Постанова 4855 № 620/1515/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1515/21 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області, Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області, Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з припинення юридичної особи - Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації № 12-к від 02.02.2021 про звільнення Позивача з посади спеціаліста відділу соціальних виплат у зв`язку з закінченням строку призначення на посаду державної служби; - поновити Позивача на посаді спеціаліста відділу соціальних виплат Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації. Позовні вимоги мотивовано тим, що в наказі про її звільнення зазначається про реорганізацію УПСЗН Бахмацької РДА, а не про його повну ліквідацію та вказує, що оскільки вона працювала за безстроковим трудовим договором, тому звільнити останню з роботи можливо було лише з обов`язковим працевлаштуванням, чого не було зроблено. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 прийнята на посаду спеціаліста відділу соціальних виплат в УСЗН Бахмацької РДА з 03 травня 2018 року у порядку переведення з посади головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрацїї на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку основного працівника ОСОБА_2 відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу», що підтверджується заявою Позивача від 26.04.2018 та наказом начальника управління «Про призначення ОСОБА_1 » від 02.05.2018 № 28-к, з яким вона ознайомлена під підпис (а.с. 37-38). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються» від 16 грудня 2020 року № 1321, розпорядження голови Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області «Про реорганізацію управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації» від 11 січня 2021 року № 2 (а.с. 36), наказом начальника УСЗН Бахмацькї РДА «Про попередження працівників про можливе вивільнення» від 13 січня 2021 № 2, зокрема ОСОБА_1 попереджено про можливе вивільнення (а.с. 39-40). Також ОСОБА_1 особисто попереджено листом УСЗН Бахмацької РДА № 06-11/94 від 13 січня 2021 року про те, що УСЗН Бахмацької РДА припиняє свою діяльність в порядку реорганізації управління соціального захисту населення Бахмацької райдержадміністрації шляхом приєднання до управління соціального захисту населення Ніжинської райдержадміністрації Чернігівської області, що вона може бути звільнена з державної служби після закінчення 30 календарних днів з моменту одержання цього повідомлення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з наданням пільг і компенсацій згідно з чинним законодавством України та виплатою вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат (а.с. 41). Разом з тим, 20 січня 2021 року основний працівник ОСОБА_2 написала заяву про достроковий вихід з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 03 лютого 2021 року. У зв`язку з наведеним, наказом голови комісії з припинення юридичної особи - УСЗН Бахмацької РДА «Про попередження ОСОБА_1 » від 20 січня 2021 року № 3 Позивача попереджено про звільнення з посади спеціаліста відділу соціальних виплат у зв`язку із достроковим виходом 03 лютого 2021 року з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 статті 85 Закону України «Про державну службу» в останній робочий день перед виходом на службу ОСОБА_2 02 лютого 2021 року (а.с. 42), від ознайомлення з яким Позивач відмовилась, про що складено акт № 1 від 20 січня 2021 року (а.с. 43). Як вбачається з матеріалів справи 21 січня 2021 року УСЗН Бахмацької РДА директору Бахмацької районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості направлено лист «Про працевлаштування ОСОБА_1 » № 05-10/150 (а.с. 44). Наказом голови комісії з припинення юридичної особи - УСЗН Бахмацької РДА «Про звільнення ОСОБА_1 » від 02 лютого 2021 року № 12-к Позивача звільнено з посади спеціаліста відділу соціальних виплат у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби відповідно до пункту 1 статті 85 Закону України «Про державну службу» (а.с. 45). Позивач відмовилась отримати копію наказу про звільнення, трудову книжку та лист про працевлаштування, про що складено акт № 2 від 02 лютого 2021 року (а.с. 46). 03 лютого 2021 року Позивачу надіслано поштове відправлення за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з листа № 06-11/223 від 02.02.2021 про необхідність отримати трудову книжку та листа № 05-10/222 від 02.02.2021 про працевлаштування (а.с. 47-50). Позивач, вважаючи зазначений наказ від 02 лютого 2021 року № 12-к протиправним, а свої права порушеними, звернулася до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області не допущено порушень чинного законодавства при звільненні ОСОБА_1 , як наслідок оскаржуваний наказ є правомірним, та таким, що скасуванню не підлягає. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та при розгляді апеляційної скарги вказує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Основні принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). У статті 83 Закону № 889-VIII визначено підстави для припинення державної служби. Пунктом 2 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону). Статтею 85 Закону № 889-VIII регламентовано додаткові підстави припинення державної служби державних службовців у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби. Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 889-VIII у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку. У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту. Згідно з частиною другою ст. 85 Закону № 889-VIII державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов`язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу. Позивачем в апеляційній скарзі вказано, що в наказі про її звільнення зазначається про реорганізацію УПСЗН Бахмацької РДА, а не про його повну ліквідацію та вказує, що оскільки вона працювала за безстроковим трудовим договором, тому звільнити останню з роботи можливо було лише з обов`язковим працевлаштуванням, чого не було зроблено. Проте, як встановлено судом першої інстанції, Позивач працювала не за безстроковим трудовим договором, а на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку основного працівника ОСОБА_2 відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу», що підтверджується заявою Позивача від 26.04.2018 та наказом Начальника УПСЗН Бахмацької РДА «Про призначення ОСОБА_1 » від 02.05.2018 № 28-к, з яким вона ознайомлена під підпис. Крім того, Позивача звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби відповідно до пункту 1 статті 85 Закону України «Про державну службу», а не у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації. Як зазначено Верховним Судом в постанові від 17 березня 2020 року у справі № 813/1697/17, закінчення строку трудового договору є самостійною підставою для його припинення, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх розірвання. У тих випадках, коли трудовий договір укладається до настання певного факту, як-то на час відпустки працівника по вагітності і пологах, по догляду за дитиною тощо, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений. При цьому, незважаючи на дату винесення роботодавцем наказу про звільнення працівника (в останній день дії строкового договору або до цього із зазначенням дати звільнення) днем звільнення вважається останній день роботи, що визначений трудовим договором, і законодавство не встановлює обов`язку власника або уповноваженого ним органу попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв`язку із закінченням строку договору. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач була призначена на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, по виходу основного працівника із соціальної відпустки Позивач підлягала звільненню у зв`язку з припиненням трудового договору. Наведене є свідченням дотримання Відповідачем порядку звільнення Позивача, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржений Позивачем Наказ Відповідача є правомірним і підстави для його скасування відсутні, а отже і відсутні підстави для поновлення її на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко