Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/3296/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3296/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 04 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 13.04.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 50 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та в частині незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 міс. 1 день, стаж роботи на посадах старший слідчий прокуратури, заступник прокурора Могилів - Подільського району, заступник Могилів - Подільського міжрайонного прокурора, старший помічник Могилів - Подільського міжрайонного прокурора - 18 років 9 міс. 11 днів та строкову військову службу в лавах радянської армії 3 роки 0 міс. 28 днів; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 міс. 1 день, стаж роботи на посадах старший слідчий прокуратури, заступник прокурора Могилів - Подільського району, заступник Могилів - Подільського міжрайонного прокурора, старший помічник Могилів - Подільського міжрайонного прокурора - 18 років 9 міс. 11 днів та строкову військову службу в лавах радянської армії 3 роки 0 міс. 28 днів; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області встановити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 94 % суддівської винагороди починаючи з 17.03.2021 визначеної у довідці №028-34/8 від 16.03.2021 виданої Сьомим апеляційним адміністративним судом; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 17.03.2021 в розмірі 94 відсотки грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням виплачених сум; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 17.03.2021 до моменту здійснення перерахунку. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в ВМФ СРСР - 3 роки 28 днів, половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 1 день та стажу роботи на посадах старшого слідчого прокуратури, заступника прокурора Могилів - Подільського району, заступника Могилів - Подільського міжрайонного прокурора, старшого помічника Могилів - Подільського міжрайонного прокурора - 18 років - 9 місяців 11 днів. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 №028-34/8 в розмірі 94 % від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 42 роки 3 місяці 29 днів, починаючи з 17.03.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 17.03.2021 до моменту здійснення перерахунку. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що загальний стаж роботи позивача, що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 42 роки 3 місяці та 29 днів, розмір довічного грошового утримання має складати 94 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивач має 18 років 04 місяці 04 дні роботи на посаді судді, а тому розмір його довічного грошового утримання судді у відставці склав 50 відсотків, як передбачає стаття 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII вказав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Разом з тим зазначив, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Враховуючи, що позивача призначено на посаду судді 28.08.2002, то для визначення стажу роботи підлягають застосуванню норми, що діяли на час такого призначення, зокрема, норми Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ, яким було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді судів України зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 01.07.2021 витребувано справу із суду першої інстанції. Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою суду від 23.07.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 04.08.2021. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Згідно рішення Вищої ради правосуддя від 11.03.2021 №606/0/15-21, ОСОБА_1 , 1956 року народження, Указом Президента України від 13.08.2002 №717/2002 призначений на посаду судді Могилів-Подільського міського суду Вінницької області строком на п`ять років. Указом Президента України від 23.03.2004 №358/2004 переведений на роботу на посаду судді новоутвореного Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області. Постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 №296-VI обраний суддею цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 №2871-VI обраний суддею Вінницького апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України від 28.09.2018 №296/2018 переведений на роботу на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду. Цим же рішенням, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Сьомого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Сьомого апеляційного адміністративного суду №49-к від 16.03.2021 позивача виключено зі штату суду у зв`язку зі звільненням з посади судді Сьомого апеляційного адміністративного суду. 23.03.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905090809306 від 26.03.2021 позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 18 повних років стажу на посаді судді. Не погоджуючись із діями відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та час роботи на посадах прокурорів і слідчих, наслідком яких, є встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся з цим позовом до суду. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402) визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Згідно ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визначено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Оскільки позивача призначено на посаду судді Могилів-Подільського міського суду Вінницької області 28.08.2002, для визначення стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон №2862-ХІІ) та Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995. Так, положеннями ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу на посаді судді не менше 10 років. Згідно абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995 (у редакції, чинній на день обрання позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Тобто, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах, період проходження строкової військової служби та робота на посадах прокурора та слідчого. Згідно розрахунку Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 №015 стаж судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 42 роки 3 місяці 29 днів, з них: - служба в ВМФ СРСР (з 05.05.1975 по 02.06.1978) - 3 р. 28 д; - навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09 1978 по 01.07.1982) зараховується половина строку денної форми навчання - 1 р. 11 м. 1 д.; - стаж роботи на посадах старший слідчий прокуратури, заступник прокурора Мотилів - Подільського району, заступник Могилів Подільського міжрайонного прокурора, старший помічник Могилів - Подільського міжрайонного прокурора (з 21.08.1983 по 31.05.2002) - 18 р. 9 м. 11 д.; - стаж роботи на посаді судді Могилів - Подільського міського суду (з 28.08.2002 по 28 03.2004) - 1 р. 7 м. 11 д.; - стаж роботи на посаді судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області (з 29.03.2004 по 27.01.2011) - 6 р. 9 м. 29 д.; - стаж роботи на посаді судді Вінницького апеляційного адміністративного суду (з 28.01.2011 по 28 09.2018) - 7 р. 8 м. 1 д.; - стаж роботи на посаді судді Сьомого апеляційного адміністративного суду з (29.09 2018 по 16.03.2021 - 2 р. 5 м. 18 д. Отже загальний стаж позивача складає 42 роки 3 місяці 29 днів, та відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ та абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995, має враховуватись як стаж на посаді судді при визначенні права на відставку та розміру довічного грошового утримання. Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки загальний стаж роботи позивача, що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 42 роки 3 місяці та 29 днів, то розмір довічного грошового утримання має складати 94 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, положеннями Закону № 1402 не передбачено обмеження відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці максимальним розміром. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику, а саме на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/3161/20 та Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/7111/20-а є безпідставними, оскільки у вказаних справах розглядалося питання перерахунку довічного грошового утримання суддям, які вийшли у відставку по Закону №2453 на підставі нової довідки про розмір окладу, а не зарахування стажу на посаді судді та визначення розміру при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону №1402. Разом з тим судом першої інстанції вірно враховано правові висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 де вказано, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-ргі/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 1806.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008. Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № З-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо). Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом. Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4). Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації СМ/Яес (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці". Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, трудової діяльності, визначеної законом, половини навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Разом з тим, наслідком такого не зарахування є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому такі дії також слід визнати протиправними. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 №028-34/8 в розмірі 94 % від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 42 роки 3 місяці 29 днів, починаючи з 17.03.2021. При цьому відповідач зобов`язаний виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 17.03.2021 до моменту здійснення перерахунку і в подальшому виплачувати щомісячно в указаному розмірі. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.