Постанова 4814 № 544/315/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 544/315/21 Номер провадження 22-ц/814/1283/21Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року, ухвалене суддею Сайко О.О., повний текст рішення складено 26.04.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області про стягнення моральної шкоди. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову послався на те, що він звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації з приводу наявності на території м. Пирятин вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд. Відповідач відповіді на запит не надав. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року у справі № 440/6688/20 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації на запит ОСОБА_1 , недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит, зобов`язано надати відповідь на запит позивача від 13.10.2020 р. Вважає, що протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних страждань та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато часу та творчої енергії, сил на захист свого порушеного права. Нехтування відповідачем під час розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося позивачем як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Враховуючи ступінь душевних страждань, прохав стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 24 000,00 грн. Розмір відшкодування визначений, виходячи з розміру мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць завдання порушеного права. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 240,00 (двісті сорок) грн. Стягнуто з Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області судовий збір на користь держави в розмірі 9,08 грн. (дев`ять грн. 08 коп.). З рішенням місцевого суду не погодився позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, прохає змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції не обґрунтовано встановив розмір моральної шкоди, не врахував практику Європейського суду з прав людини, порушив Загальну декларацію прав людини та Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 1 ст. 369 цього Кодексу без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 13.10.2020 року ОСОБА_1 направив до Виконавчого комітету Пирятинської міської ради запит на отримання публічної інформації щодо наявності на території м. Пирятина вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд з орієнтирами розташування. Відповідь просив надіслати за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений запит Виконавчим комітетом Пирятинської міської ради Полтавської області отримано 15.10.2020 о 20:00, що підтверджується інформацією із веб-сайту Укрпошти згідно посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html за результатами відстеження відправлення за номером 1800103676215 та зареєстровано відповідачем 16.10.2020 р. Між тим, відповідач, фактично розглянувши запит 22.10.2021 р., протиправно не надав запитувану інформацію позивачу. Вказані обставини встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 440/6688/20, що набрало законної сили, та яким визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року та щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року на отримання публічної інформації. Зобов`язано виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року на отримання публічної інформації (а.с.9-11). Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 240,00 грн., місцевий суд виходив із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлений факт порушення права позивача на інформацію, що є підставою для стягнення моральної шкоди на підставі ст. 23 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 56 Конституції Українигарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України). Згідно роз`яснень, викладених у пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. У відповідності до ч.1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував, що протиправними діями відповідача йому завдано душевних страждань, що виявився у стані постійної психоемоційної напруги, наявності негативних переживань, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади, міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я. Відстоюванню свого права присвячено багато власного часу, творчої енергії, сил. Порушено душевний стан рівноваги, для відновлення якого доводилося докласти додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Між тим, у постанові Верховного Суду у справі №464/3789/17 від 10.04.2019 та в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №180/1560/16-а від 08.04.2020 р. наведені такі правові висновки, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпринципу справедливості розгляду справи судом. Моральна шкода не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення, як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України». Встановивши, що факт порушення права позивача на доступ до інформації та її ненадання суб`єктом владних повноважень у встановленні законом строки викликало у позивача негативні емоції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 240,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем розмір відшкодування у розмірі 24000,00 грн. не є співмірним тим негативним наслідкам, що були спричинені неправомірною поведінкою відповідача. Позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ненадання йому запитуваної інформації спричинило істотність вимушених змін у його життєвих стосунках чи кардинальні зміни в його психоемоційному стані та змусило вживати додаткових зусиль для його відновлення, а також спричинило погіршення його стану здоров`я. Доказів на підтвердження того, що інформація, яка не була надана відповідачем у встановлені законом строки, мала для позивача вкрай важливе значення, не надано ні місцевому, ні апеляційному судам. Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, що запит фактично був розглянутий відповідачем 22.10.2020 р., як встановлено судовим рішенням від 21.12.2020 р. Незначна затримка у розгляді запиту позивача (на один день) не могла спричинити ті негативні та тривалі страждання, на які він посилається у позові. При цьому, колегія суддів враховує, що подання аналогічних позовів ОСОБА_1 до різних суб`єктів владних повноважень про відшкодування моральної шкоди свідчить про зловживання позивачем права на суд, а відшкодування моральної шкоди не може бути формою заробітку та не повинно призводити до збагачення особи. За вказаних обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 240,00 грн. При визначенні розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що саме такий розмір моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи та критеріям розумності й справедливості. Доводи апеляційної скарги позивача, які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, не спростовують правильних висновків суду, тому залишаються колегією суддів без задоволення. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун