Постанова 4855 № 320/2551/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2551/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Національної поліції України, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача, які виявились у відмові в нарахуванні та виплаті йому грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки за 2016 та відмові у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного перерахунку; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області 11700,85 грн. за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки виплати за 2016 та з 29.09.2017 по день фактичного розрахунку, виходячи із середнього заробітку. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позовну заяву в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київські області щодо відмови нарахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати йому грошової компенсації за невикористані 35 дні оплачуваної відпустки за 2016 рік, з 29.09.2017 по день фактичного розрахунку, виходячи із середньомісячного заробітку - залишено без розгляду. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю. За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Водночас, ч. 1 ст.233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу. Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності. За приписами ч. 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність. Виходячи з цього, встановлений у ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст.122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 233 КЗпП України. З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2017 Головним управлінням національної поліції в Київській області з позивачем проведено фактичний розрахунок при звільненні шляхом зарахування коштів на картковий рахунок. Отже, перебіг строку звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки розпочався 01.11.2017 (наступний день за днем здійснення виплати, розрахунку при звільненні), а закінчився 01.12.2017. Водночас, позивач звернувся до суду з позовом 17.03.2020, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду з вказаними вимогами, не зазначивши підстав для поновлення цього строку. Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.05.2021 у справі №240/18478/20. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі №826/6380/17. Натомість, позивач із заявою про поновлення строку на звернення до суду не звертався, доказів та пояснень щодо наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За таких обставин, а також беручи до уваги, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження поважності причин для пропуску строку звернення до суду із вказаними вимогами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Київські області щодо відмови нарахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати йому грошової компенсації за невикористані 35 дні оплачуваної відпустки за 2016 рік, з 29.09.2017 по день фактичного розрахунку, виходячи із середньомісячного заробітку Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк