Постанова 4855 № 640/21212/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21212/20 Головуючий у І інстанції - Кузьменко А.І. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Кондраток А.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позов, в якому просиввизнати дії та рішення відповідача, оформлене повідомленням від 01.09.2020 про повернення виконавчого листа №640/18268/18 від 24.03.2020 без прийняття до виконання незаконними та зобов`язати відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа №640/18268/18 від 24.03.2020, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року у адміністративний позов задоволено частково.Внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано повідомлення від 01.09.2020 про повернення виконавчого листа №640/18268/18 від 24.03.2020 без прийняття до виконання. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що боржник - Управління поліції охорони у Київський області не є розпорядником бюджетних коштів та не фінансується з Державного бюджету, а діє на договірних засадах, а тому обставини в оскаржуваному повідомленні відповідача є такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Управління поліції охорони в Київській області відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є державним органом, а тому саме органи Держказначейства є встановленими Законом України «Про виконавче провадження» та постановою кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 №845 особами, на яких покладено обов`язок щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 у справі №640/18268/18 про стягнення з Управління поліції охорони в Київській області на його користь грошових коштів. 01.09.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) сформовано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, за положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами. Частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено підстави, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу в повідомленні від 01.09.2020 зазначено, що згідно резолютивної частини рішення боржником є Управління поліції охорони в Київській області, яке відповідно до відомостей, що містяться в ЄДРПОУ, є структурним підрозділом Національної поліції України, а пунктом 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, визначено, що відділу примусового виконання рішень, управлінь забезпечення примусового виконання рішень, міжрегіональній Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесят гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Крім того, відповідачем зазначено, що згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Наведене змусило позивача звернутись до суду з цим позовом. Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно до п.п. 9 п. 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877 Національна поліція з метою організації своєї діяльності: фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат державою компенсації частини лізингових платежів у разі забезпечення поліцейського житлом на умовах фінансового лізингу, а також гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюються за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції), інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання. Таким чином, боржник - Управління поліції охорони у Київський області не є розпорядником бюджетних коштів та не фінансується з Державного бюджету, а діє на договірних засадах. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на те, що виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі № 640/18268/18 підлягає в порядку, визначеному ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII, а саме органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не відповідає вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції вірно зазначено, що наслідок оскаржуваних дій відповідача є саме прийняття повідомлення від 01 вересня 2020 року про повернення виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року без прийняття до виконання, а відтак належним способом захисту прав позивача є саме скасування такого повідомлення, отже позов в частині визнання протиправними дій задоволенню не підлягає. Позовна вимога позивача щодо зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа №640/18268/18 від 24 березня 2020 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва також не підлягає задоволенню, оскільки, як вірно зауважив суд першої інстанції, станом на час вирішення відповідачем питання щодо відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом можуть бути наявними інші підстави, визначені Законом № 1404-VIII, які перешкоджатимуть відкриттю виконавчого провадження. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного міста Києва суду від 21квітня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова