Постанова Донецький апеляційний суд № 227/4539/20

Єдиний унікальний номер 227/4539/20 Номер провадження 22-ц/804/2037/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді Азевича В.Б., суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 227/4539/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про визнання неправомірними дій, визнання заборгованості безпідставною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2021 року (суддя Левченко А.М., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Добропілля Донецької області, текст повного судового рішення складено 26 травня 2021 року), В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про визнання неправомірними дій, визнання заборгованості безпідставною та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач чинить йому, як співвласнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачу житлово-комунальних послуг, перешкоди у користуванні вказаною квартирою, внаслідок відмови у встановленні окремого лічильника обліку споживання електроенергії та відкриття окремого особового рахунку на ім`я позивача. Крім цього, відповідачем було запропоновано позивачу недобросовісні умови надання послуг з електропостачання, з тих підстав, що за вказаною адресою рахується заборгованість у розмірі 1 200 грн, тому у разі погашення такої заборгованості електропостачання буде відновлено. Так, співвласником квартири є ОСОБА_2 , яка з 2017 року в квартирі не проживає, комунальні послуги не сплачує. На час вселення позивача за рішенням суду до вказаної вище квартири енергопостачання було відключене у зв`язку із заборгованістю власника. Просив визнати неправомірними дії АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» щодо відмови встановлення лічильника обліку споживання електроенергії та відкриття особового рахунку на його ім`я як споживача послуг з електропостачання та співвласника 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та щодо покладення на ОСОБА_1 погашення заборгованості в розмірі 1 200 грн; зобов`язати АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» встановити лічильник обліку споживання електроенергії та відкрити особовий рахунок за вказаною адресою; визнати заборгованість у розмірі 1 200 грн безпідставно нарахованою споживачу ОСОБА_1 як спожиту, скасувавши її відносно нього; стягнути з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. На вказане судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів», а також на те, що предметом позову в даній справі є вимога до відповідача про визнання неправомірними його дій у сфері захисту порушених прав споживачів з підстав застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів зазначених в позовній заяві, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Також, на думку скаржника, суд першої інстанції посилається у своєму рішенні на обставини справи та підстави, які суперечать встановленим при розгляді справи у судовому засіданні, при цьому враховує, що позивачем не було доведено як наявності самої заборгованості, так і періоду її виникнення. Від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що в апеляційній скарзі позивач посилається на формальні обставини, які не впливають на характер правовідносин між учасниками справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Позивач підтримав доводи апеляційної скарги. Представник АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» Мощінська Н.В. просила залишити рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.02.2021 року ОСОБА_1 є власником 1/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . Доказів виділення частки в натурі матеріали справи не містять. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 грудня 2019 року у справі № 227/2698/19, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом вселення та зобов`язання видати ключі від вхідних дверей задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні 1/3 часткою квартири АДРЕСА_2 шляхом вселення його в квартиру. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні 1/3 часткою квартири АДРЕСА_2 та надати ключі від замків на вхідних дверях квартири. 23.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського РЕС з заявою про встановлення лічильника обліку споживання електроенергії в квартирі АДРЕСА_2 . 29.09.2020 року № 232 Добропільським РЕМ надано ОСОБА_1 відповідь, в якій повідомлено, що для вирішення питання встановлення лічильника та підключення квартири необхідно звернутись до центру обслуговування клієнтів за відповідною адресою. 05.10.2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Добропільського РЕМ з заявою про встановлення лічильника обліку споживання електроенергії, на що Добопільським РЕМ надано відповідь від 05.10.2020 року, в якій повідомлено про початок повторного розгляду інф. - консультаційним центром з питань встановлення лічильника для особистого рахунку. Інших звернень позивача, сторонами у справі суд не надано. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його здійснити поділ особистих рахунків для оплати електроенергії та встановлення особистого лічильника. Крім того, враховуючи, що позивачем не було доведено перед судом, як наявності самої заборгованості у 1 200 грн, так і періоду її виникнення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання заборгованості безпідставно нарахованою та її скасування. Суд також зазначив про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частин 1-2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За частинами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно із статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Так, відповідно до пункту 62 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовий споживач індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Згідно із пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року, об`єкт побутового споживача це житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування, а побутові потреби споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), у тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об`єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності. За пунктом 5.1.19 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 року (в редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 року № 716) у квартирах, будинках, приватних домогосподарствах або інших об`єктах індивідуального побутового споживача, розташованих за однією адресою, установлюється один ЗКО (засіб комерційного обліку електричної енергії) для побутових потреб незалежно від кількості господарських будівель. Згідно з пунктом 2.7.6 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 272 від 21.06.2001 року «Про затвердження Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» в житлових будинках слід установлювати один однофазний або трифазний розрахунковий лічильник (при трифазному вводі) на кожну квартиру. Пунктом 11.5 ДБН В.2.5-23:2010, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 64 від 15.02.2010 року, у житлових будинках слід установлювати один засіб обліку на кожну квартиру. Він має бути однофазним або трифазним відповідно до прийнятої фаз вводу в квартиру. Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що нормативно-правовими актами врегульований певний порядок встановлення розрахункового приладу обліку електричної енергії по одному на один об`єкт. З відповіді АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на повторне звернення (вх. № 13РК/Б548 від 05.10.2020) ОСОБА_1 з питання підключення електропостачання об`єкта, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , випливає, що для проведення розрахунків за надання послуг з розподілу електричної енергії по об`єкту, який розташовано за вказаною адресою, у ОСР відкрито особовий рахунок побутового споживача на іншу особу, з якою існують договірні відносини. Облік електричної енергії відбувається засобом обліку електричної енергії типу НІК 2102, № 0728646, який встановлено на сходовій клітині 11.09.2008. Стан точки обліку відключено від мережі енергопостачання 14.01.2020. Таким чином, в зазначеній квартирі вже встановлено засіб обліку електричної енергії та відкрито особовий рахунок побутового споживача, а тому вимоги позивача про визнання неправомірними дій та зобов`язання відповідача встановити лічильник обліку споживання електроенергії та відкрити особистий рахунок як споживача послуг з електропостачання ОСОБА_1 , співвласнику 1/3 частки квартири, є безпідставними. Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання заборгованості в розмірі 1 200,00 грн безпідставно нарахованою та її скасування. Так, позивачем не надано доказів того, що відповідачем у справі йому була висунута вимога сплатити заборгованість 1 200,00 грн. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що про існування заборгованості в зазначеному розмірі його було усно повідомлено відповідачем, оскільки за частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано інформацію з білінгової системи UENS Energy, з якої випливає, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 рахується заборгованість в розмірі 437,36 грн, яка утворилася в період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року. З матеріалів справи встановлено, що право власності на 1/3 частку квартири у позивача виникло з 03.04.2018 року. Тобто, на час виникнення заборгованості, позивач вже володів часткою квартири. За таких обставин, правові підстави для визнання заборгованості в розмірі 1 200,00 грн як безпідставно нарахованої позивачу та її скасування, є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Не підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що така вимога є похідною від вимог позивача про визнання дій неправомірними і визнання заборгованості безпідставно нарахованою. Оскільки апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в зазначених вимогах, тому і підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що зі змісту положень Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.Б. Азевич Судді: І.В. Кішкіна О.В. Халаджи Повний текст постанови складено 03 серпня 2021 року. Суддя-доповідач В.Б. Азевич