Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/7071/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4345/21 Справа № 204/7071/20 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничо-комерційне підприємство "Укрпромзабезпечення" міського громадського об`єднання інвалідів Дніпропетровська "Творчість" (ВКП "Укрпромзабезпечення"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробілдінггруп" про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничо-комерційне підприємство "Укрпромзабезпечення" міського громадського об`єднання інвалідів Дніпропетровська "Творчість" (далі - ВКП "Укрпромзабезпечення"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробілдінггруп" (далі - ТОВ "Дніпробілдінггруп") про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання вчинити певні дії. Позовна заява, мотивована тим, що з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року вона працювала у відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" на посаді інженера кошторисної справи. У вересні 2016 року вона отримала запрошення щодо працевлаштування у відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" та після проведення співбесіди, 19.09.2016 року працівники відповідача, що проводили співбесіду, запропонували їй залишитися на фірмі та виконувати їх роботу, розмір заробітної плати було встановлено в розмірі 5 000,00 грн. Після перевірки її знань, директор ВКП "Укрпромзабезпечення" ОСОБА_2 забрав наданий нею пакет документів для оформлення працевлаштування, при прийнятті на роботу її не ознайомили з штатним розкладом, укладеними договорами з субпідрядниками та замовниками, не провели відповідні інструктажі з питань охорони праці, але допустили до роботи. На її прохання видати довідку про працевлаштування, керівник відповідача лише надав обіцянку її надати. З 19.09.2016 року по 14.10.2016 року вона приходила на роботу та виконувала видані їй завдання. У зв`язку з великим навантаженням, 30.09.2016 року одним з працівників відповідача була запропонована заохочувальна система оплати праці, зокрема з 01.10.2016 року їй встановлено заробітну плату в розмірі 8 000,00 грн. на місяць, на що вона погодилась та з 04.10.2016 року продовжила виконання робіт за новими умовами праці. 14.10.2016 року приїхав директор відповідача, який повернув їй надані для працевлаштування документи, однак у трудовій книжці був відсутній запис про її працевлаштування, після цього з нею було проведено розрахунок та видано їй 5 000,00 грн., які вона забрала та залишила фірму, оскільки не хотіла працювати з таким до себе ставленням керівника та без офіційного працевлаштування. На думку позивачки, записи про дане працевлаштування в трудову книжку не ставили з причин не знання роботодавцями положень трудового законодавства та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Крім того, позивачка зазначала, що їй не була в повному обсязі виплачена частина заробітної плати у підвищеному розмірі з 01.10.2016 року. Також, позивачка просила суд визнати недійсним запис про її працевлаштування протягом одного дня - 03.10.2016 року у відповідача ТОВ "Дніпробілдінггруп", оскільки ніколи у нього не працювала. Позивачка вважала такі дії відповідача незаконними, такими що порушують статтю 48 КЗпП України та мають наслідком утворення труднощів у позивачки щодо отримання соціальних виплат та в майбутньому оформленні пенсії, у зв`язку з чим, змушена звернутися до суду з позовною заявою. Ураховуючи викладене, позивачка просила суд: встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ВКП "Укрпромзабезпечення" в період з 19.09.2016 року по 14.05.2016 року на посаді інженера з кошторисної справи; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" внести записи до трудової книжки про прийняття позивачки на роботу до ВКП "Укрпромзабезпечення" на посаду інженера з кошторисної справи 19.09.2016 року та запис про звільнення із займаної посади 14.09.2016 року, видати накази про призначення на посаду та звільнення з посади, видати копію трудової угоди; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" подати дані про період роботи позивачки з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року в ВКП "Укрпромзабезпечення" до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області по встановленому факту трудових відносин з ВКП "Укрпромзабезпечення", та зареєструвати в даній установі трудову угоду; зобов`язати ВКП "Укрпромзабезпечення" подати дані про період роботи позивачки з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року в ВКП "Укрпромзабезпечення" та зарахуванню стажу до Чечелівського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області по встановленому факту трудових відносин з ВКП "Укрпромзабезпечення"; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" передати до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради дані про період роботи позивачки з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року в ВКП "Укрпромзабезпечення" на посаді інженера з кошторисної справи; стягнути з відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" на користь позивачки заборгованість з не виплаченої заробітної плати в сумі 1 844,96 грн. за період роботи з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" з загальної нарахованої суми по заробітній платі за фактично відпрацьований час позивачки в ВКП "Укрпромзабезпечення" з 19.09.2016 року по 14.10.2020 року 8 503,10 грн. здійснити утримання та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 530,56 грн.; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" з загальної нарахованої суми по заробітній платі за фактично відпрацьований час позивачки в ВКП "Укрпромзабезпечення" з 19.09.2016 року по 14.10.2020 року 8503,10 грн. здійснити утримання та сплатити до бюджету військовий збір в сумі 