Постанова 4855 № 640/21237/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21237/20 Головуючий у І інстанції - Балась Т.П. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 21.08.2020 № 2600-0311-8/118115 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24.07.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 17 серпня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24 липня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказала, що рішення Відповідача про відмову у здійсненні перерахунку її пенсії, виходячи з розміру заробітної плати, який визначено у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24.07.2020, є незаконним та таким, що грубо порушує її конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 21.08.2020 № 2600-0311-8/118115 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24.07.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код: 42098368) здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24.07.2020, без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що проведення перерахунку пенсії Позивача є недоцільним, оскільки у разі здійснення такого перерахунку розмір її пенсії буде меншим, ніж до звернення до суду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років в розмірі 90 % заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.09.2016 у справі № 761/21991/16-а, яка набрала законної сили, зобов`язано управління Пенсійного фонду перерахувати Позивачу пенсію у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру. 24.07.2020 Офісом Генерального прокурора видано ОСОБА_1 довідку № 21-1502зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Вказана довідка Офісом Генерального прокурора видана ОСОБА_1 відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7(II)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020 за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою начальника Головного управління, яка становить 85024,80 грн. Позивач зверталася до Відповідача з заявою від 17.08.2020 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019. Для проведення перерахунку до заяви додано довідку Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24.07.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Листом від 24.07.2020 № 21-1502зп Відповідач повідомив про відсутність правових підстав для проведення відповідного перерахунку, оскільки у разі перерахунку пенсії згідно наданої довідки № 21-1502зп від 24.07.2020, виданої Офісом Генерального прокурора, розмір пенсії із обмеженнями становитиме 16380,00 грн., тоді як пенсія згідно рішення суду призначена в розмірі 30571,19 грн. Позивач, вважаючи протиправною відмову у перерахунку пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дії Відповідача щодо відмови Позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 13.12.2019, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24.07.2020 без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат є протиправними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ). Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Так, за ч. 1 статті 50-1 прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно з ч. 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ). Надалі 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Таким чином, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, на час звернення Позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі № 825/506/18 (Пз/9901/16/18). Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Водночас, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення ч. 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення від 13 грудня 2019 року. Крім того, на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів, і така нерівність має усуватись Пенсійним Фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року. Також слід звернути увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Позивач в адміністративному позові просила здійснити перерахунок та виплату пенсії з 17 серпня 2019 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки законодавчо врегульовані умови для перерахунку пенсії Позивача виникли з 13 грудня 2019 року, та саме з цієї дати Позивач слід провести перерахунок пенсії, тому відмова Відповідача у здійсненні перерахунку пенсії є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Наведене збігається з позицією, викладеною Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20) про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги зазначає, що за результатом розгляду справи № 560/2120/20 як зразкової Верховний Суд дійшов наступних правових висновків: - з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019; - вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє). Колегія суддів зазначає, що справа, яка розглядається відповідає ознакам типової справи, а відтак висновки Верховного Суду у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 підлягають обов`язковому врахуванню колегією суддів при розгляді даної справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, не здійснюючи перерахунок та виплату пенсії Позивачу на підставі виданої довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1502зп від 24.07.2020, діяло поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Щодо обмеження розміру пенсії Позивача максимальним розміром та зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, колегією суддів встановлено наступне. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 761/21991/16-а позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії та рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.06.2016 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі її заяви від 24.05.2016 та долученої до неї довідки Генеральної прокуратури України №18-720зп від 18.05.2016. Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві починаючи з 02.06.2016 здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно з вимогами пунктів 13 і 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ((в редакції Закону України від 05.11.1991 №1789) з розрахунку 90% із середнього заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України від 18.05.2016 за №18-720зп, без обмеження граничного розміру пенсії. В іншій частині позову відмовлено. Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, дана норма визначає підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин. Більш того, перерахунок призначеної Позивачу пенсії, який призведе до зменшення обсягу його соціальних прав та гарантій є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій. Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що виплата пенсії Позивачу здійснюється з урахуванням постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 08.09.2016 у справі № 761/21991/16-а без обмеження її максимального розміру у розмірі 90% від розміру його місячної заробітної плати, зважаючи на недопущення погіршення стану Позивача, який існував до звернення до суду із даним адміністративним позовом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмежень її максимального розміру, з чим і погоджується колегія суддів. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко