Постанова 4855 № 640/10492/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року Справа № 640/10492/21 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Сакевич Ж.В., представника відповідача Пожар В.В., розглянувши у відкритому судовому засданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2021 року у справі за позовом державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» До Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : Історія справи. Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №2131004600001 від 06.04.2021 про відмову у включенні ДП «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій у відповідності до вимог Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440; 2) зобов`язання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків включити ДП «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій, відповідно до вимог Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 440 В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» є неприбутковою організацією та відповідає критеріям, закріпленим у пункті 133.4 статті 133 Податкового кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2021 року позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виплати на заробітну плату працівників, у тому числі заохочувальні, належать до видатків на утримання ДП «Укрпатент», реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його Статутом, що повністю відповідає вимогам підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи правові норми та стверджуючи, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» не підлягає включенню до неприбуткових установ та організацій. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для полання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду о 13:25 год. 03.08.2021. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. При цьому, у своєму відзиві позивач зазначає, що в апеляційній скарзі податковий орган фактично переписав текст відповіді, яка була ним надана на звернення Інституту, і не навів жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Разом з тим, позивач звертає увагу на безпідставність доводів апелянта щодо видів діляності Інституту та зазначає, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у включенні організації до Реєстру неприбуткових і види діяльності та/або їх зміна у цьому випадку не мають значення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залияшенню без задоволення з наступних підстав. Обставини справи, устанволені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «Укрпатент») (ЄДРПОУ 31032378) зареєстровано як юридична особа публічного права, яке створене наказом Міністерства освіти України від 07.06.2000 №175 «Про створення державного підприємства «Український інститут промислової власності». Відповідно до пункту 1.1. Статуту, ДП «Український інститут інтелектуальної власності» засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Уповноважений орган управління) та є державним підприємством, що не має на меті отримання прибутку від своєї діяльності. Згідно з пунктом 6.8 Статуту, кошти, отримані Підприємством за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності, мають цільове призначення і використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності відповідно до кошторису Підприємства. Нагляд за фінансовою-господарською діяльністю Підприємства, виконанням кошторису Підприємства здійснюється Наглядовою радою (пункт 11.5 Статуту). Колективний договір, укладений між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Український інститут інтелектуальної власності», що прийнятий на конференції трудового колективу ДП «Укрпатент» 12.07.2017 (протокол № 9) та зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації за №213 від 10.08.2017, Положення про оплату праці працівників ДП «Укрпатент», затверджене наказом ДП «Укрпатент» від 06.11.2015 №233 (зі змінами) (пункт 1.2), передбачає, що фонд оплати праці ДП «Укрпатент» має такі складові: фонд основної заробітної плати; фонд додаткової заробітної плати; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. ДП «Укрпатент» подано до відповідача реєстраційну заяву за формою №1-РН для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій, відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України. Листом від 12.03.2021 № 1207/6/31-00-04-06 відповідач повідомив ДП «Укрпатент» про відсутність підстав для включення останнього до реєстру неприбуткових організацій з причин його невідповідності вимогам встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України, а саме статутом ДП «Укрпатент» передбачено здійснення матеріального заохочення працівників підприємства (наведеними нормою пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України встановлено обмеження щодо виплат працівникам). Також, відповідачем зазначено, що розділом 10 Статуту передбачено затвердження фінансового плану та здійснення контролю за його виконанням. Відповідно до статті 75 Господарського Кодексу України, фінансовий план є основним плановим документом державного комерційного підприємства, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання функцій протягом року відповідно до установчих документів. Відповідно до затвердженого фінансового плану здійснюється розподіл прибутку державних комерційних підприємств (пункт 9 статті 75 Господарського Кодексу України). Зазначене суперечить пункту 133.4.2 пункту 133.4 статті133 Податкового кодексу України. 26.03.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №вих-7116/2021 про повторний розгляд реєстраційної заяви та 31.03.2021 надіслав відповідачу додаткові пояснення щодо включення ДП «Укрпатент» до Реєстру неприбуткових установ та організацій. 06.04.2021 відповідачем прийнято рішення № 2131004600001 про відмову у включенні Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій з підстав невідповідності неприбуткової організації та/або установчих документів такої організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР). Порядком ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2006 № 440 (далі - Порядок № 440). