Приватбанк». Вказував, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, але в процесі користування кредитним рахунком не надавав своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також у виписці по рахунку. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, банк просив стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 20.04.2020 становить 39 407 грн. 14 коп., та складається з: 19 438 грн. 13 коп. заборгованість за тілом кредиту, з них 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 19 438 грн. 13 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 6791 грн. 76 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 13 177 грн. 25 коп. нарахована пеня, 0,00 грн. нарахована комісія, а також судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп. Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Суд своє рішення мотивував тим, що заява від 25.05.2010 не містить посилань на розмір кредиту, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору. До позовної заяви позивачем додано витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який не підписано відповідачем та не підтверджено жодними доказами, що на момент підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з тими Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та тими Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, витяги з яких долучено позивачем. Крім того, суд вказував, що розрахунки заборгованості, які надано позивачем не містять інформації, що вони дійсно стосуються договору від 25.05.2010, зокрема, відсутні посилання на номер карткового рахунку боржника. Суду не надано доказів того, що відповідна картка, передбачена умовами анкети-заяви була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування коштів на картку, відсутні докази, що у відповідача виникла заборгованість саме за договором від 25.05.2010, відсутні докази відкриття карткового рахунку, його номеру, та не надано виписок по ньому, які б підтверджували користування відповідачем кредитною карткою з 2010 року. Також суд зазначав, що з довідки неможливо встановити факт видачі відповідачу картки відповідно до підписаної заяви б/н від 25.05.2010 із встановленим кредитним лімітом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд також посилався на те, що у заяві не визначено розміру процентів, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки старт карткового рахунку відбувся 05.01.2017, проте, заява б/н підписана відповідачем 25.05.2010. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що підписанням анкети-заяви відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з заявою складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Між банком та позичальником був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. Після підписання анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт 2 400 грн., який в подальшому було збільшено до 14 000 грн. Картка в подальшому перевипускалася. Скаржник звертає увагу на те, що із виписки чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, частково погашав заборгованість, отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар в магазині, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не було, тобто він погоджувався із розміром нарахованих відсотків та неустойки. Зазначає, що виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача баланс станом на дату укладення кредитного договору, всі операції за кредитною карткою з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції. Наголошує також на тому, що відповідач не оспорює факту укладення договору, з позовом про визнання недійсним кредитного договору не звертався, не оспорює наявності у нього заборгованості за тілом кредиту та не спростовує наданий банком розрахунок. Вказує, що відповідач частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто фактично погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, в т. ч. і розміром нарахованих відсотків, пені та штрафів, а тому стягнення з відповідача відсотків та неустойки, передбачених умовами договору є, на переконання скаржника, законним та обґрунтованим. Суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення. ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 липня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом встановлено, що 25.05.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 23). У своєму позові Банк стверджував про те, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, який збільшувався до 14 000 тис. грн., про що свідчить довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 21). Через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 20.04.2020 склала 39407 грн. 14 коп., та складається з: 19 438 грн. 13 коп. заборгованість за тілом кредиту, з них 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 19 438 грн. 13 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 6791 грн. 76 коп. грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 13 177 грн. 25 коп. нарахована пеня, 0, 00 грн. нараховано комісії (а.с. 4-12). У відповідності із анкетою-заявою ОСОБА_1 ознайомився із договором надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами. Як доказ на укладення кредитного договору із відповідачем, банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані позичальником. Відповідно до вказаного витягу з Тарифів банку пропонується кредитування за чотирма схемами. Визначити, яку конкретну схему кредитування обрано відповідачем з витягу встановити неможливо. Також в обґрунтування доводів щодо укладення договору АТ КБ «Приватбанк» надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті www.privatbank.ua, який не підписаний відповідачем. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у приватбанку від 25.05.2010, підписаній сторонами, відсутні умови договору про визначення розміру та порядку сплати відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 та пені. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, зокрема, за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625ЦК України та пеню. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого Розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.05.2010 та Виписки по рахунку, посилався на Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, Довідку про видані кредитні картки, Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 25.05.2010, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пені, а також розмір і порядок їх нарахування. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою- споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п. 22 ч.1 ст.1 вказаного закону споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що також зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Апеляційний суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов, отже стверджувати, що з 2010 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2020 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку домовленості сторін про сплату відсотків, а також розмір та порядок їх нарахування, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи, який колегія суддів відхиляє як неналежний та недопустимий доказ, з підстав недоведення того, що він є невід`ємною частиною договору від 25.05.2010. Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 25.05.2010 не містить достатніх відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору на умовах, що заявлені позивачем, зокрема, щодо визначення розміру та порядку нарахування відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пені. До позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання анкети-заяви, відповідач був ознайомлений саме з заявленими позивачем умовами кредитування з використанням кредитки. Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач не підписував надані позивачем Витяг з «Тарифів» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, то такі докази є неналежними і не беруться до уваги судом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пені, розмір та порядок їх нарахування, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на це, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Вказані обставини встановлені судом першої інстанції, під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України та пені, та, на думку колегії, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні даних позовних вимог. Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що користування кредитними коштами, часткова сплата позичальником заборгованості є підтвердженням погодження його з умовами кредитування, оскільки фактичне використання кредитної картки позичальником свідчить про визнання ним наявності між сторонами справи відповідних кредитних правовідносин, однак це не дає суду можливості задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пенею, оскільки відсутні погоджені сторонами умови для нарахування таких платежів. Також колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.05.2010 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту. Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки суду про безпідставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, зокрема, простроченому тілу кредиту, як складової сукупної вартості кредиту. Так, як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2010 між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі анкети-заяви, за яким позичальник обрав платіжну картку кредитка «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом 500 грн., який збільшувався, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, до 14 000 грн. (а.с. 21). Позичальник неодноразово звертався в банк за перевипуском картки, що підтверджується довідкою про видані кредитні картки ОСОБА_1 , згідно якої 05.01.2017 йому видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/20, 04.06.2018 видано кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії до 04/22 (а.с.22). Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій). Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надана банком виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с.13-20), підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку заборгованості за договором б/н від 25.05.2010, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 (а.с.4-12). З виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість по кредиту, що свідчить про наявність кредитних договірних відносин з банком. Проте, внаслідок несвоєчасного внесення коштів у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту, зокрема, простроченому тілу кредиту, яке є складовою сукупної вартості кредиту, в розмірі 19 438 грн. 13 коп. Доказів на спростування розрахунку заборгованості або визнання договору недійсним (нікчемним) відповідачем суду не надано, як і не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А тому позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, яке складається в т.ч. з простроченого тіла кредиту в сумі 19 438 грн. 13 коп., які добровільно не повернуті позичальником, підлягають до задоволення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів доходить висновку, що заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року підлягає до скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту та ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення даних позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції в частині та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів змінює і розподіл судових витрат, які понесені банком за подання апеляційної скарги та за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 19 438 грн. 13 коп. (дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 13 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 2574 грн. 95 коп. (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири гривні 95 коп.), з яких: 1029 грн. 98 коп. за подання позовної заяви та 1544 грн. 97 коп. за подання апеляційної скарги. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України. Судді: Ю.В. Сіренко Л.І. Василенко Н.І. Гончар