Ухвала КАС ВС № 640/26225/19

УХВАЛА 03 серпня 2021 року м. Київ справа № 640/26225/19 адміністративне провадження № К/9901/26369/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року в справі №640/26225/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просила: - визнати протиправним і скасувати рішення Кадрової комісії №1 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації; - визнання протиправним і скасувати наказ від 21.11.2019 №1661ц про звільнення з посади прокурора; - поновити на посаді прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення Управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.11.2019 по день винесення судом рішення про поновлення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення Першої кадрової комісії від 29.10.2019 №70 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора"; - визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.11.2019 № 1661ц; - поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення Управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України з 26.11.2019; - стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26.11.2019 до дати фактичного поновлення на роботі; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. - рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду в справі №560/4122/19. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. 15 липня 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року в справі №640/26225/19. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправним і скасування рішення Кадрової комісії №1 про неуспішне проходження атестації; визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймала посаду прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення Управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якої входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Підставами перегляду оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 зазначає: - застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2018 року (справа №802/651/16-а); від 24 вересня 2019 року (справа №817/3397/15); від 24 червня 2021 року (справа №200/6772/20); ухвалах Верховного Суду: від 04 лютого 2021 року (справа №826/17607/14); від 02 лютого 2021 року (справа №640/24864/19); від 20 квітня 2021 року (справа №200/5311/20-а); від 12 квітня 2021 року (справа №500/2083/20) щодо права на підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати; - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у системному зв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та частини другої статті 19 Конституції України; пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та частини другої статті 19 Конституції України у системному зв`язку із статтями 81, 104, 105, 110 Цивільного кодексу України та частини другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань»; статей 1, 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» системному зв`язку із Законом України «Про прокуратуру» та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»; - судове рішення оскаржується з підстави, передбаченої частиною другою статті 353 цього Кодексу. Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд зазначає, що, посилаючись на вимоги пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржниця не зазначила щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Скаржниця повинна чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржниці, відповідна норма повинна застосовуватися. У випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України. Отже, необхідно зазначити підставу, визначену частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною другою статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень (а отже, і підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС) є не дослідження судом зібраних у справі доказів. Скаржницею не зазначено обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на її переконання вони є недопустимими. Доводи скаржниці зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржницею не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтями 12, 248, 328, 332, 341, 334 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року в справі №640/26225/19 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська