Ухвала КГС ВС № 910/9352/20

УХВАЛА 04 серпня 2021 року м. Київ Справа № 910/9352/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю., розглянувши матеріали касаційної скарги консорціуму "Науково-виробниче об`єднання "Укргідроенергобуд" (далі - Консорціум) на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс І" (далі - ТОВ "Будмонтажсервіс І") до Консорціуму про визнання пункту 13.3 договору недійсним та стягнення 22 161 360,31 грн., та за зустрічним позовом Консорціуму до ТОВ "Будмонтажсервіс І" про стягнення коштів у сумі 2 737 115,11 грн. та повернення майна, ВСТАНОВИВ: 07.07.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Консорціум звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №910/9352/20 і прийняти нове рішення, яким клопотання Консорціуму про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу від 25.03.2021 задовольнити в повному обсязі. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини першої статті 287 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. У поданій касаційній скарзі Консорціум просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2021, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/9352/20, якою відмовлено у задоволенні клопотання Консорціуму про поновлення процесуального строку для подання доказів та залишено без розгляду заяву Консорціуму про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9352/20. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк. Водночас вказана ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункти 9 частини першої статті 255 ГПК України), але не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України). Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року). У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v. France (№ 21920/93, §48, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними. Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Консорціуму на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/9352/20 в частині відмови у задоволенні клопотання Консорціуму про поновлення процесуального строку для подання доказів, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Крім того, скаржник не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій у частині залишення без розгляду заяви Консорціуму про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9352/20. Судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, зокрема, заяву Консорціуму про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9352/20 залишено без розгляду у зв`язку з тим, що скаржник пропустив визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк на подання доказів понесених витрат на правову допомогу, а наведені ним обставини не є поважними причинами пропуску такого строку та не можуть бути взяті до уваги як підтвердження наявності виключних та поважних підстав для поновлення відповідного строку; факт надання адвокату частини щорічної відпустки на наступний день після оголошення рішення у даній справі, за умови беззаперечного усвідомлення необхідності подальшого надання суду доказів на підтвердження понесених стороною (клієнтом) витрат на правову допомогу у встановлені строки, свідчить про свідоме недотримання стороною процесуальних норм; доводи заявника щодо введення карантину та перебування особи, якою підписано надані суду докази, у відпустці не можуть бути розцінені судом як поважні чи як непереборні обставини для поновлення строку на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на думку суду, зводяться до внутрішньої організації роботи представника Консорціуму. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив: факт перебування у відпустці адвоката Крикуна В.Б. не може бути поважною причиною невиконання Консорціумом як стороною у справі свого обов`язку щодо подання суду доказів у встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк; посилання Консорціуму на те, що адвокат Крикун В.Б. як співробітник адвокатського об`єднання "Крикун та партнери" мав виготовити певні документи, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом даної справи, не є тією обставиною, яка звільняє від виконання власних процесуальних обов`язків; факт перебування у відпустці Крикуна В.Б. жодним чином не перешкоджав адвокатському об`єднанню "Крикун та партнери" в особі іншого співробітника, зокрема адвоката Бегларян О.Ф., виконати взяті на себе обов`язки перед клієнтом у частині своєчасного та повного оформлення документів про надані адвокатські послуги за 2021 рік; більшість доданих до клопотання документів, якими оформлено результат наданих послуг, були складені до прийняття рішення у справі. Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про те, що зазначені Консорціумом підстави для поновлення строку на подання доказів понесених витрат на правничу допомогу є неповажними та не можуть бути взяті до уваги як підтвердження наявності виключних та поважних підстав для такого пропуску та для поновлення відповідного строку. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Тобто обов`язковою умовою подання до суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу є звернення до суду з такими доказами в межах встановленого законом строку для подання доказів або його поновлення за рішенням суду, а саме дотримання встановленого приписами частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (у разі неподання доказів до закінчення судових дебатів та за умови наявності відповідної заяви, зробленої до закінчення останніх). У додатковій постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 912/354/20 наголошено, що докази, які стосуються розміру судових витрат, подаються у суворо визначені ГПК України строки: до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Отже, враховуючи те, що Консорціум звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів з пропуском строку, а наведені підстави для поновлення строку на подання доказів понесених витрат на правничу допомогу визнані неповажними, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про залишення без розгляду заяви Консорціуму про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9352/20 на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України, оскільки Консорціум звернувся до суду з даним клопотанням з пропуску строку. Аргументи, наведені в касаційній скарзі, не викликають розумних сумнівів щодо правильності застосування норм права господарськими судами попередніх інстанцій. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Консорціуму на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 в частині залишення заяви Консорціуму про ухвалення додаткового рішення без розгляду та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосування норм є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Консорціуму клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається. Керуючись статтями 234, 235 293 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою консорціуму "Науково-виробниче об`єднання "Укргідроенергобуд" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/9352/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя В. Селіваненко Суддя І. Бенедисюк Суддя Б. Львов