Постанова 4814 № 552/2492/21
від 03.08.2021 ·ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/2492/21 Номер провадження 22-ц/814/1872/21Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, - В С Т А Н О В И В : Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства - визнано неподаною та повернуто позивачу. З вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 та подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, прохав ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.2 ст. 369 ЦПК України, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі Київського районного суду м. Полтави від 18 травня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, а тому є всі підстави для застосування положень ч.3 ст. 185 ЦПК України. Однак, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм чинного цивільно-процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, що 13.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства. Зважаючи на те, що подана позовна заява не відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України, ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 18 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків. У зв`язку з тим, що позивач на думку суду в повному обсязі не виконав виявлених суддею недоліків у строк передбачений законом, ухвалою суду від 14 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу. Статтями 55 і 124 Конституції України гарантоване право особи на звернення до суду за захистом своїх прав. Вказане положення закріплено також у ст.4 ЦПК України. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви містить стаття 175 ЦПК України, згідно з якою у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). За приписами ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Однак, судом першої інстанції при постановленні ухвали зазначені норми не враховано. Так, в ухвалі суду першої інстанції від 18.05.2021 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху вказано, що при подачі позовної заяви до суду позивачем не надано перекладу позовної заяви разом з долученими до неї документами на офіційну мову Французької Республіки. Тому, оскільки відповідач ОСОБА_2 є громадянкою України, проте тимчасово проживає на території Французької Республіки, то позивачу слід надати в двох примірниках належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову зазначеної держави, для вручення їх відповідачу. Разом з цим, ст.ст. 175, 177 ЦПК України не містять такої вимоги до змісту та додатків до позовної заяви, як вказаний судом першої інстанції недолік - переклад позовної заяви разом з долученими до неї документами на офіційну мову держави, де на момент подачі позовної заяви проживає відповідач - громадянин України. Відповідно до п.4 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадках якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні. В позовній заяві зазначено, що місцем проживання позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , а місце проживання відповідача ОСОБА_2 , зазначено: АДРЕСА_2 . Крім того, в позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в м. Париж, дев`ятнадцятий округ. Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права, Центральним органом, який має право отримувати прохання про вручення судових та позасудових документів на території Французької республіки за адресою проживання відповідача є Ministere de la Justice, Direction des Affaires Civiles et du Sceau, Bureau du droit de l'Union, du droit international prive et de l'entraide civile (BDIP). Відповідно до ст.80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України. Згідно п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Відповідно до ст.2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав. Статтею 3 цієї Конвенції визначено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний, відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках. Однак враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 є громадянкою України та згідно даних позовної заяви тимчасово проживає на території Французької Республіки, тому висновки суду про те, що позивачу ОСОБА_1 , на стадії відкриття провадження по справі, слід надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави, для вручення їх відповідачу за місцем проживання, є передчасними та необґрунтованими. На думку колегії суддів, за наявних обставин справи, вирішення питання про необхідність направлення судового доручення до компетентних органів Французької республіки, підлягає вирішенню після відкриття провадження по справі та стадії підготовчого провадження Тобто, суд першої інстанції лише після відкриття провадження у справі має право ухвалою суду за заявою учасника справи або з власної ініціативи допустити до участі у справі перекладача, участь якого є необхідною в даній цивільній справі або вжити інших передбачених законом заходів для належного виконання покладених на суд обов`язків. Колегія суддів вважає, що позивачем при подачі позовної заяви дотримано вимоги, зазначені в ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підстав для залишення позовної заяви без руху та в подальшому повертати позовну заяву останньому у суду не було. Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з зазначених судом підстав. За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачу. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву. Таким чином, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження. Керуючись ст. 374, ст. 379, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року- скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження по справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови суду виготовлено 03 серпня 2021 року. Головуючий: ____________________ Г.Л. Карпушин Судді : __________________ О.І. Обідіна _______________ Л.М. Хіль