Постанова 4855 № 826/5634/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5634/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Медіа-Трейдінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-пак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокопі», Товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.», Приватне підприємство «Вітос Принт», Іноземне підприємство «Логін», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2016 року №0018651201 та від 08.10.2015 року №0006312205, прийняті ДПІ в Оболоніському районі ГУ ДФС у м. Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 0018651201 та від 08.10.2015 №0006312205, які прийняті Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що проведеною перевіркою зроблено висновок про те, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. 28 липня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні за участі його представника. Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Так, в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин. З огляду на положення статті 311 КАС України, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, суд приходить до висновку про можливість її розгляду в порядку письмового провадження. Також в поданому клопотанні відповідач просить про заміну Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в порядку процесуального правонаступництва відповідача на Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44116011) Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30 вересня 2020 року №893 постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно додатку. На базі ліквідованого Головного управління ДПС у м.Києві утворено територіальний орган на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011), яке створено 30 вересня 2020 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321. Відповідно до п.7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Державна податкова служба та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення). Згідно п.1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643 (далі - Положення), Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС у м. Києві забезпечує реалізацію повноважень ДПС України на території м. Києва та Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141627). Відповідно до п.15 Положення Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів. Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141627) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011). 12 липня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ», в яких третя особа повністю підтримує позицію суду першої інстанції та наголошує на реальності господаських операцій. 13 липня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.», в якому позивач також повністю підтриму правову позицію суду першої інстанції та вкаує про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Позивач вказує, що текст апеляційної скарги є повністю копією змісту акту перевірки, однак не містить жодних заперечнь ані позиції позивача, ані висновків суду першої інстанції. Позивач наголошує, що відносии з контрагентами мали тривалий характер, це не разові операції, а поставки товару по мірі необхідності для виробництва та збуту. Позивачем виготовлено аналітичну аблицю та кожну одиницю придбаного товару відображено в динаміці строків придбання та реалізації, з відображенням ціни придбання, ціни продажу, торгівельної націни, з якої сплачено прибуток, з відображенням контрагентів, які придбали товар та їх ідентифікуючих даних. При цьому, з компаніями продовжували існувати господарські відносини після перевіряємого періоду до дати проведення перевірки та в подальшому, і у податкового органу відсутні будь-які претензії до цих господарських відносин, в тому числі за наступними податковими перевірками. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» (код ЄДР 20028213) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ІП «Логін» (ПН 38204178), ТОВ «МТІ» (ПН 13669756), ТОВ «Тара-пак» (ПН 32214479) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг» (ПН 38727037), ТОВ «Єврокопі» (ПН 33603512) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року, ІП «Логін» (ПН 38204178), ТОВ «МТІ» (ПН 13669756), ПП «Вітос Принт» (ПН 19137061), ТОВ «В.М.» (ПН 24095427) за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року. За результатами перевірки складено акт від 09.09.2015 №815/26-54-22-05/20028213 (далі - акт перевірки). Під час розгляду справи не надано доказів проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача. В ході проведення перевірки ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» занижено суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 627 877 грн., у тому числі: за лютий 2015 року в сумі - 70081 грн., за березень 2015 року в сумі - 91794 грн., за квітень 2015 року і сумі - 465710 грн. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: - від 08.10.2015 №0006302205, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 941 378 грн.; - від 08.10.2015 №0006312205, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 292,00 грн. Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зі скаргою від 26.10.2015 №134. Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.12.2015 №19558/10/26-15-10-05-35 скаргу задоволено частково, з огляду на наступне. В рішенні зазначено, що в акті перевірки встановлено заниження податку на додану вартість за липень-грудень 2014 року на суму 1 097 528,00 грн. При розгляді первинної скарги встановлено, що ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» по контрагенту ТОВ «В.М.» до податкового кредиту за квітень 2015 року віднесло суми ПДВ у розмірі 51 613,00 грн., однак, перевіряючими було враховану суму в розмірі 58 769,00 грн. різниця складає 7 156,00 грн. (58 769,00 грн. - 51 613,00 грн. ). Тому, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.12.2015 №19558/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.10.2015 №0006312205, а податкове повідомлення-рішення від 08.10.2015 №0006302205 скасоване в частині основного платежу в сумі 7 156,00 грн. та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3578,00 грн., а в іншій частині залишено без змін. 27.04.2016 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.12.2015 №19558/10/26-15-10-05-35 винесено нове податкове повідомлення-рішення №0018651201. Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «МТІ», ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг», ТОВ «Тара-пак», ТОВ «Єврокопі», ТОВ «В.М.», ПП «Вітос Принт», ІП «Логін» товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що придбання позивачем у ТОВ «МТІ», ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг», ТОВ «Тара-пак», ТОВ «Єврокопі», ТОВ «В.