Постанова 4804 № 241/845/21

22-ц/804/2020/21 241/845/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „27" липня 2021 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 241/845/21 Номер провадження 22-ц/804/2020/21 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б. за участю секретаря: Лазаренко Д.Т. учасники справи : позивач - ОСОБА_1 відповідач - Бердянська сільська рада розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2021 року головуючого судді Демочко Д.О. зі складанням повного тексту судового рішення 26 травня 2021 року по цивільній справі про визнання права власності на житловий будинок,- В С Т А Н О В И В : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердянської сільської ради, в якому просила визнати за нею право на житловий будинок АДРЕСА_1 . Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2021 року, з підстав визначених у п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та призначити розгляд справи у суді першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, посилався на припинення юридичної особи відповідача Бердянської сільської ради. Однак, згідно з відомостей з ЄДРПОУ Бердянська сільська рада не припинена, особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи - визначено голову ліквідаційної комісії Пудак Л.В. В рішенні Маріупольської міської ради Донецької області від 23 грудня 2020 № 8/2-28 «Про початок реорганізації Бердянської, Виноградненської, Покровської сільських рад, Старо-Кримської селищної ради та виконавчого комітету Старо-Кримської селищної ради Донецької області», на яке посилається суд в ухвалі, не зазначено, що юридична особа відповідач припинена, цим рішенням регламентується порядок процедури реорганізації шляхом приєднання до Маріупольської міської ради, зокрема Бердянської сільської ради, зазначено про правонаступництво, про початок такої процедури з визначенням орієнтовних термінів процедури. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засіданні апеляційного суду учасники судового розгляду не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.48). Електронною поштою позивач ОСОБА_1 надала заяву про можливість розгляду справи за її відсутністю (а.с.38-39). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. Відмовляючи у відкритті провадження, суд керувався положеннями п. 6 ч. 1 ст. ст. 186 ЦПК України та виходив з того, що рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 23 грудня 2020 № 8/2-28 «Про початок реорганізації Бердянської, Виноградненської, Покровської сільських рад, Старо-Кримської селищної ради та виконавчого комітету Старо-Кримської селищної ради Донецької області» юридична особа Бердянська сільська рада припинена в результаті реорганізації. З таким висновком суду апеляційний суд не може погодитись, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність). Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відтак, за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (ст.51 ЦПК України, в редакції, чинній на час подачі даного позову). У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. За змістом наведених норм ЦПК України з`ясувавши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, суд має роз`яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача. Згідно статті 104 Цивільного Кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов*язки переходять до правонаступників. Частиною 2 зазначенної вище статті Закону визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. За змістом ст.ст.51, 175, 184 ЦПК України, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Як вбачається із матеріалів справи, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердянської сільської ради. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бердянська сільська рада згідно запису 19 липня 2021 року про державну реєстрацію припинення юридичної особи є припиненою з підстав рішення щодо реорганізації, тобто вже після того, як позов було подано до суду та відмовлено у відкритті провадження по справі. Згідно з рішенням Маріупольської міської ради Донецької області від 23 грудня 2020 року №8/2-28 «Про початок реорганізації Бердянської, Виноградненської, Покровської сільських рад, Старо-Кримської селищної ради та виконавчого комітету Старо-Кримської селищної ради Донецької області», зокрема, Маріупольська міська рада Донецької області є правонаступником прав та обов`язків Бердянської сільської ради. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи . Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво. За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи. Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження по справі.Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу,ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі є ухвалою, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин та відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала від 26 травня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі підлягає до скасування, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 454 грн ,сплаченого ОСОБА_1 (а.с.19,24), відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 26 травня 2021 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 30 липня 2021 року. Судді: