Постанова 4855 № 580/2442/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2442/21 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача №2143207542 від 19.03.2021; - зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок Позивачу пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести її виплату з урахуванням раніше сплачених сум; - зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок Позивачу додаткової пенсії за шкоду здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести її виплату з урахуванням раніше сплачених сум; - зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок Позивачу доплати пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі однієї мінімальних пенсій за віком та провести її виплату з урахуванням раніше сплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач має статус потерпілого від наслідків на ЧАЕС у 1986 році, їй встановлена ІІ група інвалідності, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію та доплати до неї, призначені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), нарахування та виплату яких Відповідач з 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно здійснював у розмірі меншому, ніж визначено ст. ст. 39, 50, 54 Закону № 796-XII. Тому з 01.01.2014 по 02.08.2014 вона має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та доплати як непрацюючому пенсіонеру за проживання на радіоактивно забрудненій території, у розмірі, який встановлено ст. 39, 50, 54 Закону № 796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії та доплати на неї. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зазначає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо строку з якого необхідно перерахувати та виплачувати йому пенсію. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду апеляційної інстанції не подавалось, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. З ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач отримує пенсію за віком, додаткову пенсію та доплату за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернулася до Відповідач а із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014. Листом від 27.10.2020 № 5917-6255/Т-02/8-2300/20 Головне управління ПФУ в Черкаській області відмовило Позивачу у проведені перерахунку, у зв`язку із тим, що її пенсія обчислена у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. ст. 39, 50, 54 Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Не погоджуючись з даною відповіддю Позивач звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій незаконними. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 580/5032/20, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у відповідності до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінку суду, наданої у цьому рішенні. На виконання даного рішення суду Відповідач повторно розглянув заяву Позивача та прийняв рішення № 971190129807 від 19.03.2021 про відмову у проведені перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для його проведення. Вважаючи рішення Відповідача протиправним, а свої права порушеними, Позивач звернулася до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата пенсії та доплати Позивачу мали здійснюватись в розмірах, які визначені ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вже було зазначено, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 580/5032/20, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату Позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у відповідності до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінку суду, наданої у цьому рішенні. На виконання даного рішення суду Відповідач повторно розглянув заяву Позивача та прийняв рішення № 971190129807 від 19.03.2021 про відмову у проведені перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для його проведення. Як на підставу задоволення позовних вимог Позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку у Відповідача та отримує пенсію та доплати до неї, призначені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, нарахування та виплату яких Відповідач з 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправно здійснював у розмірі меншому, ніж визначено ст. ст. 39, 50, 54 Закону № 796-XII. У Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04). На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином, нормами процесуального Закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання Відповідача належним чином виконати рішення суду. Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. За своєю суттю даний спір виник у зв`язку із протиправним невиконанням Відповідачем рішення у справі № 580/5032/20. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15. Відтак, якщо Позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 580/5032/20 з того самого фактичного предмету спору (право Позивача на перерахунок та виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у відповідності до ст. ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у даній справі. Керуючись статтями 238, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко