Постанова 4855 № 640/1075/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1075/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 року у справі №640/1075/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» до відповідача Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : У січні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» (надалі - позивач, ТОВ «ТРК « 112-ТВ») з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі - відповідач), в якому просило суд: - визнати протиправною та скасувати рішення відповідача від 15.10.2020 №1205 «Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРК « 112-ТВ», м. Київ (НР №00076-м від 22.07.2013, супутникове ТБ, логотип: « 112 Україна»). В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Національною радою всупереч положенням Інструкції без дослідження належних доказів ознак порушення було прийняте необ`єктивне рішення про призначення позапланової виїзної перевірки, з огляду на те, що будь-які документи, зокрема акти моніторингу Національною радою не досліджувались, жодні відеозаписи передач позивача не переглядались, акти моніторингу та інші результати моніторингу до оскаржуваного рішення не долучено. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» - відмовлено повністю. Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем зроблено незаконний та необґрунтований висновок без посилання на належні докази та норми законодавства щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення», тому призначення позапланової виїзної перевірки позивача є незаконним. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «ТРК « 112-ТВ» є юридичною особою, якій Національна рада видала ліцензію на мовлення серії HP №00076-м від 22.07.2013 (супутникове (телебачення), логотип: « 112 УКРАЇНА»), строком дії до 22.07.2023. Рішенням Національної ради від 15.10.2020 № 1205 призначено позапланову виїзну перевірку діяльності TOB «ТРК « 112-ТВ», м. Київ з метою перевірки дотримання вимог: абзацу дев`ятого частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (не допускається використання телерадіоорганізацій для: трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України «Про кінематографію»); пунктів а) та в) частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (телерадіоорганізація зобов`язана: дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; поширювати об`єктивну інформацію). Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що в оскаржуваному рішенні містяться дані щодо ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства, підтверджені актом моніторингу позивача, який є належним доказом на підтвердження обставин з настанням яких у Національної ради виникли повноваження для прийняття рішення про призначення перевірки позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, регулюються Законом України «Про телебачення і радіомовлення», а також Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цим законом. Згідно з частиною четвертою статті 7 названого Закону Національна рада є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач. Статтями 13 і 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено, що Національна рада наділена наглядовими та регуляторними повноваженнями щодо дотримання телерадіоорганізаціями вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, а також нагляду за дотриманням ліцензіатами умов ліцензій. Відповідно до статті 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до закону. Статтею 70 вищевказаного Закону на Національну раду покладено обов`язок здійснення контролю за дотриманням та забезпеченням виконання вимог, поміж іншого, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення. Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Національної ради, який за поданням голови або не менше трьох членів Національної ради затверджується Національною радою більшістю від її складу. Регламент Національної ради не може суперечити вимогам Конституції України, цього та інших законів України. Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 29.04.2015 року №581 затверджено Регламент Національної ради. Реалізація наглядових повноважень Національної ради здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 року №115, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 року №313/20626 (у редакції рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.11.2017 року №2127) (надалі - Інструкція №115). Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема, шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних). Таким чином, до повноважень відповідача належить прийняття рішення про проведення, зокрема позапланових виїзних перевірок. Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що підставами для призначення позапланових перевірок є, поміж іншого, виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії. Під час позапланової перевірки з`ясовують виключно ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на право проведення позапланової перевірки. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані, зокрема обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами моніторингу мовлення ТОВ «Телерадіокомпанія « 112-ТВ», а саме при здійсненні моніторингу мовлення TOB «ТРК « 112-ТВ» за 06-08.10.2020 зафіксовано трансляцію передач під назвою «Важливо» (23 рази загальним хронометражем 3 години 25 хвилин), присвячених зустрічі у м. Москві голови політради і стратегічної ради політичної партії «Опозиційна платформа - за життя», народного депутата України В.Медведчука з Президентом Російської Федерації В.Путіним. Тема обговорення: налагодження взаємовідносин Російської Федерації з Україною, постачання російської вакцини від COVID-19 «Супутник V» в Україну та святкування 75-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Судом першої інстанції було детально досліджено надані сторонами у справі докази та у своєму рішенні процитовано зафіксовані відповідачем вислови запрошених до програми осіб, які транслював позивач, що, на думку відповідача, містять ознаки вищезгаданих порушень. Так, відповідно до приписів пункту 2 розділу І Інструкції: - акт моніторингу - службовий документ, складений уповноваженою особою Національної ради, в якому відображаються результати моніторингу; - моніторинг - комплекс заходів, спрямованих на фіксацію і аналіз мовлення або програмної послуги, який здійснюється шляхом запису, перегляду (прослуховування) телерадіопрограм, що розповсюджуються ліцензіатами. Зі змісту пунктів 1-4 розділу ІІ Інструкції №115 вбачається, що об`єктами моніторингу є телерадіопрограми, які транслюються (ретранслюються) на території України, та телерадіопрограми, що надаються у складі програмної послуги. Уповноваженими особами, які здійснюють моніторинг, є: представники Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, працівники секретаріатів представників Національної ради, а також працівники відповідних структурних підрозділів Національної ради, до посадових обов`язків яких належить здійснення моніторингу. Залежно від мети здійснення розрізняють такі види моніторингу: комплексний - здійснюється для дослідження всіх параметрів впродовж обсягу часу, визначеного ліцензією на мовлення, або надання програмної послуги ліцензіатом; тематичний - здійснюється для дослідження певних параметрів телерадіопрограми або програмної послуги; вибірковий - здійснюється для дослідження мовлення ліцензіата у визначені проміжки ефірного часу. Моніторинг телерадіопрограм передбачає: запис та збереження телерадіопрограм спеціалізованим технологічним обладнанням для приймання, запису і зберігання телерадіопрограм; перегляд (прослуховування) записаних телерадіопрограм; аналіз отриманих результатів і складання акта моніторингу; зберігання записів телерадіопрограм (за необхідності). Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №115 встановлено вимоги до акта моніторингу телерадіопрограм телерадіоорганізації, в якому повинні зазначатися: найменування телерадіоорганізації; номер ліцензії; технічні параметри мовлення; вихідні дані (логотип, позивні); дату мовлення ліцензіата, що є предметом моніторингу; час початку програм (передач) (за необхідності); елементи програмного наповнення (за необхідності); назву програм (передач) (за необхідності); мову програм (передач) (за необхідності); жанр (тип) програм (передач) (за необхідності); програми (передачі) власного виробництва (за необхідності); національний/іноземний аудіовізуальний продукт (за необхідності); хронометраж програм (передач) (за необхідності); посаду, прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка здійснила моніторинг; дату складання акта моніторингу; іншу інформацію залежно від предмета та виду моніторингу. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Інструкції №115 інформація, отримана під час моніторингу, може бути використана для: повідомлення ліцензіатів про порушення ними законодавства та/або умов ліцензій; підготовки аналітичних та інформаційних матеріалів про стан телерадіомовлення в Україні та підготовки рішень Національної ради; розгляду питань про факти порушень законодавства у сфері телебачення і радіомовлення; проведення перевірок ліцензіатів. З матеріалів справи вбачається, що 06-08.10.2020 року моніторінг здійснено уповноваженою особою - т.в.о. начальника відділу моніторінгу А.В. Ложечніковим, який діяв відповідно до Положення на витяг з наказу від 23.03.2020 року №60-к. Так, згідно з пунктом 1.1 згаданої посадової інструкції головний спеціаліст відділу моніторингу проводить моніторинг телерадіопрограм телерадіостанцій та телерадіопрограм, які надаються у складі програмної послуги, здійснює нагляд за виконанням умов ліцензії та вимог чинного законодавства України в галузі телебачення і радіомовлення. Головний спеціаліст відділу моніторингу здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм телерадіостанцій та телерадіопрограм, які надаються у складі програмної послуги (пункт 2.1 посадової інструкції). Акт вищевказаного моніторингу, складений відповідно до вимог пункту 7 розділу ІІ Інструкції №115, оскільки містить найменування телерадіоорганізації щодо якої здійснювався моніторинг; номер ліцензії; технічні параметри мовлення; вихідні дані (логотип, позивні); дату мовлення ліцензіата, що є предметом моніторингу; назву та час початку передачі, мову передачі; інформацію про передача є власним національним продуктом; хронометраж передачі; посаду, прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка здійснила моніторинг; дату складання акта моніторингу. В оскаржуваному рішенні відсутнє посилання Національної ради безпосередньо на акт моніторингу позивача за 12.10.2020 року, однак міститься посилання на моніторинг мовлення позивача за 06-08.10.2020року, як на підтвердження наявності ознак порушення позивачем вимог законодавства, та відповідно настання обставин виникнення у Національної ради повноважень для прийняття оскаржуваного рішення. Також в цьому рішенні відсутня вказівка на те, що додатком до нього є вказаний акт моніторингу чи інший доказ щодо наявності ознак порушення позивачем вимог законодавства, про які вказує відповідач. Такий недолік оформлення наказу про призначення перевірки позивача неповнота посилання на конкретний доказ, що слугував підставою для його прийняття, не повинні розглядатися як підстава для визнання цього наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством підставу для призначення відповідної перевірки. Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне. Розділом 3 Регламенту Національної ради визначено процедуру підготовки проектів рішень та матеріалів до них на засіданні Національної ради. Так, відповідно до пункту 3.3.1 Регламенту проект рішення, підготовлений структурним підрозділом апарату Національної ради та завізований членом Національної ради, реєструється відділом протокольно-організаційної роботи. Підготовлений проект рішення повинен бути погоджений та завізований начальником відповідного структурного підрозділу апарату Національної ради, начальниками структурних підрозділів апарату Національної ради, які брали участь у його підготовці, начальником юридичного управління, керівником апарату Національної ради (пункт 3.3.4 Регламенту). Начальник управління організаційного та документального забезпечення надає відповідальному секретарю не пізніше ніж за шість календарних днів до засідання проект порядку денного. Порядок денний підписується головою Національної ради та відповідальним секретарем Національної ради. Після підписання порядку денного відповідальний секретар Національної ради або керівник апарату Національної ради, або особа, що виконує його посадові обов`язки, підписує листи-запрошення суб`єктам господарювання, питання яких планується розглянути на засіданні Національної ради. Матеріали до проектів рішень повинні містити інформацію, достатню для всебічного та повноцінного розгляду питання на засіданні Національної ради (пункт 3.3.6 Регламенту). Відповідно до пункту 3.3.11 Регламенту підготовлені для розгляду на засіданні Національної ради проекти рішень та матеріали до них мають бути надані для ознайомлення Голові Національної ради, членам Національної ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати проведення засідання. У виняткових випадках проекти рішень можуть надаватися безпосередньо на засіданні Національної ради. Згідно з доводами відповідача відповідно до вищевказаних норм Регламенту проект оскаржуваного рішення Національної ради підготовлено в установленому порядку та надано його членам Національної ради разом з матеріалами, що стосуються його прийняття, в тому числі й акт моніторингу та запис телепрограми, які завчасно до засідання дослідили ці докази. Наведене спростовує доводи позивача про те, що членами Національної ради при прийнятті рішення не досліджувалися докази ознак порушень ним вимог законодавства. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані: обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення відображено зміст акта моніторингу позивача за 06-08.10.2020року в якому зафіксовано трансляцію передач під назвою «Важливо» (23 рази загальним хронометражем 3 години 25 хвилин), присвячених зустрічі у м. Москві голови політради і стратегічної ради політичної партії «Опозиційна платформа - за життя», народного депутата України В.Медведчука з Президентом Російської Федерації В.Путіним. Тема обговорення: налагодження взаємовідносин Російської Федерації з Україною, постачання російської вакцини від COVID-19 «Супутник V» в Україну та святкування 75-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Частиною сьомою статті 4 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що держава всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації. Таким чином, в оскаржуваному рішенні містяться дані щодо ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства, підтверджені актом моніторингу позивача за 06-08.10.2020року, який є належним доказом на підтвердження обставин, з настанням яких у Національної ради виникли повноваження для прийняття рішення про призначення перевірки позивача. Отже, Національна рада з дотриманням установленої процедури прийняла оскаржуване рішення за наявності для цього визначених законом підстав. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про невиправдане втручання відповідача у діяльність останнього як засобу розповсюдження інформації та намагання застосувати щодо нього обмежувальні заходи. Що стосується самої суті висловлювань, в яких відповідач вбачає ознаки порушення ліцензіатом вимог законодавства, то висновок відповідача в оскаржуваному рішенні про наявність таких ознак не є тотожним його висновку про порушення позивачем вимог законодавства. Висновок про порушення позивачем вимог законодавства може бути складений Національною радою лише за результатами перевірки позивача, проведеної на підставі оскаржуваного наказу. Здійснення судом оцінки висловлювань осіб, викладених в оскаржуваному рішенні, на предмет їх відповідності вимогам законодавства, виходить за межі даного спору та стосується повноважень Національної ради, які вона може реалізувати в ході перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу. Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що всі засідання ради проводяться в онлайн режимі, у зв`язку з пандемією «COVID-19», а отже не позбавлений приймати участь в засіданнях. Також, колегія суддів звертає увагу, що за результатом перевірки моніторингу складається акт та приймається відповідне рішення, яке позивач, в разі не погодження з ним, зможе оскаржити до суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ виданий Національною радою в межах повноважень та відповідно до законодавства і не порушує права та інтереси позивача, тому підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні. Колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк Повний текст постанови складено 02 серпня 2021 року.