Постанова 4803 № 205/6919/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-з/803/342/21 Справа № 205/6919/18 Головуючий у першій інстанції: Приходченко О.С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро питання про ухвалення додаткової постанови у цивільній справі по апеляційній скарзі представників ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,1052 га. У безпосередній близькості до межі суміжної земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить відповідачеві, ОСОБА_1 було побудовано літню кухню-вбиральню. Зазначені суміжні ділянки по межі розподілені огорожею, на відстані від якої в 0,5 м. знаходиться будівля позивача. Відповідач, на власний розсуд, без дозволу та згоди позивача, демонтував частину огорожі на межі між земельними ділянками і побудував літню терасу з дахом, який закріпив на задній стіні літньої кухні-вбиральні. Зовнішню частину будівлі, належну позивачеві, ОСОБА_4 пристосував для власних господарських потреб: пофарбував, закріпив на ній конструкції, чим пошкодив будівельні матеріали (цеглу), з яких побудована стіна літньої кухні-вбиральні. Припинити протиправні дії відповідач відмовляється, повернути у початковий стан не бажає. У лютому 2018 року позивач звернулася до Приватного геодезичного центру «Азимут», висновком якого було встановлено, що земельна ділянка площею 8,37 кв.м. в районі задньої стіни літньої кухні-вбиральні була захоплена. Згідно з кошторисом, складеним ТОВ БК «Анфілада», витрати на приведення земельної ділянки у первісний стан складають 30678,00 грн. Тому позивач просила стягнути на свою користь з відповідача матеріальну шкоду внаслідок порушення задньої стіни літньої кухні-вбиральні у розмірі 30678,00 грн. та 25000,00 грн. моральної шкоди. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 4221,56 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1230,20 грн. 08 червня 2021 року ОСОБА_4 подав до апеляційного суду заяву, в якій просить стягнути на його користь з позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам в сумі 3692,30 грн. (а.с. 198-203 т.2). Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Дослідивши матеріали справи, зміст заяви про розподіл судових, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, виходячи з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 4 вказаної вище статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. До клопотання про розподіл судових витрат відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги від 25.09.2019 року, укладеного з адвокатом Шахторіним А.С.; копію акту здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 04.10.2019 року, копію квитанції №26529 від 30.09.2019 року про сплату адвокату Шахторіну А.С. 4000,00 грн. (а.с. 199-202 т.2). Згідно змісту акту здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 04.10.2019 року, сторони узгодили, що згідно договору про надання правової допомоги були надані послуги: усна юридична консультація, аналіз документів наданих клієнтом та підготовка відзиву на апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду, на загальну суму 4000,00 грн. (а.с. 201 т.2). При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений ОСОБА_5 у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат Шахторін А.С. склав відзив на апеляційну скаргу на 5 сторінках, до якого також було додано копію квитанції про сплату вказаному адвокату грошових коштів (а.с. 165-167, 168 т.1). Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Шахторіним А.С. правничої правової допомоги відповідачу, що погоджено в акті виконаних робіт. Колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні представники позивача не погоджувались зі стягненням на користь відповідача витрат на правничу допомогу з наведеним обґрунтуванням, яке заслуговує на увагу. Виходячи з викладеного, відшкодування ОСОБА_1 понесених ОСОБА_4 витрат у сумі 4000,00 грн. не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню до 1000,00 грн. та стягненню пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам в сумі 915 (дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 20 коп. (1000,00 грн. х 91,52%). Отже, з позивача на користь ОСОБА_4 підлягають стягнення судові витрати у вигляді понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 915 (дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 20 коп. Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 915 (дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 20 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова