Ухвала КЦС ВС № 161/4716/21

Ухвала Іменем України 29 липня 2021 року м. Київ справа № 161/4716/21 провадження № 61-10776ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, яку мотивовала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який у встановленому порядку успадкував 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Решту 1/2 будинку він у встановленому законом порядку придбав у свого рідного брата на підставі договору купівлі-продажу. Позивач стверджує, що наразі спірний будинок в цілому був проданий іншій особі - ОСОБА_1 , з чим вона не погоджується, оскільки вважає себе співвласником разом з ОСОБА_4 1/2 частини будинку, яку вони набули у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу. ОСОБА_3 вказує, що має намір оскаржувати вищенаведені правочини в судовому порядку, подавши позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділу майна подружжя. Посилаючись на вищевикладене, з метою збереження вказаного майна, заявник просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нього. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 886597107228. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Застосувано заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_3 протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 5 000,00 грн та надати суду оригінал відповідного платіжного документу. Постановою Волинського апеляційного суду від 26 травня 2021 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року залишено без змін. Судові рішення мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, що призведе до необхідності вжиття позивачами додаткових заходів для поновлення своїх прав у разі задоволення позовних вимог. 24 червня 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка звернулася із касаційною скаргою, подано до Верховного Суду матеріали, на виконання вимог ухвали від 06 липня 2021 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Судом першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, було встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо визнання права власності на частину будинковолодіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 грудня 2020 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , з приводу чого заявниця мала намір подати відповідний позов. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб правового захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового. За наведених обставин судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на законних підставах вжито заходів забезпечення позову. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частинами п`ятою, шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А.А. Калараш О. С. Ткачук