Постанова 4873 № 910/16374/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" липня 2021 р. Справа№ 910/16374/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Кравчука Г.А. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.07.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 (повний текст підписано 30.03.2021) та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі №910/16374/20 (суддя Демидов В.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акванова Девелопмент" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 3186715,46 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Акванова Девелопмент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення суми штрафних санкцій за договором №11649/01 від 26.10.2015 в розмірі 3189414,45 грн. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати поставленої позивачем згідно договору №11649/01 від 26.10.2015 електричної енергії спожитої в період лютий-липень 2020 р. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на не підтвердження факту настання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до положень п. 10.4 Порядку купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у продавців за «зеленим» тарифом, таким чином, позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобовязання відповідача, та відповідно дати виникнення прострочення зобов`язання. Також позивачем не враховано всі оплати відповідача, наслідком чого є невірний розрахунок штрафних санкцій за обумовлений період. Відповідач зазначав, що на ПрАТ НЕК «Укренерго» покладено обов`язок забезпечити надходження грошових коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії продавцем за «зеленим» тарифом в повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з цими виробниками з урахуванням сплачених ПрАТ НЕК «Укренерго» грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати. Вимоги продавця за «зеленим» тарифом про стягнення штрафних санкцій, 3% річних за прострочення оплати електричної енергії безумовно не пов`язані із компенсацією збитків, а спрямовані виключно на додаткове збагачення за рахунок неустойки. У відповіді на відзив позивач зазначав, що акти купівлі-продажу електроенергії за спірні періоди відповідачем підписані та містять дату їх складання, що підтверджується матеріалами справи, тоді як дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100% відпущеної електричної енергії настав. Посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні зобовязання, які по суті вмотивовані несвоєчасністю здійснення плати його контрагентом НЕК «Укренерго», не враховують імперативні приписи ст. 617 ЦК України. При цьому розмір штрафних санкцій врегульований сторонами в договорі, який укладений за типовою формою. У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказував, що обсяг виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробником за «зеленим» тарифом ставиться Законом та Порядком в залежність від виконання зазначених спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго». 06.01.2021 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача суму штрафних санкцій за договором №11649/01 від 26.10.2015 в розмірі 3186715,46 грн., яка прийнята місцевим господарським судом до розгляду. У запереченнях проти клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, позивач вказував, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.07.2020 становить 28891280,10 грн з ПДВ, а сума штрафних санкцій, які заявлені позивачем до стягнення, становить 11% від розміру боргу, тобто не є надмірно великою у порівнянні з основним боргом. Зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн. порушить принцип збалансованості інтересів сторін у цій справі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/16374/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акванова Девелопмент" суму штрафних санкцій за договором №11649/01 від 26.10.2015 у розмірі 3186715 грн 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47800 грн 73 коп. Рішення суду мотивоване встановленням факту прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у період лютий - липень 2020 р. 25.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочку виконання рішення у справі №910/16374/20. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення відмовлено повністю. Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні в повному обсязі. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 ГПК України, ст.ст.33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 196 ГК України, ч.1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії". При цьому скаржник вказує, що судом не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем. Не погоджуючись з ухвалою суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 та прийняти нове рішення про задоволення заяви. Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив не здійснення судом належної оцінки доказів та обставин, що ускладнюють виконання рішення суду. При цьому скаржник вказує, що судом не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, як наслідок, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність виняткових обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/16374/20; призначено розгляд апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у справі №910/16374/20; призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/16374/20. У відзивах на апеляційні скарги позивач просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в них щодо скасування судових рішень є безпідставними та необґрунтованими, а судові рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. 15.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу на рішення суду. 22.06.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 грн. 25.06.2021 від відповідача надійшло доповнення до клопотання про зменшення розміру неустойки. 22.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго". Розглянувши вказані клопотання, з урахуванням підстав та предмету заявлених позовних вимог, судом апеляційної інстанції 29.06.2021 відмовлено у їх задоволенні, з огляду на те, що рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов`язки Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватного акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго". В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційні скарги з викладених у них підстав, просив суд скарги задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення. Також підтримав клопотання про зменшення неустойки до 1 гривні. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційних скарг, просив суд залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін; заперечував проти клопотання про зменшення неустойки до 1 гривні. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а судові рішення - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. Товариство з обмеженою відповідальністю "Акванова Девелопмент" є виробником електричної енергії з відновлювальних джерел енергії, що підтверджується Постановою НКРЕКП №1148 від 21.06.2019, з урахуванням змін, внесених Постановою НКРЕКП №3144 від 24.12.2019. 26.10.2015 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акванова Девелопмент" (далі - позивач, ВАД) було укладено договір № 11649/01, відповідно до п. 1.1 якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору. 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" (за текстом Договору також - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акванова Девелопмент" (за текстом Договору також - виробник за "зеленим" тарифом) укладена Додаткова угода №89/01 до Договору №11649/01 від 26.10.2015, в преамбулі якої зазначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, уклали цю додаткову угоду про зміну сторони зобов`язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії №11649/01 від 26.10.2015 та приведення такого договору у відповідність Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641. Відповідно до пп. 1, 2 додаткової угоди №89/01 від 30.06.2019 до договору №11649/01 від 26.10.2015 сторони дійшли згоди в преамбулі договору №11649/01 від 26.10.2015 змінити слова: "Державне підприємство "Енергоринок" (ДПЕ)" на слова: "Державне підприємство "Гарантований покупець" (гарантований покупець)"; статті 1-10 договору №11649/01 від 26.10.2015 замінити статтями 1-8 нової редакції, яка викладена в такій додатковій угоді. Отже, з укладенням додаткової угоди №89/01 від 30.06.2019 до договору №11649/01 від 26.10.2015 відбулась заміна покупця виробленої Товариством електроенергії, а умови договору №11649/01 від 26.10.2015 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - "НКРЕКП") від 26.04.2019 №641, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне надалі, посилаючись на умови договору №11649/01 від 26.10.2015 в редакції додаткової угоди №89/01 від 30.06.2019, застосовувати скорочене найменування: "Договір". Згідно пункту 1.1. Договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.19 № 641 (надалі за текстом також - Порядок). За змістом пунктів 2.3. - 2.5. Договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом. Відповідно до п.3.1 вказаного договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень гл. 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до гл.7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ ( п. 3.2 договору ). Оплата товарної продукції (електричної енергії»), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень гл. 10 Порядку ( п. 3.3 договору ). Відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за «зеленим» тарифом: п. 8.3. фактичний обсяг відпущеної/відібраної споживачем за «зеленим» тарифом електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору. п. 10.1. до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. п. 10.2. з урахуванням вимог глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших 3-х робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за «зеленим» тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. п.10.3. після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони. п.10.4. після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу. Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої, згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф в розмірі 7% від неоплаченої, згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. На виконання умов договору позивач протягом періоду з лютого по липень 2020 року поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 36260298,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу за лютий 2020 року від 29.02.2020 на суму 3482032,70 грн., за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 5925530,62 грн., за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 5518823,49 грн., за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 6447584,18 грн., за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 7242720,48 грн., за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 7643606,88 грн. Проте на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 28891292,54 грн. з ПДВ, невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором №11649/01 від 26.10.2015 має системний характер. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії, актом звірки взаєморозрахунків від 31.07.2020, які підписані сторонами без зауважень. Спір у справі виник в результаті неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті придбаної в період лютий- липень 2020 року на підставі договору електроенергії, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 28891292,54 грн., та у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 984889,86 грн пені та 2201825,60 грн штрафу відповідно до п. 4.6 договору №11649/01 від 26.10.2015 в редакції додаткової угоди №89/01 від 30.06.2019. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Згідно із статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно із частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Положеннями статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. За змістом статей 627, 628, 630 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. В межах дії Договору між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом. Згідно частини 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором. Відповідний типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.19 №641, у зв`язку з чим сторонами і було приведено зміст договору №11649/01 від 26.10.2015 у відповідність до нього викладенням такого договору в новій редакції Додатковою угодою №89/01 від 30.06.2019. Частиною 2 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. За змістом частин 4 та 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата електричної енергії, купленої відповідачем у позивача за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019. До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. (Пункти 10.1, 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019). Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2020 року затверджено постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 715 від 20.03.2020, № 902 від 29.04.2020, № 995 від 27.05.2020, № 1211 від 24.06.2020, № 1435 від 22.07.2020, № 1600 від 19.08.2020. Судом встановлено, що строк оплати за поставлену позивачем електричну енергію є таким, що настав. Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення грошових зобов`язань з оплати поставленої у період часу лютий - липень 2020 року електричної енергії. Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані договором №11649/01 від 26.10.2015, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов`язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Як встановлено вище, у відповідності до положень статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. При цьому, за умовами укладеного сторонами договору №11649/01 від 26.10.2015 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за "зеленим" тарифом. Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку. Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є пов`язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"). Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України". Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань. Також безпідставними є посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Однак, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком. Таким чином, оскільки позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та НЕК "Укренерго", а також, оскільки відповідачем не надано доказів того, що він не міг виконати свої зобов`язання перед позивачем за рахунок інших коштів, суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити кошти за куплену електричну енергію у відповідності до умов Договору. Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до частин 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Норма щодо стягнення пені, узгоджена сторонами Договору, а отже є обов`язковою до виконання. У статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Пунктом 4.6 договору встановлено, що відповідач несе відповідальність за порушення порядку оплати позивачу електричної енергії, що визначений у главі 10 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом. Відповідачу нараховується пеня у розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку. З відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості за прострочення оплати понад 30 днів. Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості електричної енергії, спожитої у лютому - липні 2020 р., не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Колегія суддів вважає, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2201825,60 грн штрафу та 984889,86 грн пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. В свою чергу в статті 233 ГК України визначає в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України таст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (абзац 3 пункту 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»). Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено основну суму заборгованості, крім того, відповідачем не доведено наявності обставин тяжкого фінансового стану відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Крім того, в даній ситуації, договір укладений між сторонами за типовою формою, яка затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 за № 641, тобто розмір штрафних санкцій врегульований нормативно-правовим актом. Отже, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Стосовно заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у даній справі, в якій відповідач просив відстрочити виконання рішення суду на термін один рік з моменту ухвалення рішення суду, колегією суддів встановлено наступне. Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. В зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці. Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилався на наступні обставини: скрутне фінансове становище відповідача; виконання договірних зобов`язань щодо періодичного здійснення платежів на користь позивача; запроваджений державою механізм розрахунків передбачає, що здійснення розрахунків Гарантованим покупцем з виробниками електроенергії прямо залежить від забезпечення НЕК Укренерго оплати Гарантованому покупцеві, та наразі перед останнім у НЕК Укренерго наявна заборгованість у розмірі 26127,42 млн. грн. Заперечуючи проти вказаної заяви позивач зазначав, що відстрочення виконання рішення від 18.03.2021 може призвести до істотного порушення гарантованих прав позивача на отримання грошових коштів та своєчасного виконання власних договірних зобов`язань, зокрема зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором спричинило затримки по виплаті заробітної плати найманим працівникам позивача, оскільки єдиним джерелом доходів підприємства є діяльність з продажу електричної енергії. Крім того позивач вказував, що відповідач жодним чином не обгрунтував запропонований термін відстроченння та не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане. З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що відповідачем не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на час звернення з заявою виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення суду. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат по сплаті судового збору. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/16374/20 залишити без змін. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/16374/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на скаржника. Матеріали справи №910/16374/20 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 29.07.2021. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир Г.А. Кравчук