Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/58/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 04 серпня 2021 року Справа № 924/58/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є. секретар судового засідання Блащук О.О. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2021 (ухвалене о 15:58 год. у м. Хмельницький, повний текст складено 28.04.2021) у справі № 924/58/21 (суддя Муха М.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каргес" до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" про стягнення 207518,10грн. вартості дизельного палива Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каргес" звернулося із позовом до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" про стягнення з останнього 207 518 грн 10 коп. вартості дизельного палива отриманого на відповідальне зберігання згідно Акту №26-02-1 передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання від 26.02.2018. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що згідно відповідачу було передано на зберігання 110 182 тони дизельного палива марки ДТ-3-К5. Протягом 2018 року ТОВ "ТД "Каргес" реалізувало 100 725 тон пального і, в результаті, на зберіганні відповідача станом на 30.05.2019 залишилось 9 457 тон, що сторони засвідчили у Додатковій угоді №3 від 30.05.2019. Повідомляє, що позивач пропонував відповідачеві різні варіанти вирішення проблеми з поверненням пального або відшкодування його вартості у відповідь на які відповідач повідомив, що готовий реалізувати залишки пального. Зазначає, що позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою повернути утримуване майно або сплатити його вартість, яка останнім отримана 27.11.2019, однак залишена без відповіді. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2021 у справі № 924/58/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каргес" до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" про стягнення 207 518 грн 10 коп. вартості дизельного палива задоволено. Ухвалено стягнути з Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "ЛАН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каргес" 207 518 грн 10 коп. вартості дизельного палива, 3 112 грн 77 коп. витрат по оплаті судового збору. При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі було укладено Договір №03/16Х відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 16.03.2016, за умовами якого відповідач зобов`язується за винагороду надавати позивачу послуги з приймання, зливу із залізничних цистерн, зберігання, контролю якості, наливу в автомобільні цистерни та обліку світлих нафтопродуктів, що належать позивачу, повернення порожніх цистерн за вказівкою позивача протягом терміну дії цього Договору. Суд встановив, що згідно акту №26-02-1 від 26.02.2018р. відповідачу було передано на відповідальне зберігання в резервуари нафтобази ПМВКМ "Лан" ст. Богданівці паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F у кількості 110 182 тон. Додатковою угодою № 3 від 30.05.2019 сторони погодили у зв`язку із зміною місця зберігання залишки дизельного пального, що зберігались на цій нафтобазі і належать ТОВ "ТД "Каргес" у кількості 9 457 тон перемістити на склад паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельників,

12. Також, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.11.2019 №23, в якій вимагав на протязі місяця з дня її отримання повернути майно - 9 457 тон дизельного палива ДТ-3-К5, або відшкодувати його вартість з розрахунку середньої ціни в регіоні станом на 21.11.2019 в сумі 234 174 грн. Однак така претензія була залишена без відповіді. Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 11, 509, 526, 629, 937, 398, 943, 949 ЦК України, ст. ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне мале виробничо-комерційне підприємство "Лан", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2021 у справі № 924/58/21 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає таке. Суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав, ні первинних документів, ні інших доказів на підтвердження отримання відповідачем саме 9 457 тон пального та, відповідно, права позивача стягнення з відповідача отриманого на зберігання такого кількості пального. Позивач надав лише Акт звірки від 28.02.2018 по Договору №03/16х від 16.03.2016, а просив стягнути заборгованість по іншому договору, з іншою назвою: "Договору відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів №03/16Х від 16.03.2016". За наведеного, відповідач вважає, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не дослідив всебічно, повно і об`єктивно матеріали справи в їх сукупності, у зв`язку з чим таке судове рішення на підставі ст.277 ГПК України підлягає скасуванню. Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 16.03.2016 між Приватним малим виробничо-комерційним підприємством "Лан" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каргес" (клієнт) було укладено Договір №03/16Х відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів (далі - Договір; а. с. 4-7). Відповідно до п. 1.1.-1.3. Договору зберігач зобов`язується за винагороду надавати клієнту послуги з приймання, зливу із залізничних цистерн, зберігання, контролю якості, наливу в автомобільні цистерни та обліку світлих нафтопродуктів (надалі - товар), що належать клієнту, повернення порожніх цистерн за вказівкою Клієнта протягом терміну дії цього Договору. Зберігання товару за умовами цього Договору здійснюється на складських комплексах, далі - склад, що знаходяться у власності зберігача, оренді або на інших законних умовах, який знаходиться за адресою: Нафтобаза, ст. Богданівці, ПЗЗД, Хмельницької області. Зберігання товару за цим Договором здійснюється до моменту пред`явлення клієнтом вимоги про повернення (відвантаження) товару. Звичайним строком зберігання для цілей цього Договору вважатиметься строк не більш ніж 60 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі на зберігання партії товару. Початок та закінчення строку зберігання визначається у відповідності з цим Договором. За умовами п. 2.10. Договору дата акту приймання (зливу) товару за формою 5-НП (Додаток № 1 до Інструкції) є датою прийняття товару на відповідальне зберігання. Акти приймання-передачі товару між сторонами складаються на підставі актів зливу Товару за формою 5-НП. Охоронна організація здає товар зберігачу (вантажоотримувачу) з охорони та супроводження (за відповідним актом приймання-передачі за підписом уповноважених представників зберігача та охоронної організації). Відповідно до п. п. 3.1.-3.2. Договору повернення товару клієнта зі зберігання може здійснюватися на вибір клієнта шляхом відвантаження клієнту та/або одержувачам клієнта зі складу на підставі письмового розпорядження клієнта на відвантаження товару зі складу, або передачі товару одержувачам клієнта в резервуарах складу на підставі письмового розпорядження клієнта на передачу товару у резервуарах складу після укладення письмової угоди між зберігачем і одержувачем клієнта. У розпорядженні на відвантаження товару зі складу клієнт вказує свого уповноваженого представника (одержувача), реєстр виданих одержувачем доручень на одержання товару (якщо відвантаження здійснюється вавтоцистерни), строки відвантаження товару зі складу, кількість (масу) товару, добову норму відвантаження товару. У розпорядженні на передачу товару у резервуарах складу клієнт зазначає свого повноважного представника (одержувача), строки передачі товару, кількість (масу) товару кожного сорту. Моментом повернення товару клієнта зі зберігання вважається: при відвантаженні зі складу - момент проходження товару клієнта через наливну трубу наливної естакади на території складу; при передачі в резервуарах складу - момент (дата та час), зазначені в акту прийому - передачі товару у резервуарах складу. Згідно із п. п. 3.9., 3.10. Договору повернення товару клієнта із зберігання здійснюється із складанням акту прийому - передачі (повернення) товару зданого на зберігання. Клієнт має право в будь-який час вимагати повернення товару, переданого ним на зберігання надіславши зберігачу відповідну заявку на повернення товару зі зберігання, а зберігач зобов`язаний повернути товар на першу вимогу клієнта в кількості, якості, асортименті та у строки, що вказані в заявці клієнта. В п. 4.15. Договору сторони дійшли згоди, що датою виконання зобов`язання з передачі товару із зберігання зі складу зберігача є дата акту приймання - передачі (повернення) товару або іншого підтверджуючого документу, оформленого відповідно до Інструкції. Відповідно до п. п. 10.1.-10.4. Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків сторін та повернення товару - до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Якщо фактична передача товару клієнтом на зберігання зберігачу сталась до набуття чинності цим Договором та/чи підписання відповідного Додатку до цього Договору, до такого зберігання застосовуються правила цього Договору. Строк дії Договору може бути пролонгований за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою сторін, що є його невід`ємною частиною з моменту підписання. Цей Договір може бути достроково припинений за ініціативою будь-якої із сторін за умов попередження про це іншої сторони не менш, ніж за 10 (десять) календарних днів до дати такого припинення. В подальшому, додатковими угодами №1 від 31.12.2016 та №2 від 28.12.2018 строк дії Договору продовжено до 31.12.2019, а в частині розрахунків сторін та повернення товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (а. с. 8-9). Згідно Акту №26-02-1 від 26.02.2018 позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання в резервуари нафтобази ПМВКМ "Лан" ст. Богданівці паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F у кількості 110 182 тон (а. с. 10). Додатковою угодою №3 від 30.05.2019 сторони погодили у зв`язку із зміною місця зберігання залишки дизельного пального, що зберігались на цій нафтобазі і належать ТОВ "ТД "Каргес" у кількості 9 457 тон перемістити на склад паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельників, 12 (а. с. 11). Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку № 281 за січень 2019 - грудень 2020 по складу Богданівці 9 457 тон дизельного пального обліковується у позивача, та його вартість складає 207 518 грн 10 коп. (а. с. 18). Листами № 23-03 від 28.03.2019 та 29.03.2019 позивач запропонував відповідачу викупляти залишки дизельного палива, які перебувають в останнього на зберіганні, частинами по 1,5-3 тони в кілька траншів на умовах попередньої оплати по узгодженим сторонами цінами. Також запропоновано викупити до 15.04.2019 повний об`єм наявного на зберіганні дизельного палива (а. с. 12-13). У відповідь на листи відповідач повідомив про наміри відкачати "мертві" залишки палива і реалізувати по схемі, запропонованій позивачем на протязі травня місяця (а. с. 15). 22.11.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №23, відповідно до якої вимогам протягом місяця з дня її отримання повернути майно - 9 457 тон дизельного палива ДТ-3-К5, або відшкодувати його вартість з розрахунку середньої ціни в регіоні станом на 21.11.2019 в сумі 234 174 грн (а. с. 16). Така претензія була отримана відповідачем 27.11.2019 (а. с. 17), однак відповідні на неї не було надано. Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Згідно із ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Як убачається із встановлених обставин у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору №03/16Х відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 16.03.2016. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також, ч. 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно із ч. 1 ст.937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. При цьому, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Як зазначено вище, відповідно до п.2.10 договору дата акту приймання (зливу) Товару за формою 5-НП (Додаток № 1 до Інструкції) є датою прийняття Товару на відповідальне зберігання. Акти приймання-передачі товару між Сторонами складаються на підставі актів зливу Товару за формою 5-НП. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Акту №26-02-1 від 26.02.2018 позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання в резервуари нафтобази ПМВКМ "Лан" ст. Богданівці паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F у кількості 110 182 тон, а 30.05.2019 Додатковою угодою №3 від 30.05.2019 сторони погодили у зв`язку із зміною місця зберігання залишки дизельного пального, що зберігались на цій нафтобазі і належать ТОВ "ТД "Каргес" у кількості 9 457 тон перемістити на склад паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою Хмельницька область, м. Красилів, вул. Будівельників,

12. Тобто, матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу дизельного палива ДТ-З-К5 сорт F у кількості 110 182 тон та залишок такого палива у кількості 9 457 тон, вартість якого складає 207 518 грн 10 коп. За приписами ч.2 ст.938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Відповідно до ч.1 ст.949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили, що повернення товару клієнта зі зберігання може здійснюватися на вибір клієнта шляхом: відвантаження клієнту та/або одержувачам клієнта зі складу на підставі письмового розпорядження клієнта на відвантаження товару зі складу, або передачі товару одержувачам клієнта в резервуарах складу на підставі письмового розпорядження клієнта на передачу товару у резервуарах складу після укладення письмової угоди між Зберігачем і одержувачем клієнта. Відповідно до п.п. 3.9, 3.10. Договору повернення товару клієнта із зберігання здійснюється із складанням акту прийому - передачі (повернення) товару зданого на зберігання. Клієнт має право в будь-який час вимагати повернення товару, переданого ним на зберігання надіславши зберігачу відповідну заявку на повернення товару зі зберігання, а зберігач зобов`язаний повернути товар на першу вимогу клієнта в кількості, якості, асортименті та у строки, що вказані в заявці клієнта. Згідно п.4.15. Договору датою виконання зобов`язання з передачі товару із зберігання зі складу зберігача є дата акту приймання - передачі (повернення) товару або іншого підтверджуючого документу, оформленого відповідно до Інструкції. Вище встановлено, що 22.11.2019 відповідачу було направлено претензію із вимогою на протязі місяця з дня її отримання повернути майно - 9 457 тон дизельного палива ДТ-3-К5, або відшкодувати його вартість з розрахунку середньої ціни в регіоні станом на 21.11.2019 в сумі 234 174 грн, яка отримана останнім 27.11.2019, проте залишена без відповіді. Згідно із ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Нормами п.1 ч. 1 ст. 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Враховуючи, що матеріали господарської справи не містять доказів на підтвердження повернення позивачу дизельного палива або відшкодування його вартості, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 207 518 грн 10коп. вартості дизельного палива, переданого позивачем відповідачу на відповідальне зберігання та неповернутого останнім на вимогу позивача. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2021 у справі № 924/58/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" - без задоволення. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2021 у справі № 924/58/21- без змін.

2. Справу № 924/58/21 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Маціщук А.В. Суддя Олексюк Г.Є.