Постанова 4855 № 320/7748/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7748/20 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника позивача Зектер О.М., представника відповідача Загороднього С.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати: - податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 № 0000431303, № 0000541303, № 0000391303, № 0000421303, № 0000451303; - рішення про застосування штрафних санкцій від 06.09.2019 № 0000501303; № 0000441303; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000481303. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковою службою не дотримано умов та порядку про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до початку проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не було отримано наказ та повідомлення про проведення такої перевірки, а відтак дії відповідача щодо проведення такої перевірки є протиправними, що свідчить також і про протиправність прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками такої перевірки. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем направлено наказ та повідомлення про перевірку на адресу, до якої позивач не має жодного відношення є помилковими, оскільки платник податків був зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку. Однак позивач не повідомляв податковий орган про зміну адреси, як це передбачено нормами Податкового кодексу, у зв`язку з чим направляючи позивачу наказ та повідомлення про перевірку податковий орган діяв правомірно та з додержанням усіх законодавчих вимог. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянкою України, яка не є суб`єктом господарювання (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Відповідно до даних паспорта громадянина України місцем реєстрації та місцем проживання ОСОБА_1 з 20.08.2015 є АДРЕСА_1 . Згідно з відомостями, що містяться в центральній базі даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, позивач здійснювала діяльність з реалізації об`єктів нерухомого майна за період з 2015 по 2018 рік та отримала дохід в загальній сумі 17176200,00 грн., проте декларації про майновий стан і доходи до контролюючого органу не подавала. Відповідно до наданої відповідачу інформації Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області та на підставі Декларації про готовність об`єктів до експлуатації, які належать до ІІІ категорії складності, позивач є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . З метою отримання інформації та документального підтвердження щодо отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат, позивача телефоном викликано до податкового органу та особисто вручено письмовий запит від 28.03.2019 № 8004/Б/10-36-13-03. Вважаючи даний запит таким, що складено безпідставно та з порушеннями вимог викладених у ст. 73 Податкового кодексу України, позивач вважала, що не має обов`язку надавати запитувану інформацію. Враховуючи відсутність відповіді на запит та на підставі вимог підпункту пп. 78.1.1, 78.1.2, 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено наказ № 1273 від 13.06.2019 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 21.06.2019 тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2018. Керуючись пп. 78.1.1, 78.1.2 , 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, 79 ПК України та на підставі наказу № 1273 від 13.06.2019 відповідачем оформлено повідомлення від 13.06.2019 № 309/10-36-13-03, про проведення з 21 червня 2019 року в приміщенні ГУ ДФС у Київській області документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 . Відповідно до наданого представником відповідача фіскального чека з відділення поштового зв`язку та згідно пояснень, викладених у відзиві, зазначені наказ та повідомлення були направлені відповідачем 13.06.2019 на адресу: АДРЕСА_3 . За результатами проведеної з 21.06.2019 по 27.06.2019 перевірки, складений акт від 05.07.2019 № 595/10-36-13-03/ НОМЕР_1 про результати невиїзної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01.01.2015 по 31.12.2018. У зв`язку з неможливістю вручення позивачу акта перевірки особисто, його другий примірник направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі означеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.09.2019 № 0000431303, № 0000541303, № 0000391303, № 0000421303, № 0000451303; рішення про застосування штрафних санкцій від 06.09.2019 № 0000501303; № 0000441303 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000481303. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. В той же час, незважаючи на проголошену п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України та зі сталою правовою позицією Верховного Суду. При цьому, положення п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідно до абзацу другого п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної/невиїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 вересня 2020 року у справі № 826/20081/16. Таке правозастосування також відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 27.01.2015 № 21-425а14, від 09.02.2016 № 21-5864а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас право особи оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду 28.04.2020 у справі №821/286/16. Окрім того, згідно позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2020 року у справі № 826/20081/16 перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, зобов`язує діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо наявності підстави для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає неприйнятними твердження відповідача про правомірність направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки на адресу позивача: АДРЕСА_3 , яка є неактуальною та не відповідає місцю реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ). При цьому, суд першої інстанції цілком обґрунтовано акцентував увагу на тому, що ОСОБА_1 не зареєстрована фізичною-особою підприємцем та не здійснює підприємницької діяльності, що, в свою чергу, зумовлює відсутність обов`язку повідомляти податковий орган про зміну адреси. Колегія суддів, розглядаючи даний спір також враховує, що в межах даних спірних правовідносин позивач не є податковим агентом. Окрім того, колегія суддів вбачає за необхідне звернути додаткову увагу на те, підставою для проведення перевірки за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 визначено пп. 78.1.1, 78.1.2, 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України. В силу вимог пункту102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Винятком, яким встановлено, відсутність строку давності для проведення перевірки контролюючим органом, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, є обставина, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано взагалі. Відповідно до пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом. Тобто, необхідною передумовою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України є законодавчо встановлений обов`язок фізичної особи (платника податків) здійснювати подання в установлений законом строк податкових декларацій, розрахунків, звіту про контрольовані операції або документацію з трансферного ціноутворення. В той же час, згідно статті 179 Податкового кодексу України платник податку на доходи фізичних осіб зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 179.2 цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: - від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; - виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; - від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; - у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу. Таким чином, положення п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України щодо необхідності подачі платником податку на доходи фізичних осіб річної декларації про майновий стан та доходи, не застосовуються у випадку отримання доходів від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу. Враховуючи відсутність обов`язку у позивача на подання річної декларації про майновий стан і доходи, за умови, що вони отримані від операцій з продажу нерухомого майна, визначений податковим органом підставою для проведення позапланової документальної перевірки пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України не може бути правомірною підставою для проведення такої, як наслідок, зумовлює неможливість для застосування винятку, передбаченого пунктом 102.1 ПК України, щодо відсутності строку давності для проведення перевірки контролюючим органом, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано взагалі. А також податковий орган не мав законних підстав визначати період для проведення такої перевірки поза межами 1095 днів. Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Повне судове рішення складено 03.08.2021 року. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів:О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель