Постанова 4855 № 640/10414/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10414/21 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Глущенко Я.Б., при секретарі - Ткаченко В.В., за участю: представника позивача: - Боримської К.В., представника відповідача: - Задорожка К.В., представника третьої особи:- Гончарова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просив: - визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, оформлену листом № Н-1256/0-1405/6-20 від 30 листопада 2020 року в скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0100, з закриттям Поземельної книги; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року вх. № Н-1256/0/5-20 за результатами розгляду скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:500:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та закрити Поземельну книгу, яка відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:500:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено, закрито провадження у справі №640/10414/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 29 липня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 29792, від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що предметом розгляду даної справи є скасування державної реєстрації земельної ділянки, яка була зареєстрована за заявою третьої особи, отже в межах спірних правовідносин існує майновий інтерес отримати у власність земельну ділянку, а отже існує спір про право, що виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Так, приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування як співвідповідачів (якщо позивач вважає їх винними у порушенні своїх прав) у такому спорі не змінює його приватноправового характеру. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 , реалізуючи своє першочергове право на відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, 13.02.2019 року звернувся до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Позивачем вказано, що у зв`язку із ненаданням відповіді у встановлений законодавством строк він подав до Київської міської ради лист про використання права мовчазної згоди та звернувся до комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» із проханням скласти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та подав пакет документів до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві для державної реєстрації земельної ділянки. Однак, відповідачем повідомлено про неможливість реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:500:0100 за позивачем, оскільки наявний проект рішення Київської міської ради про передачу даної земельної ділянки іншій особі - ОСОБА_2 . На підставі вказаного проекту землеустрою було виготовлено проект рішення Київської міської ради ПР-14628 від 20.11.2017 року до справи А-16173, втім, 25.09.2018 року Постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування було відхилено проект рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ». Позивач, наголошуючи, що наявна інформація про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі перешкоджає останньому реалізувати своє право на передання земельної ділянки шляхом затвердження нового проекту землеустрою, звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>". Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. За правилами п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю, зокрема, немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що в межах спірних правовідносин відсутні зареєстровані речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:500:0100 чи її частину за громадянами ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність спору про право, в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 (за відсутності зареєстрованого речового права будь кого відносно спірної ділянки) оскаржуються виключно дії суб`єкта владних повноважень щодо державної реєстрації земельної ділянки, яка на сьогоднішній день не може бути передана у користування з огляду на невідповідність вимогам законодавства. Крім того, варто наголосити, ОСОБА_2 (особа, яка розробляла проект землеустрою) не набула жодних прав на неї, про що свідчать відповідні витяги із Публічної кадастрової карти України, а також із Реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги та необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права. Аналогічні правові висновки щодо розгляду даної категорії справ викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі № 826/14200/17; від 24.04.2019 року у справі № 826/4542/18. В той же час, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 № 1306/2314/2012 та від 20.03.2019 № 910/2987/18. Так, у справі № 1306/2314/2012 позивач звернувся до з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області, Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міськради про визнання незаконними дій відповідачів при здійсненні приватизації нежитлового приміщення кафе та просить скасувати результат конкурсу по визначенню покупця цього об`єкта. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей позов, з огляду на суб`єктний склад сторін, має розглядатися в порядку господарської юрисдикції, оскільки між відповідачем і третьою особою існують договірні відносини, предметом яких є нерухоме майно, фактично щодо якого виник спір. У справі № 910/2987/18 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ «Явір-КРЗ» про зобов`язання звільнити приміщення будівлі-складу за інвентарним № 020247, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (літера 106 (цифра) ), від його майна та усунути перешкоди в порушенні права власності шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи закриття проходу/проїзду автомобільного транспорту/працівників до вказаної будівлі-складу. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про визнання недійсним наказу про передачу майна та свідоцтва на право власності на майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав ПАТ «Київський радіозавод» на спірне майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Участь органів державної влади та органів місцевого самоврядування як співвідповідачів (якщо позивач вважає їх винними у порушенні своїх прав) у такому спорі не змінює його приватноправового характеру. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи № 640/10414/21 та обставини, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року № 1306/2314/2012 та від 20.03.2019 року № 910/2987/18 не є подібними, а отже вказані висновки не є релевантними в межах спірних правовідносин. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, у зв`язку чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді О.О.Беспалов Я.Б.Глущенко Постанова складена в повному обсязі 03 серпня 2021 року.