М.», ПП «Вітос Принт», ІП «Логін» товарів безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з частиною другою статті 9 Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Отже, з системного аналізу приписів Закону № 996-ХІV та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ТОВ «МТІ» укладено договір поставки від 13.08.2012 №204036/1147/12, відповідно до якого постачальник зобов`язується протягом чинності цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та додатків до нього, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2000. Пунктом поставки товарів за даним договором є склад покупця. Передача товару від продавця до покупця здійснюється шляхом підписання товарних накладних на партію. Підтвердження якості товару з боку постачальника є надання покупцеві на його вимогу копій сертифікатів відповідності. На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ТОВ «МТІ», позивачем надано: копії договору, специфікацій, реєстр прибуткових накладних, копії видаткових та податкових накладних. При цьому, ТОВ «МТІ» надало таблицю (т.8, а.с. 25), в якій наведено інформацію в розрізі найменування покупця, номер/дата податкової накладної, номер/дата видаткової накладної, сума поставки товару за накладною з ПДВ та датою сплати за товар, найменування постачальників з кодом УКТ ЗЕД 8443999090, номерами ГТД, як доказ безпідставності тверджень про відсутність «ланцюга» постачання. Також, відповідно до акту перевірки та матеріалів справи, між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ІП «Логін» укладено договір поставки від 10.03.2015 №60/В-188-2015, відповідно до якого постачальник здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє та передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар. Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що поставляється за цим договором визначається у накладних. Товар поставляється та передається у власність покупцю вільними від усіх і будь-яких зобов`язань і обтяжень перед третіми особами. Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW, а саме: «франко завод-склад постачальника», який на момент підписання договору знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-а, шляхом самовивозу товару покупцем зі складу постачальника транспортом покупця та за його рахунок. Позивач на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ІП «Логін» надав наступні документи: копію договору, специфікації, видаткових, прибуткових та податкових накладних. Між позивачем та ТОВ «Тара-пак» укладено договір купівлі-продажу від 01.01.2011 №11/1, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товари, кількість та часткове співвідношення яких (асортимент, сортамент, номенклатура), за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються в рахунку, який складається на підставі замовлення покупця. Ціна на товар є договірною ціною між продавцем та покупцем, з урахуванням ПДВ, і вказується в кожному рахунку, що укладається продавцем протягом дії цього договору. Умови поставки: самовивіз товару покупцем зі складу постачальника своїм транспортом та за свій рахунок. Сторони встановлюють, що факт прийняття товарів покупця від продавця є підтвердженням виникнення правовідношення між сторонами, обумовленого цим договором. Позивач на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ТОВ «Тара-пак» надано копію договору, додатку до договору, рахунку на оплату, видаткової, прибуткової, податкової накладної. Також, між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг» укладено договір поставки від 14.01.2014 №0031, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власністю покупцю товар, перелік якого вказано у специфікації, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Поставка товару здійснюється за цим договором на умовах EXW, франко завод (м. Київ), місце поставки - склад постачальника (м. Київ, вул. С. Хохлових, 8). На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» надало копії договору, специфікації, видаткових, прибуткових та податкових накладних. При цьому, ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг» також надало належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей, податкових накладних, вантажно митних декларацій, що підтверджують реальність господарських операцій з позивачем та хибність висновків акту перевірки. Згідно з матеріалами справи та актом перевірки контролюючого органу, між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ТОВ «Єврокопі» укладено договір поставки від 12.01.2015 №1501257, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає і зобов`язується оплатити товар, асортимент, номенклатуру, кількість і вартість якого визначається в рахунках на оплату конкретної партії товару. Сторони погоджують асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, в якій покупець вказує асортимент та кількість товару в партії поставки та місце поставки товару, якщо воно відрізняється від вказаного у договорі. На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» надало копії видаткових, прибуткових та податкових накладних. Також, з матеріалів справи вбачається, що контрагент ТОВ «Єврокопі» в своїх поясненнях звернуло увагу на те, що в акті перевірки зазначена дата спірного договору 12.01.2014, в той час як вірна дата - 12.01.2015 (т.9, а.с. 106-107). Окрім того, ТОВ «Єврокопі» на підтвердження реальності господарських операцій із позивачем надало копії видаткових накладних, довіреностей, рахунків фактур, податкових накладних. Між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ПП «Вітос Принт» укладено договір поставки продукції від 03.01.2013 №71, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити та передати у власність, а покупець бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити витратні матеріали, офісну техніку та аксесуари до неї відповідно до товаро-супроводжувальних документів. Асортимент, кількість та ціна товару, який входить у конкретну партію поставки остаточно узгоджується сторонами в рахунку та вказується у видатковій накладній. Поставка товару здійснюється зі складів постачальника, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання його на складі постачальника, після підписання видаткової накладної або на складі перевізника, на якому покупець отримує товар, після підписання документа про приймання товару (вантажної декларації). На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» надало копії договору, видаткових, прибуткових та податкових накладних. Також, контрагент позивача ПП «Вітос Принт» надав копію докладної працівника Гонтар В.