127,55 грн.; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" за фактично отримані працівником доходи за фактично відпрацьований час позивачки в ВКП "Укрпромзабезпечення" з 19.09.2016 року по 14.10.2020 року в розмірі 6 844,94 грн. сплатити єдиний соціальний внесок в розмірі 1 505,90 грн.; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" виплатити позивачці загальну суму нарахованої заборгованості вихідної допомоги з 15.10.2016 року по день прийняття судом рішення по справі станом на 01.12.2020 року без утримань і сплати податків становить 447 581,00 грн.; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" з загальної суми нарахованої заборгованості вихідної допомоги 447 581,00 грн. з 15.10.2016 року по 01.12.2020 року станом на 01.12.2020 року здійснити утримання та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 81 061,56 грн.; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" з загальної суми нарахованої заборгованості вихідної допомоги 447 581,00 грн. з 15.10.2016 року по 19.10.2020 року станом на 01.12.2020 року здійснити утримання та сплатити до бюджету військовий збір в сумі 6 755,13 грн.; зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" за фактично отримані працівником доходи в розмірі 362 525,31 грн. у вигляді вихідної допомоги з 15.10.2016 року по 01.12.2020 року станом на 01.12.2020 року сплатити до бюджету єдиний соціальний внесок в сумі 79 755,57 грн.; визнати недійсним оформлення трудових відносин між позивачкою та ТОВ "Дніпробілдінггруп"; зобов`язати відповідача ТОВ "Дніпробілдінггруп" скасувати записи в державних реєстрах податкової інспекції та пенсійному фонді на 1 робочий день, замість цих даних зобов`язати відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" виконати вимоги позовної заяви; витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення". Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивачки - без задоволення. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, позивачка просить не приймати до уваги відзив відповідача та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Позивачка та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, у зв`язку з чим суд вирішує справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи та за наявними матеріалами справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції установлено, що у позовні заяві позивачка ОСОБА_1 посилалася на те, що з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року вона працювала у відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" на посаді інженера кошторисної справи, яким не було здійснено оформлення трудових відносин, не доплачено нараховану заробітну плату, а також на безпідставне оформлення трудових відносин між нею та відповідачем ТОВ "Дніпробілдінггруп", що має наслідком утворення труднощів у позивача щодо отримання соціальних виплат та в майбутньому оформленні пенсії. Як вбачається з довідок ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 2532/10/04-66-08-20 від 29.08.2017 року та № 2646/10/04-66-08-20 від 14.09.2017 року, наданих на запит позивачки, наявні відомості про працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ "Дніпробілдінггруп", в свою чергу, відомості про працевлаштування в 2016 році в ВКП "Укрпромзабезпечення" відсутні (т.1 а.с.72-76). Відповідні записи в трудовій книжці позивачки відсутні (т.1 а.с.25-30). З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталась із заявами від 22.09.2017 року та від 25.09.2017 року відповідно, до відповідачів з приводу зазначених питань, які були отримані представниками відповідачів та на яку позивачці надано відповіді. Зокрема, ОСОБА_1 10.10.2017 року було отримано листа від директора відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" Бондаренка Л.П., який повідомив, що за перевіркою наданих позивачкою відомостей було встановлено, що ОСОБА_1 ніколи не працювала на ВКП "Укрпромзабезпечення" та будь-які документи відносно ОСОБА_1 на підприємстві відсутні (т.1 а.с.114-115). Аналогічні пояснення були також надані суду ОСОБА_2 на виконання ухвали суду від 10.12.2020 року про витребування доказів. В свою чергу, 19.10.2017 року директор ТОВ "Дніпробілдінггруп" ОСОБА_3 надав відповідь на лист ОСОБА_1 та зазначив, що через своїх співробітників йому стало відомо про намір ОСОБА_1 працевлаштуватися на підприємстві та попередньо надані нею документи, розраховуючи на те, що позивачка 03.10.2016 року вийде на роботу та напише заяву про прийняття на роботу, директором було видано наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу, але на протязі усього дня позивачка на роботу так і не з`явилася, в зв`язку з чим, ним того ж дня було прийнято рішення про звільнення позивачки. Рішення директора про прийняття на роботу було обумовлено передбаченими штрафами за не працевлаштованих працівників та було передчасним, оскільки на роботу позивачка так і не прийшла. Зазначену помилку директор спробував виправити шляхом звільнення ОСОБА_1 того ж дня. За термін формального працевлаштування ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата, з якої утримано податки. Директор також зазначив, що ОСОБА_2 є його знайомим, який допомагає йому в деяких питаннях, оскільки сам директор є інвалідом (т.1 а.с.131-132). Постановою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 27.11.2017 року № 329/4.1-4/910, винесеною за результатами інспекційного відвідування здійсненого за заявою позивачки, на ТОВ "Дніпробілдінггруп" накладено штраф в розмірі 320 000,00 грн. за створення перешкод інспектору праці шляхом не допуску до перевірки та ненадання запитуваних документів (т.1 а.с.149-154). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині вимог про встановлення факту перебування у трудових відносинах між ОСОБА_1 та ВКП "Укрпромзабезпечення" з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року, зобов`язання відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" внести відповідні записи до трудової книжки позивача; зобов`язання відповідача подати відповідні дані до органів ДПС та Пенсійного фонду України та зобов`язання відповідача передати відповідні дані до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради; стягнення суми вихідної допомоги (яка не належить до компенсаційних виплат та не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав); зобов`язання відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" здійснити нарахування та утримання податків; визнання недійсним оформлення трудових відносин між позивачем та відповідачем ТОВ "Дніпробілдінггруп" та скасування відповідних відомостей в державних реєстрах та пенсійному фонді, з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці було достовірно відомо про існуючі, на її думку, між нею та відповідачем ВКП "Укрпромзабезпечення" правовідносини з жовтня 2016 року, крім того, про існування розбіжностей в відомостях Пенсійного фонду та ДПС, внаслідок помилкового подання відповідних декларацій відповідачем ВКП "Укрпромзабезпечення" та про факт оформлення її працевлаштування у відповідача ТОВ "Дніпробілдінггруп", ОСОБА_1 дізналася в 2017 році, отримавши відповідні відомості 29.08.2017 року та 14.09.2017 року з органів ДФС та в порядку листування з відповідачами (що позивачка сама також визнає у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду), однак з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду лише у жовтні 2020 року, чим було порушено вимоги статті 233 КЗпП України щодо строку звернення в частині всіх позовних вимог, крім вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем ВКП "Укрпромзабезпечення" було укладено трудову угоду та виконання нею будь-яких робіт чи фактичного допуску її до роботи без фактично оформлення трудових відносин. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з положеннями статті 24 КЗпП України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника. Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто предметом трудового договору є праця людини, а предметом цивільно-правових відносин - результат такої праці. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початок перебігу строку звернення до суду законодавець пов`язує з одним з моментів: або з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, або ж, якщо особа не знала, але з певної дати повинна була про це дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Згідно статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року № 6-409цс16. Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що на даний час органами поліції проводиться перевірка правильності нарахованої заробітної плати, поданої звітності роботодавців до податкової інспекції по отриманим доходам позивачки, з посиланням на частину другу статті 233 КЗпП України, як на поважні підстави для поновлення строків на звернення до суду, - колегією суддів відхиляються, оскільки частина друга статті 233 КЗпП України надає особі право на звернення до суду без обмеження строку лише з позовом про стягнення належної їй заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Інших причин поважності пропуску строку на звернення до суду, позивачем не наведено. Доводи позивачки на існування між нею та відповідачем ВКП "Укрпромзабезпечення" трудових відносин та виконання нею трудових обов`язків на посаді інженера кошторисної справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивачка виконувала трудові обов`язки у відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" на посаді інженера кошторисної справи та частково отримувала за це заробітну плату в розмірі 5 000,00 грн. та досягнення згоди щодо її розміру, зокрема будь-яких письмових доказів чи речових доказів (інструктажі та підписи в журналах про ознайомлення з інструктажем, анкети, заяви, факт проходження медичного огляду, листування з роботодавцем та колегами, виплата заробітної плати і документи, що підтверджують факт отримання винагороди від роботодавця, тощо), або клопотань про допит свідків (охоронців, колег, контрагентів роботодавця) тощо, позивачем суду не надано. Згідно частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача ВКП "Укрпромзабезпечення" подати відповідні дані до органів ДПС та Пенсійного фонду України; передати відповідні дані до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради; здійснити нарахування та утримання податків; визнання недійсним оформлення трудових відносин між позивачкою та відповідачем ТОВ "Дніпробілдінггруп" та скасування відповідних відомостей в державних реєстрах та пенсійному фонді, - не ґрунтуються на вимогах закону. Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене. Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу. На підставі зібраних у справі та досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період не були трудовими. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги таких висновків судів не спростовують. Такі висновки суду підтверджується матеріалами справи, а саме копією трудової книжки позивачки. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивачка не довела факту перебування у трудових відносинах із відповідачем в період з 19.09.2016 року по 14.10.2016 року, звернулась із зазначеними вимогами з пропуском строку, а обраний спосіб захисту не відповідає способу встановленому трудовим законодавством та дійшов обґрунтованого висновку про те, що її позовні вимоги задоволенню не підлягають. Обставини викладені у апеляційній скарзі повторюють доводи позовної заяви і фактично за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин. Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко