Ухвала КЦС ВС № 727/9631/20

Ухвала 05 серпня 2021 року м. Київ справа №727/9631/20 провадження №61-12696ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 лютого 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 29 липня 2021 року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти звернулося із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 лютого 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2021 року в указаній вище справі. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). При цьому Національне агентство із забезпечення якості вищої освітине наводить конкретної норми права у якій відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що свідчить про недотримання пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Заявником у касаційній скарзі зазначено, він не має можливості знати про всі правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах, з чого відповідно слідує, що на заявника не може бути покладено обов`язок доведення даної обставини, як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, заявник не вбачає за можливе дослідити якими методами, прийомами, доказами чи доводами можна довести, що Верховний Суд у десятках тисяч своїх постанов не ухвалював судового рішення у подібних спорах. Заявник вважає, що саме на Верховний Суд покладено обовязок довести ту обставину, що ним приймалась постанова щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте таке обґрунтування підстав касаційного оскарження не є належним виконанням частини другої статті 389 ЦПК України. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин заявнику слід уточнити касаційну скаргу у частині підстав на яких вона подається, так як вона посилається на дві самостійні підстави касаційного оскарження судових рішень, оскільки нею не конкретизовано норми права у якій відсутній висновокщодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги і копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 лютого 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 липня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Висоцька