Ю. на ім`я директора ПП «Вітос Принт» про те, що ним видано товар за накладними зі складу підприємства, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. І. Клименка, буд. 4, кв. 18, представнику ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.», який здійснював доставку товару на склад покупця транспортом залученим покупцем. Раніше цей товар був поставлений постачальниками та оприбуткований по складу ПП «Вітос Принт». Окрім цього, ПП «Вітос Принт» надало копії документів, що підтверджують оприбуткування товарів, що придбавалися позивачем, по складу ПП «Вітос Принт»; банківських виписок, що підтверджують оплату позивачем за накладними. Між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ТОВ «В.М.» укладено договір поставки продукції від 02.07.2012 №ВМ6601, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити у продовж строку дії цього договору та передати у власність покупця, а покупець бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити постачальнику витратні матеріали, офісну техніку та аксесуари до неї, відповідно до заявок у письмовій формі, остаточно узгоджених згідно виставлених постачальником рахунків та визначених у видаткових накладних й інших товарно-супроводжуючих документах, оформлених у встановленому порядку, які складають невід`ємну частину цього договору. Ціни на товари, що постачаються постачальником згідно цього договору є вільними відпускними на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року і вказуються у прайс-листку постачальника. Поставки товару здійснюються зі складу постачальника на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївська Борщагівка, вул. Леніна,

114. При цьому, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, в акті перевірки договір поставки, укладений між ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» та ТОВ «В.М.» не досліджувався. Позивачем на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій надано копії договору, рахунків-фактур, прибуткових та податкових накладних. В свою чергу, ТОВ «В.М.» надало копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей ТМЦ. Дослідивши вищевказані документи у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони підтверджують факт здійснених господарських операцій з контрагентами, оскільки останні оформлені згідно з вимогами чинного законодавства, є належними, достатніми доказами та надані в обсязі, достатньому для підтвердження їх реальності. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «МТІ», ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг», ТОВ «Тара-пак», ТОВ «Єврокопі», ТОВ «В.М.», ПП «Вітос Принт», ІП «Логін» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.9, а.с. 239 - 245), тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (т.9, а.с. 3-7). Щодо безпосередньо позивача, то з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» на підставі договору оренди №2511 від 25 листопада 2014 року орендує у ТОВ «СНВК «Юпітер» частину будівлі, яка знаходиться за адресою: 08131, Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, та складається з складських, побутових та технічних приміщень, загальною площею 1451 кв. м. Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснює господарську діяльність з купівлі-продажу товарів та відповідного виробництва. Для ведення господарської діяльності у ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» наявні необхідні основні засоби. При цьому, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків. Так, ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» здійснює діяльність у сфері виробництва комп`ютерів і периферійного устаткування, роздрібної торгівлі комп`ютерами, периферійним устаткуванням та програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, ремонту комп`ютерів і периферійного устаткування, що узгоджується із видом поставленого контрагентами товару. Колегія суддів наголошує, що згідно з матеріалами справи, придбаний ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» у його контрагентів - ТОВ «МТІ», ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг», ТОВ «Тара-пак», ТОВ «Єврокопі», ТОВ «В.М.», ПП «Вітос Принт», ІП «Логін» товар в подальшому реалізовано позивачем на адресу третіх осіб (т.4, т.7 - диск), що, в свою чергу, свідчить про пов`язаність спірних операцій із господарської діяльністю позивача та про їх реальний характер. У контексті спірних правовідносин необхідно наголосити, що у зв`язку зі здійсненням операцій, які підлгали перевірці, позивач отримав економічний ефект від подальшого продажу придбаного товару у вигляді прибутку, що відображено ним у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток у складі доходу за звітний період (т.7, а.с. 3-7). При цьому, згідно з актом перевірки контролюючим органом не було встановлено жодних порушень з приводу формування ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток. Вищевикладене також додатково підтверджує висновок про те, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ «МТІ», ТОВ «Торговий дім «Медіа-Трейдінг», ТОВ «Тара-пак», ТОВ «Єврокопі», ТОВ «В.М.», ПП «Вітос Принт», ІП «Логін». Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою, та була неодноразово викладена, зокрема, у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Таким чином, в межах спірних правовідносин контролюючим органом не наведено жодних переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій, доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано. Колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.». Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі статтею 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки висновки контролюючого органу сформовані без врахування безпосередньо наданих позивачем первинних документах. Крім того, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві в апеляційній скарзі обмежилось лише викладом обставин та норм права, проте не зазначили та не обґрунтували, у чому саме полягає неправильне застосування або порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга містить інформацію, відображену в акті перевірки, якій суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» до Головного управління ДПС у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Медіа-Трейдінг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-пак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокопі», Товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.», Приватне підприємство «Вітос Принт», Іноземне підприємство «Логін», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, письмових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна