Постанова 4851 № 440/1758/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2021 р. Справа № 440/1758/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, по справі № 440/1758/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі по тексту ГУНП в Полтавській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та несвоєчасної виплати надбавки за вислугу років в повному обсязі в період з листопада 2015 року по грудень 2020 року на користь ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку за вислугу років в повному обсязі в період з листопада 2015 року по грудень 2020 року. В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ та постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», зазначив, що внаслідок неврахування періоду служби позивача в МНС з вересня 2005 року по травень 2012 року Головне управління Національної поліції в Полтавській області протиправно не нарахувало та не виплатило позивачу в повному обсязі надбавку за вислугу років у період з листопада 2015 року по грудень 2020 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 440/1758/21, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції засад верховенства права, норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 440/1758/21, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково застосував при вирішенні спірних відносин висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19 та від 13.08.2020 у справі № 820/6656/16, оскільки предмет розгляду вказаних справ (виплата надбавки за вислугу років в належному розмірі за рахунок зарахування часу навчання у вищих навчальних закладах до стажу роботи) не є тотожним з цією справою (зарахування часу проходження служби в Державній службі надзвичайних ситуацій до стажу роботи за вислугу років в органах внутрішніх справ та Нацполіції). Посилання суду першої інстанції на встановлення ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» вичерпного переліку складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції, як на підставу для відмови в задоволенні позові вважає таким, що зроблено при неповному з`ясуванні обставин у справі, оскільки позивачем не ставилось питання розширення переліку складових такого стажу, а лише зазначалося, що служба в МНС та ДСНС є службою в органах внутрішніх справ, та відповідно до п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» повинна зараховуватись до стажу проходження служби в поліції. Звернув увагу, що суд першої інстанції поверхово дослідив обставини справи та жодним чином не надав оцінки чи є проходження служби в МНС та ДСНС на посадах начальницького і рядового складу, службою в органах внутрішніх справ України, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи та необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати та виплати позивачу надбавку за вислугу років в період з листопада 2015 року по грудень 2020 року з урахуванням стажу в органах МНС України, в органах та підрозділах цивільного захисту. Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до послужного списку Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 (а.с. 39-48) та витягу з послужного списку Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_1 (а.с.20-21) ОСОБА_1 у період з 06 вересня 2005 року по 30 травня 2012 року проходив службу в МНС України, в органах та підрозділах цивільного захисту. Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області По особовому складу №6 о/с від 07 листопада 2015 року (а.с.36) з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено поліцейським батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області. На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області По особовому складу № 36 о/с від 11 грудня 2015 року (а.с.37) старшому сержанту поліції ОСОБА_1 згідно зі статтею 78 розділу VIІ Закону України "Про Національну поліцію" оголошено стаж служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції та визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки станом на 08 листопада 2015 року - 02 роки 05 місяців 03 дні. Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області По особовому складу №576 о/с від 30 грудня 2020 року (а.с.38) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Полтава, звільнено зі служби в поліції 30 грудня 2020 року та визначено, що вислуга років станом на 30 грудня 2020 року складає 14 років 03 місяці 11 днів. Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 529/115/29/10/02-2021 від 25 березня 2021 року (а.с. 49) згідно з наказом ГУНП в Полтавській області №36 о/с від 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 оголошено стаж служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції станом на 08 листопада 2015 року в кількості 02 роки 05 місяців 03 дні. На виконання вищезазначеного наказу, починаючи з 07 листопада 2015 року, ОСОБА_1 виплачувалась надбавка за стаж служби в поліції у відповідних відсотках. Інших наказів про переоголошення стажу служби в поліції стосовно ОСОБА_1 до УФЗБО не надходило. Виходячи зі змісту довідки про розмір нарахованої та виплаченої надбавки за стаж служби в поліції ОСОБА_1 за період з 07 листопада 2015 року по 30 грудня 2020 року (а.с. 50-51) ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась надбавка за стаж служби в поліції у період з 07 листопада 2015 року по 04 червня 2017 року в розмірі 10 %, у період з 05 червня 2017 року по 04 червня 2020 року у розмірі 15 %, у період з 05 червня 2020 року по 30 грудня 2020 року у розмірі 20%. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та несвоєчасної виплати надбавки за вислугу років в повному обсязі за період з листопада 2015 року по грудень 2020 року з урахуванням стажу в органах МНС України, в органах та підрозділах цивільного захисту, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що служба в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Порядок № 393) не можуть бути застосовані при вирішення питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, у зв`язку з тим, що за нормами Порядку № 393, який прийнято на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ визначається лише вислуга років для призначення пенсії. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII). Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. За визначенням наведеним у частині першій статті 78 Закону № 580-VIII саме стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Згідно з вимогами частин другою-четвертою статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Колегія суддів зауважує, що позивач стверджуючи про протиправність незарахування відповідачем періоду служби позивача в органах МНС України, органах та підрозділах цивільного захисту з 06.09.2005 по 30.05.2012 до стажу служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції за період з листопада 2015 року по грудень 2020 року наполягає, що проходження ним служби в МНС та ДСНС на посадах є фактично службою в органах внутрішніх справ, а тому така службу в силу ч.2 ст.78 Закону № 580-VIII повинна зараховуватися до стажу в поліції. Однак вказані твердження не можна вважати обґрунтованими, беручи до уваги наступне. Правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту, станом на час набуття позивачем спірного стажу було визначено Законом України "Про правові засади цивільного захисту" від 24.06.2004, № 1859-IV (далі - Закон № 1859-IV). Згідно з ч.1 ст.42 Закону № 1859-IV порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту ( 629-2005-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України. При цьому, в силу ч.4 ст.42 Закону № 1859-IV час проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. Також, відносини, пов`язані з проходженням служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) за період служби позивача в органах МНС України, органах та підрозділах цивільного захисту з 06.09.2005 по 30.05.2012 були врегульовані Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 629 (далі - Положення № 629). Аналіз наведених Закону № 1859-IV та Положення № 629 дозволяє дійсти висновку, що останні не містять норм, якими було б передбачено поширення на осіб начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту гарантій соціального і правового захисту, передбачених статтями 20-23 Закону України "Про міліцію", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29.07.1991, № 114, що унеможливлює прирівняти статус осіб, які проходили службу в органах та підрозділах цивільного захисту до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. За таких обставин посилання позивача на те, що служба в органах цивільного захисту, в органах МНС України, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу та повинна зараховуватись до стажу служби в органах внутрішніх справ, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки є безпідставним. Колегія суддів наголошує, що станом на час прийняття позивача на службу до Національної поліції України діяв Закон № 580-VIII, частиною другою статті 78 якого і було наведено виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми саме цього Закону. Щодо посилань позивача про те, що служба Цивільного захисту населення є тотожною Цивільній обороні Україні та прирівнюється до інших військових формувань, утворених відповідно до Закону, з огляду на наявність спеціального звання старшини служби цивільного захисту, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 1 Закону України «Про війська цивільної оборони України» (чинного на час набуття позивачем спірного стажу в МНС, в органах та підрозділах цивільного захисту) від 03.02.1993, № 2974-XII (далі по тексту - № 2974-XII) визначено, що війська Цивільної оборони України - це спеціалізовані військові формування, які підпорядковуються керівнику центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших передбачених законом завдань. Відповідно до статті 6 Закону № 2974-XII до складу військ Цивільної оборони України входять військові з`єднання, частини і підрозділи, навчальні військові частини і підрозділи, органи управління військами, відповідні кафедри військової підготовки вищих навчальних закладів. Приписами статті 14 Закону № 2974-XII встановлювалось, що умови, порядок і строки проходження служби військовослужбовцями військ Цивільної оборони України, їх статус, права і обов`язки, порядок переміщення по службі, присвоєння військових звань, атестації та звільнення із служби визначаються законами з питань проходження військової служби та іншими виданими відповідно до них нормативно-правовими актами. Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що війська цивільної оборони хоча і були підпорядковані Міністерству надзвичайних ситуацій, проте не мали єдиного правового статусу з органами та підрозділами цивільного захисту, оскільки цивільна оборона є військовим формуванням на відміну від формувань цивільного захисту. При цьому в преамбулах Положення № 629 та Закону № 1859-IV не вказано, що органи та підрозділи цивільного захисту є військовим формуванням, чи стаж служби в органах та підрозділах цивільного захисту прирівняно до військової служби, що дає підстави стверджувати, що служба в органах Міністерства надзвичайних ситуацій та в подальшому в органах та підрозділах цивільного захисту населення не має аналогічного правового статусу військової служби. Слід також відмітити, що положення п.56 Положення № 629 розмежовують (виокремлюють) органи МНС, військові формування та правоохоронні органи, що також спростовує посилання апелянта в цій частині. У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, за висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію". Отже, у частині другій статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" наведено виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, і цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню. Колегія суддів звертає увагу, що у вказаному переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, відсутня служба в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту. Враховуючи, що перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, визначений частиною другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" є вичерпним, незазначення в ньому служби в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту є підставою для незарахування періоду такої служби до стажу служби в поліції. Посилання позивача в позовній заяві на положення частини першої статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" №393 від 17 липня 1992 року (далі - постанова № 393) також не є підставою для задоволення позову з огляду на наступне. Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Згідно з преамбулою постанови № 393 ця постанова прийнята відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року №2262-XII. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, положення постанови № 393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону №580-VIII, оскільки постанова № 393 прийнята на виконання Закону № 2262-XII та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону №580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII. Отже, положення постанови №393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону № 580-VIII. Слід також відмітити, що наказ №36 о/с від 11 грудня 2015 року, який відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 69/28799, і є індивідуальним актом, на підставі якого позивачу обчислено та оголошено вислугу років для виплати надбавки за стаж служби без врахування стажу служби в органі МНС, на момент розгляду цієї справи є чинним та нескасованим в судовому порядку. За таких обставин, підстави для зобов`язання ГУ Національної поліції в Полатвській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку за вислугу років в період з листопада 2015 року по грудень 2020 року з урахуванням служби в МНС, ДСНС України, у суду апеляційної інстації відсутні. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. На виконання положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах щодо при обчисленні та виплаті надбавки за вислугу років, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України Про Національну поліцію, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 440/1758/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк