Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/2309/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 03 серпня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/2309/21 Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/923/21 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Бобрової І.О., суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. за участю секретаря - Зіньковець О.О., сторони справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, місце ухвалення судом першої інстанції рішення - м. Чернігів, дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення -15.04.2021, У С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з останніх на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 31.03.2011 в розмірі 18197,49 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що спадкодавець ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 31.03.2011. Відповідно до виявленого бажання позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що в подальшому збільшився до 30000 грн. При підписанні анкети-заяви позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис у заяві. Цією заявою підтверджується той факт, що позичальник був повністю проінформований про Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяли на момент підписання ним анкети-заяви та були надані йому для ознайомлення в письмовій формі разом із наказом про їх затвердження. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачки. На виконання вимог частини 2 статті 1281 ЦК України позивачем 12.02.2020 була направлена претензія кредитора до Першої чернігівської державної нотаріальної контори. За змістом отриманої 24.03.2020 відповіді претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Тарасенко Р.О. за місцем заведення спадкової справи та 10.03.2020 отримано відповідь. Відповідачки не відмовились від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, отже прийняли спадщину відповідно до ч. 3 статті 1268 ЦК України, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором б/н від 31.03.2011 становить 18197,49 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту. 15.05.2020 до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, в якому позивач пред`явив свої вимоги, однак ніяких дій ними виконано не було, що стало підставою звернення з позовом до суду. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність рішення суду. Доводи апеляційної скарги аналогічні мотивам позовної заяви. Скаржник просить апеляційний суд при розгляді справи врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі № 342/180/17, де зазначено, що надана банком виписка є підтвердженням здійснених клієнтом операцій; в постанові від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц, про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; в постановах від 28.03.2019 у справі № 428/2873/17, від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц, відповідно до якого саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин; в постанові від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц, де зазначено, що умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці умови та правила були чинними під час укладення договору. Також банк просив прийняти до уваги висновки Верховного Суду у справі 415/5971/17, в якій суд не взяв до уваги позицію Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки дана позиція висловлена у конкретній справі за інших правовідносин, коли відповідачем заперечувались умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Окрім наведеного банк стверджує, що місцевий суд, встановивши, що банк надав кредит, а відповідач його не повернув, зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення відсотків по кредиту. Правом на подачу відзиву відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не скористались. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами 2,5 статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.04.2021 не відповідає. Суд першої інстанції встановив, що в заяві позичальника ОСОБА_3 від 31.03.2011 процентна ставка за користування коштами не зазначена, а матеріали справи не містять підтверджень того, що його було ознайомлено з Умовами і Тарифами, з якими він погодився, підписуючи заяву. На підставі цього зробив висновок, що відсутні правові підстави для нарахування позивачем спадкодавцю ОСОБА_3 суми процентів. Суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок за відомостями, що містяться у наданій позивачем виписці по рахунку, встановив, що заборгованість у сумі 18197,49 грн, яка в позовній заяві зазначена як заборгованість по тілу кредиту, виникла не через фактичне отримання ОСОБА_3 цих коштів, а у зв`язку з безпідставним нарахуванням банком процентів та подальшою зміною статусу нарахованих сум шляхом переведення їх до тіла кредиту. Таким чином, за вирахуванням сум, обґрунтованість нарахування яких позивачем доведено не було, на думку суду, заборгованість у ОСОБА_3 по тілу позики на день його смерті відсутня. Колегія суддів із зазначеними висновками не погоджується враховуючи наступне. Судом встановлено, що 31.03.2011 ОСОБА_3 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. За текстом заяви вбачається, що ОСОБА_3 ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, погодився з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку, клієнт зобов`язується їх виконувати та самостійно ознайомлюватись з їх змінами на сайті. В заяві позичальник виявив бажання оформити платіжну картку «Кредитка «Універсальна», бажаний кредитний ліміт за карткою не зазначено (а.с. 32). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_3 , датою старту карткового рахунку № НОМЕР_1 вказано 07.07.2008, після цього 14.01.2013 було встановлено кредитний ліміт 20000 грн, після неодноразового збільшення кредитного ліміту, його було збільшено 26.03.2018 до 30000 грн, а 09.01.2020 зменшено до 0 грн (а. с. 31). Згідно з довідкою банку про надання кредитних карток за кредитним договором № б/н, що був підписаний між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 , впродовж періоду дії кредитних правовідносин між сторонами йому було видано десять банківських карток, остання з яких за № НОМЕР_2 була відкрита 27.01.2017 з терміном дії до останнього дня листопада 2020 року (а.с. 60). Позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 18.09.2015 (а.с. 65). З розрахунку заборгованості за договором від 31.03.2011 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (про що зазначено в розрахунку) станом на 30.09.2019 за договором утворилась заборгованість (а.с. 15). 23.01.2020 банк в порядку ст. 1281 ЦК України звернувся до Першої чернігівської державної нотаріальної контори з претензією, в якій просило включити вимоги банку за кредитом в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність у нього заборгованості перед банком на суму 20397,49 грн, повідомити банк про коло осіб, що звернулись із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї, чи видавались свідоцтва про право на спадщину і кому (а.с. 68). 19.02.2020 банку направлено відповідь, за змістом якої вказана претензія направлена до приватного нотаріуса Тарасенка Р.О. за належністю та для доручення до спадкової справи № 26/2019 (а.с. 69). Листом № 13/02-14 від 21.02.2020, отриманим позивачем 10.03.2020, приватний нотаріус Тарасенко Р.О. повідомив, що претензія банку до спадкоємців ОСОБА_3 зареєстрована та долучена до матеріалів спадкової справи № 26/2019, яка була заведена 27.09.2019 за заявою дочки спадкодавця ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини. Інші спадкоємці до нотаріуса не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 70). 08.05.2020 банк звернувся з листом-претензією до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як до спадкоємців ОСОБА_3 , з вимогою про сплату заборгованості по укладеному з ним кредитному договору в сумі 19797,49 грн. З виписки по рахунку (а.с. 18-30) та розрахунку заборгованості за вказаним договором, здійсненим банком станом на 13.01.2021 (а.с. 16-17) вбачається, що після смерті позичальника на його рахунок вносились кошти на погашення заборгованості за кредитом, зокрема, платником ОСОБА_1 , останній раз 17.12.2020 на суму 200 грн, сума заборгованості за тілом кредиту станом на 13.01.2021 складає 18197,49 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом статей 526, 527, 530, 532, 532 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з статтею 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Свої зобов`язання перед банком ОСОБА_3 за життя належним чином не виконував, у результаті чого виникла заборгованість. З розрахунку заборгованості та виписки за договором вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами, а також на погашення заборгованості частково повертав надані банком кошти. Після смерті останнього також відбувалось часткове погашення заборгованості за кредитом, останній раз - 17.12.2020 в сумі 200 грн (а.с. 12). Вказане підтверджує виникнення договірних зобов`язань між позичальником та банком. Договір, виконаний частково, не може вважатися неукладеним (постанова ВП ВС у справі №338/180/17 від 05.06.2018). Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Згідно з частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Так, згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 у справі № 136/1643/16-ц. Відповідно до статті 50 ЦПК позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки. Позовні вимоги до спадкоємців позичальника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , банк обґрунтовував тим, що вони фактично прийняли спадщину, протягом встановленого законом строку не заявили про відмову від неї, у зв`язку з чим в силу положень статті 1282 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора. Дослідивши наявну в матеріалах справи копію спадкової справи № 26/2019 до майна ОСОБА_3 (а.с. 105-115) колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача до ОСОБА_2 є необґрунтованими у зв`язку з наступним. Відповідно до довідок ЦНАП Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 2107 від 26.03.2021, № 09-05/4598 від 27.09.2019 станом на дату смерті ОСОБА_3 15.09.2019 разом з ним були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 103, 108). 27.09.2019 ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Тарасенка Р.О. із заявою у спадковій справі № 26/2019 про відмову від належної їй частки спадщини, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_3 (а.с. 106). 26.02.2020 ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Тарасенка Р.О. із заявою у спадковій справі № 26/2019 про відмову від належної їй частки спадщини, що залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 109 зв.). Відповідно до копії заяви за № 9 від 26.02.2020 у спадковій справі № 26/2019, поданої до приватного нотаріуса Тарасенка Р.О., спадщину померлого ОСОБА_3 прийняла його донька ОСОБА_1 (а.с. 108 зв.), якій в подальшому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме та нерухоме майно спадкодавця (а.с. 114). Даних щодо наявності інших спадкоємців позичальника матеріали справи не містять. Таким чином, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину померлого позичальника і у якого виник обов`язок перед банком, встановлений статтею 1282 ЦК України, є ОСОБА_1 . Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 311/300/19. Враховуючи наведене, позовні вимоги банку до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають із вказаних вище підстав. Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 , слід зазначити наступне. Обґрунтовуючи свої вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.03.2011, банк посилався на Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт (а.с. 33), Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 34-57), що не підписані позичальником, як невід`ємні частини спірного договору. Банк стверджував, що позичальник був ознайомлений з конкретною редакцією Умов, яка затверджена наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 58-59 копія), однак, даний наказ «Об утверджении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и всех дочерних банков» не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він не містить будь-яких даних щодо ознайомлення з ним позичальником та інформації щодо його зобов`язань за кредитним договором. Таким чином, оцінюючи доводи позивача, про те, що заява позичальника разом з цими Умовами та правилами становить укладений між ними кредитний договір, суд першої інстанції правильно дотримався правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, що роздруківка Умов та Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Однак, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок заборгованості, виписка по рахунку, додані до позовної заяви, підтверджують розмір заборгованості за кредитом. Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд не взяв до уваги, що спадкодавець регулярно використовував кредитні кошти, які частково повертав. Зробивши власний розрахунок, суд першої інстанції вказані суми не врахував. На підставі наявних у справі доказів колегія суддів вважає, що заборгованість за тілом кредиту з урахуванням сум, внесених на погашення заборгованості позичальником ОСОБА_3 , фактично не погашена та складає 18197,49 грн. Наданий позивачем розрахунок відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту спадкодавцем матеріали справи не містять. Виходячи з системного аналізу ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, слід дійти висновку про те, що часткове погашення суми наявної заборгованості не припиняє правовідносини сторін щодо суми основного боргу за тілом кредиту, яка боржником (як спадкоємцем позичальника) не сплачена, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а сума 18197,49 грн підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК». З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 18197,49 грн заборгованості за тілом кредиту. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 підлягає зміні в частині мотивів відмови на підставі ч. 4 ст. 376 ЦПК України. Доводи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про помилковість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків колегія суддів не бере до уваги, оскільки звертаючись з позовом банк таких вимог не заявляв. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позовні вимоги позивача задоволені на 100%. В суді першої інстанції позивач сплатив 2270 грн судового збору (а.с.1), а в апеляційній інстанції при подачі апеляційної скарги - 3405 грн (а.с.143). Таким чином, вказані суми з слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача, всього 5675 грн. Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3,4, ст. 381-384, 389,390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2021 року в частині відмови в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.03.2011 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) 18197 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн 49 коп. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2021 року в частині відмови в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 - змінити, виклавши мотиви відмови в редакції цієї постанови. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) 5675 грн на відшкодування судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Судді Чернігівського апеляційного суду І.О. Боброва Н.В. Висоцька Н.В. Шитченко Повний текст постанови складений 05.08.2021.