Постанова 4813 № 522/4956/20

Номер провадження: 22-ц/813/3283/21 Номер справи місцевого суду: 522/4956/20 Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.08.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, постановленого під головуванням судді Донцова Д.Ю., повний текст рішення суду складено 07 жовтня 2020 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 155 385,90 грн., стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 2 330,79 грн., стягнути солідарно з відповідачів понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 17.04.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11335169000 від 17.04.2008 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 21 690,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №198226 від 17.04.2008 року. 20.04.2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором №11335169000 від 17.04.2008 року та договором поруки №198226 від 17.04.2008 року. З 01.08.2018 року ТОВ «Кредекс Фінанс» було перейменовано на ТОВ «Вердикт Капітал», у зв`язку з чим ТОВ «Вердикт Капітал» виступає правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Кредекс Фінанс». Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, станом на 05.03.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 37 705,36 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.03.2020 року становить 938 516,57 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 198,94 дол. США, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 5 059,18 дол. США, заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги - 16 398,90 дол. США, залишок заборгованості по пені і штрафам - 1 048,34 дол. США. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, не дослідив надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог та відмовляючи у задоволені позову прийшов до помилкового висновку про неможливість перевірити правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості, встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, перевірити правильність нарахування 3% річних та пені. Відзиву до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17.04.2008 року між АКІВ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11335169000 від 17.04.2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 21 690,00 доларів США, терміном погашення не пізніше до 17.04.2015 року в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору. Згідно із п. 2.1. кредитного договору, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник передає, а банк приймається - транспортний засіб марки Nissan, рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_1 . З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №198226 від 17.04.2008 року, відповідно до якого, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитом, що виникли з договору №11335169000 від 17.04.2008 року, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Банк свої зобов`язання виконав належним чином та надав позичальнику кошти в кредит, що не спростовано відповідачами. 20.04.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12 від 20.04.2012 року, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кредекс Фінанс», а ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11335169000 від 17.04.2008 року та договором поруки №198226 від 17.04.2008 року, що підтверджується Витягом з Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» №01/08-2018 від 01.08.2018 року «Про перейменування ТОВ «Кредекс Фінанс» на ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Кредекс Фінанс» змінило назву на ТОВ «Вердикт Капітал», у зв`язку з чим, ТОВ «Вердикт Капітал» виступає правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Кредекс Фінанс». Позивач, звертаючись до суду зазначив, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості станом на 05.03.2020 року по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, за кредитним договором №11335169000 від 17.04.2008 року становить 37 705,36 доларів США грн., що за курсом НБУ станом на 05.03.2020 року, становить 938 516,57 грн. та складається з наступного: - заборгованість за тілом кредиту - 15 198,94 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.03.2020 року становить 378 313,78 грн.; - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 5 059,18 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.03.2020 року становить 125 927,04 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги - 16 398,90 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.03.2020 року становить 408 181,74 грн.; - залишок заборгованості по пені і штрафам - 1 048,34 дол. США., що за курсом НБУ станом на 05.03.2020 року становить 26 094,02 грн. Відмовляючи у задоволені позову ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з наступного. Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За правилом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як визначено ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Як визначено ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні від такого обов`язку в цілому. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Судом встановлено, що звернувшись до суду з позовом, представник ТОВ «Вердикт Капітал» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11335169000 від 17.04.2008 року за період із 05.03.2017 року по 05.03.2020 року у розмірі 155 385,90 грн., з яких: 34 104,91 грн. - 3% річних, 121 280,99 грн. - пеня. Розрахунок нарахування 3% річних та пені представник позивача здійснював з суми заборгованості за тілом кредиту - 15 198,94 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05.03.2020 року становить 378 313,78 грн. Як вбачається із позовної заяви, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Судом вірно зазначено про те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11335169000 від 17.04.2008 року станом на 05.03.2020 року, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Висновки суду про те, що на підставі наданих банком доказів, розмір боргу, заявлений товариством до стягнення, є таким, що не знайшов свого належного та допустимого підтвердження відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, не дослідив надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог та відмовляючи у задоволені позову прийшов до помилкового висновку про неможливість перевірити правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості, встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, перевірити правильність нарахування 3% річних та пені, колегія суддів вважає необґрунтованими, за ненаданням до суду доказів щодо руху коштів за кредитним договором та останніми платежами позичальником, а також доказів щодо терміну останнього здійсненого відповідачем платежу, у зв`язку з чим перевірити правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості, встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, а відтак і перевірити правильність нарахування 3% річних та пені, заявлених до стягнення є неможливим. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 03 серпня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра