Постанова 4850 № 360/5019/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року справа №360/5019/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (повний текст складено 29 березня 2021 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/5019/20 (суддя І інстанції - Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якій позивач просив: визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, за період 2015, 2017, 2018, 2019 та 2020 років; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, за період 2015, 2017, 2018, 2019 та 2020 років; визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 , доплати за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 26.06.2020; стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 , доплату за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 в сумі 477, 83 грн; визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 26.06.2020; стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 в сумі 2466,00 грн; визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017. В обґрунтування позову зазначено, що наказом начальника ГУНП України у Луганській області від 16.06.2020 № 593/ос позивача було звільнено, з 26.06.2020, зі служби в поліції на підставі п.2 ч.І ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - через хворобу. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 24 роки 08 місяців 12 днів. Станом на день звільнення, відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2015, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2015, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки суперечать положенням Закону, тому порушують її права. Відповідно до відповіді ГУНП в Луганській області та довідки відповідача від 09.12.2020 № 10274/111/47-2020, позивач в період з 07.11.2015 по 26.06.2020 виконувала свої посадові обов`язки та залучалася в якості помічника відповідального, співробітника групи документування постового з охорони адмінбудівлі Біловодського ВП ГУНП в Луганській області 11 разів, а саме: 2015 рік - 5 разів; 2016 рік - 1 раз; 2019 рік - 2 рази; 2020 рік - З рази. Згідно інформації ГУНП в Луганській області № 10276/1/111/47-2020 від 09.12.2020 нарахування та виплата доплати за службу в нічний час позивачу не проводилась. При цьому, відповідно до відповіді відповідача, оплата була проведена за 2019-2020 роки, але зазначений розрахунок виплат проведений виходячи з 6 годин нічної служби, а не 8 годин як того визначає законодавство. Тому зазначений період оплачений не в повному обсязі. Стосовно вимоги про нарахування та проведення оплати грошового забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні в подвійному розмірі, а саме: 07.11.15 - вихідний, 06.12.15 - вихідний, 04.07.18 - святковий, 24.08.18 - святковий, 07.11.18 - вихідний, 27.11.18 - вихідний, 25.12.18 - святковий, 02.01.19 - вихідний, 28.04.19 - вихідний, 23.06.19 - вихідний, 05.07.19 - вихідний, 27.07.19 - вихідний, 03.08.19 - вихідний, 05.10.19 - вихідний, 21.12.19 - вихідний, 19.01.20 - вихідний, 14.03.20 - вихідний, 21.03.20 - вихідний. Відповідно до власних розрахунків, сума доплати грошового забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні, у подвійному розмірі (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції"), за період з 07.11.2015 по 26.06.2020, складає - 2466, 00 грн. Згідно відповіді ГУНП в Луганській області та довідки відповідача про суму нарахованої та сплаченої індексації від 27.11.2020 № 996/111/22-2020, індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017 не нараховувалася та не була виплачена, що прямо порушує норми Закону. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 360/5019/20 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2020 роки. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за листопад - грудень 2015 року, за липень 2016 року, за січень-березень 2020 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати на виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за листопад -грудень 2015 року (30 годин), за липень 2016 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Луганській області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 30.10.2017. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 30.10.2017. В решті позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , з 07.11.2015 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області (а. с. 10-14). Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.06.2020 № 593 о/с "По особовому складу" звільнено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0122174), інспектора слідчого відділення Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу), з 26.06.2020 (а. с. 17). Статус учасника бойових дій підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.04.2016, а тому позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 12). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII). Щодо визнання бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, за період 2015, 2017, 2018, 2019 та 2020 років та зобов`язання нарахувати та виплатити дану компенсацію, суд зазначає наступне. Відповідно до довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11.12.2020 № 4415/111/19-2020 позивачу з 07.11.2015, 2017 році, 2018 році, 2019 році та до 26.06.2020 року не надавалась відпустка як учаснику бойових дій (а. с. 18). Відповідно до довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11.01.2021 № 16/111/22-2021 за період служби в поліції позивач скористався правом на відпустку як учасник бойових дій лише в 2016 році з 29.08.2016 по 11.09.2016 (а. с. 50). Відповідно до довідки про доходи від 11.01.2021 № 19/111/22-2021 за травень - червень 2020 року позивачу всього нараховано 21 973,9 грн, в травні - 11040,92 грн в місяць, в червні - 10932,98 грн (а. с. 49). Відповідно до статті п`ятої Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час". За приписами пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій з квітня 2016 року. За приписами статті 12 Закону № 3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік". Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюється статтями 91 - 93 Законом № 580-VIII. Приписами частини другої статті 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. За приписами частини дев`ятої та десятої статті 93 Закон № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 259 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2016 р. за № 657/28787, виплата винагороди здійснюється за місцем проходження служби поліцейського на підставі наказів про виплату такої винагороди. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, наказ про виплату винагороди видається з урахуванням документів, зазначених у пункті 3 цього розділу. Так, пункт 3 розділу ІІ Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, підтвердженням безпосередньої участі в Заходах для виплати винагороди є наказ центрального органу управління поліцією про визначення граничної чисельності поліцейських, що можуть бути залучені в Заходах, накази про відрядження (залучення) поліцейських до складу сил та засобів (у межах визначеної центральним органом управління граничної чисельності) та витяг із розпорядчого документа одного із органів військового управління (Генерального штабу Збройних сил України, штабу АТО, Об`єднаного оперативного штабу Збройних сил України, штабів оперативно-тактичних угруповань, інших уповноважених органів) про включення і виключення поліцейських до (зі) складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь у Заходах. Крім того, відповідно до абзацу 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Слід зазначити, що в частині десятій статті 93 Закону № 580-VIII та абзаці 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 йдеться про "невикористану в році звільнення відпустку" без вказівки на її вид (основна чи додаткова). Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закон № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Закон України "Про відпустки" (далі - Закону № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво - важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Приписами частини першої статті четвертої Закону № 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік". Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ. Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 805/5111/15-а. При вирішені справи суд враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264). Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави. Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означитиме порушення нею принципу верховенства права. Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу. Суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Додаткова відпустка як учаснику бойових дій, початок якої припадає на один рік (наприклад, 2016-й), а закінчення на наступний (2017-й), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2016-й). Тому у 2017 році такий працівник матиме право на додаткову відпустку УБД повної тривалості - 14 календарних днів. Оскільки позивач отримав статус учасника бойових дій у квітні 2016 року, тому саме з цього місяця починається поточний календарний рік, з якого позивач має право на додаткову відпустку як учасник бойових дій. Крім того, додаткова соціальна відпустка як учаснику бойових дій надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку УБД повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості - 14 календарних днів. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача як учасника бойових дій, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку у 2017, 2018, 2019 та 2020 роках, а позовна вимога щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учаснику бойових дій у 2015 році задоволенню не підлягає. З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.05.2020 по справі № 360/4127/19, а також у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. Таким чином, на момент звільнення позивача, відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ за 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Щодо посилання відповідача, що позивач під час проходження служби в спірний період не звертався з відповідними рапортами щодо надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд вважає безпідставними з мотивів викладених у рішенні. Посилання відповідача, що не оскарження наказу про звільнення позивача є підставою для визнання позову передчасним, суд вважає незмістовним, оскільки відповідач наділений повноваженнями на самостійне внесення змін до наказу позивача про звільнення, при цьому, розрахунок кількості днів та сум компенсації за невикористані дні відпусток також належить до повноважень відповідача. Враховуючи викладенне, позовні вимоги позивача в цій частині є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивача грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020 роки та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Щодо визнання бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу доплати за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 та стягнення доплати за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 в сумі 477, 83 грн, слід зазначити наступне. Довідкою від 09.12.2020 №10274/111/47-2020, виданою Біловодським відділом поліції ГУ НП в Луганській області підтверджується, що за 2015 рік згідно книги нарядів № 16 від 07.11.2015 ОСОБА_1 , несла службу у нічний час у якості помічника відповідального: 07.11.2015 з 09:00 до 09.00 08.11.2015; 11.11.2015 з 09.00 до 09:00 12.11.2015; 16.11.205 з 09:00 до 09:00 17.11.2015; 23.11.2015 з 09:00 до 09:00 24.11.2015; 06.12.2015 з 09:00 до 09:00 07.12.2015 - несення служби у нічний час складає 30 годин; - за 2016 рік згідно книги нарядів № 47 від 01.01.2016, № 89 від. 08.04.2016, № 104 від 14.06.2016, № 121 від 23.09.2016, несла службу у нічний час у якості співробітника групи документування з 18.07.2016 з 09:00 до 19.07.2016 до 09:00 - несення служби у нічний час складає 6 годин; - за 2017 рік згідно книги нарядів № 138 від 01.01.2017, № 213 від 10.04.2017, № 228 від 20.07.2017 - до несення служби у нічний час не залучалась; - за 2018 рік згідно книги нарядів № 266 від 15.01.2018, № 376 від 29.06.2018, № 377 від 03.09.2018 - до несення служби у нічний час не залучалась; - за 2019 рік згідно книги нарядів № 399 від 13.01.2019, № 424 від 22.04.2019, № 432 від 30.07.2019, № 441 від 08.11.2019, несла службу у нічний час у якості постового з охорони адмінбудівлі: 18.10.2019 з 09:00 до 09:00 19.10.2019; 20.12.2019 з 09:00 до 09:00 21.12.2019 - несення служби у нічний час складає 12 годин; - за 2020 рік згідно книги нарядів № 8 від 16.02.2020, № 457 від 25.05.2020 несла службу у нічний час у якості постового з охорони адмінбудівлі: 21.01.2020 з 09:00 до 09:00 22.12.2020, 07.02.2020 з 09:00 до 09:00 08.12.2020, 05.03.2020 з 09:00 до 09:00 06.03.2020 - несення служби у нічний час складає 18 годин. Довідкою №17/111/22-2021 від 11.01.2021 підтверджується, що позивачу здійснювалася доплата за службу в нічний час за жовтень 2019 року - 28,64 грн - 6 годин; за грудень 2019 року - 30,36 грн - 6 годин; за січень 2020 року - 30,18 грн - 6 годин; за лютий 2020 року - 31,50 грн - 6 годин; за березень 2020 року - 30,00 грн - 6 годин, всього сплачено 150,68 грн (а. с. 51). Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 цієї Постанови, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260). Згідно п. 5 Розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Також враховуючи те, що чинним законодавством перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час, доплата за службу в нічний час підлягає виплаті з розрахунку 6 годин. Судом встановлено, що позивач відпрацювала у нічний час за 2015 рік 30 годин, за 2016 рік - 6 годин; за 2019 рік - 12 годин, за 2020 рік - 18 годин. Згідно довідки № 17/111/22-2021 від 11.01.2021 позивачу здійснювалася доплата за службу в нічний час за 12 годин 2019 року. За 2015 рік, 2016 рік та 2020 рік доплата не нараховувалась не виплачувалась. Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за 2015 рік 30 годин, за 2016 рік - 6 годин, за 2020 рік - 18 годин. Разом з тим, відповідач в супереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 доплату за службу в нічний час не здійснював, доказів протилежного не надав. За встановлених обставин слідує, що відповідачем в супереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 не здійснено нарахування та виплату доплати за службу в нічний час за усі фактично відпрацьовані зміни, чим допущено протиправну бездіяльність, а отже позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Луганській області щодо не нарахування та не виплати доплати за службу у нічний час за листопад -грудень 2015 року, за липень 2016 року, за жовтень, грудень 2019 року, за січень-березень 2020 року є обґрунтованою. Стосовно вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 в конкретній сумі - 477,83 грн., суд зазначає наступне. З наданої позивачем довідки про нараховані та сплачені суми за роботу в нічний час вбачається, що доплата за службу в нічний час позивачу за спірний період не нараховувалася. Тому розрахунок заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання". Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень. Суд зазначає, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені. Тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь позивача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 в сумі - 477,83 грн - слід відмовити. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, зобов`язати Головного управління Національної поліції в Луганській області нарахувати на виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за листопад -грудень 2015 року, за липень 2016 року, за жовтень, грудень 2019 року, за січень-березень 2020 року, оскільки саме в такий спосіб можливий ефективний захист прав позивача. Крім того, суд зазначає, що нарахування доплати за службу в нічний час проводиться з розрахунку за кожну годину служби в нічний час у період з 22.00 до 06.00 та враховуючи те, що чинним законодавством перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час (2 години), доплата за службу в нічний час підлягає виплаті з розрахунку 6 годин. Щодо визнання бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу грошового забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 протиправною та стягнення з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні за період з 07.11.2015 по 26.06.2020 в сумі 2466,00 грн, слід зазначити наступне. Відповідно до довідки Біловодського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.12.2020 № 10273/111/47-2020, позивач за 2015 рік згідно книги нарядів №16 від 07.11.2015 несла службу у вихідні та святкові дні: 07.11.2015, 06.12.2015; за 2018 рік згідно книги нарядів №266 від 15.01.2018, №353 від 23.04.2018, №376 від 29.06.2018, №377 від 03.09.2018, несла службу у вихідні та святкові дні: 04.07.2018, 24.08.2018, 07.11.2018, 27.11.2018, 25.12.2018; за 2019 рік згідно книги нарядів №399 від 13.01.2019, №424 від 22.04.2019, №432 від 30.07.2019, № 441 від 08.11.2019 несла службу у вихідні та святкові дні: 02.01.2019, 28.04.2019, 23.06.2019, 05.07.2019, 27.07.2019, 03.08.2019, 05.10.2019, 21.12.2019; за 2020 рік згідно книги нарядів №8 від 16.02.2020, №457 від 25.05.2020, несла службу у вихідні та святкові дні: 19.01.2020, 14.03.2020, 21.03.2020 (а. с. 24). Службовий час і час відпочинку поліцейських регулюється статтями 91 - 93 Законом № 580-VIII. За приписами статті 91 Закону № 580-VIII встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців. Аналіз наведених норм свідчить про те, що поліцейським за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення додатково не виплачується, а надається відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) протягом двох наступних місяців. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 820/5122/17. Порядок та умови виплати поліцейським грошового забезпечення регулюються нормами спеціального законодавства, а не нормами законодавства про працю, на що зокрема наголошено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999, яка визначає, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. З огляду на вищевикладене, нормами спеціального законодавства, яке регулює порядок та умови проходження служби в Національній поліції, звільнення зі служби та умови і порядок виплати поліцейським грошового забезпечення, врегульовано питання виплати грошового забезпечення, в тому числі і під час виконання службових обов`язків понад установлений службовий час (служба у святкові та вихідні дні). З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними посилання позивача на застосування норм КЗпП України. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність та стягнення з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за виконання службових обов`язків у вихідні та неробочі дні з період з за період з 07.11.2015 по 26.06.2020. Щодо визнання бездіяльності відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017 та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017. Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 27.11.2020 №996/111/22-2020, ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексація не була нарахована та сплачена, з листопада 2017 року по червень 2020 року індексація нарахована та сплачена (а. с. 25). Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Приписи ч. 6 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/ct/is_c/isc_u/isc2015m_u.htm) у листопаді 2015 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 101 відсоток та складала 102 відсотка. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням змін внесених постановою КМ України від 18.10.2017 №

782. Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. З вищевикладених норм вбачається, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017. В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність норми щодо індексації грошового забезпечення поліцейських у Порядку №1078 в редакції, яка діяла до набрання чинності постанови КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Більш того, в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно допущено бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017. Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 07.11.2015 по 30.10.2017 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 07.11.2015 по 30.10.2017. Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 360/5019/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 360/5019/20 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В.Сіваченко