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 ПК України. Підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: - утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; - установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту; - установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків; - внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. В той же час, за приписами підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Згідно з підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 ПК України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам пункту 133.4. Частиною 1 статті 62 ГК України визначено підприємство як самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності (частина 2 статті 62 ГК України). Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту (частина 3 статті 62 Господарського кодексу України). Згідно зі статті 1 Закону № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Статтею 15 Закону № 108/95-ВР передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. № 108/95-ВР Відповідно до пункту 6 Порядку № 440 для включення до Реєстру неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 і засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації (крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон), а житлово-будівельні кооперативи також засвідчені підписом керівника або представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом. Контролюючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах, щодо відповідності вимогам, встановленим Податковим кодексом України та законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації. Відповідно до пункту 7 Порядку № 440 контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру за умови відповідності такої організації вимогам, визначеним підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу. Згідно з пунктом 8 Порядку № 440 за результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, протягом трьох робочих днів з дня їх отримання контролюючим органом приймається рішення про: включення, повторне включення, відмову у включенні (повторному включенні) неприбуткової організації до Реєстру; виключення неприбуткової організації з Реєстру; зміну ознаки неприбутковості. Контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі: подання неприбутковою організацією неповного пакета документів, визначених пунктом 6 цього Порядку; невідповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу. У разі відсутності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання контролюючим органом реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, внести до Реєстру відповідний запис про включення (повторне включення) такої неприбуткової організації до Реєстру, присвоєння (зміну) ознаки неприбутковості. У разі наявності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості або для виключення неприбуткової організації з Реєстру контролюючим органом готується відповідне рішення за формою згідно з додатком 2 у двох примірниках, один з яких вручається такій організації у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, а другий залишається в контролюючому органі. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, законодавством регламентовано порядок віднесення підприємств до неприбуткових і виключний перелік правових підстав для відмови у включенні до Реєстру неприбуткових підприємств та організацій (далі - Реєстр). Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що установчими документами ДП «Укрпатент» прямо передбачено, що таке підприємство є некомерційним та не має на меті отримання прибутку, а також, що до структури заробітної плати його працівників, зокрема входять заохочувальні виплати, які виплачуються у межах видатків на заробітну плату, затверджених у кошторисі ДП «Укрпатент». Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що з документів, які були подані позивачем до ЦМУ ДПС по роботі з ВПП для включення його до Реєстру, та які містяться у матеріалах цієї справи, вбачається, що ДП «Укрпатент» відповідає критеріям неприбуткової організації, регламентованим ст. 134 ПК України. При цьому, ані в суді першої інтанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем зворотного не доводено, а також не надано доказів, які б підтверджували, що позивач використовує отримувані ним доходи в якии-небудь інший спосіб, ніж як для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів її діяльності, визначених установчими документами. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України). У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (стаття 4 ПК України). Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16. Такий правовий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Судова колегія також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04, в якому ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права. Тож, доводи апелянта щодо невідповідності позивача вимогам законодавства для віднесення його до неприбуткових організацій колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні. Посилання апелянта в його сказі на те, що позивачем після реєстрації його Статуту не здійснювалося зміни видів економічної діяльності, судова колегія відхиляє, оскільки такі обставини не були покладені ним в основу при прийнятті спірного рішення, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 77 КАС України, унеможливлює їх врахування судом. Твердження податкового органу щодо наявності у ДП «Укрпатент» фінансового плану, що також на його переконання, виключає підстави для внесення до Реєстру відомостей про таке підприємство, судова колегія до уваги не приймає, оскільки за змістом положень статей 75, 77, 78 Господарського кодексу України фінансовий план необхідний як для державних комерційних підприємств так і для некомерційних підприємств. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 04 серпня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова