Постанова 4855 № 640/33375/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33375/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю. при секретарі судового засідання Піскунової О.Ю., за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): Єрмін С.О., від відповідача: Старинець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суду з даним позовом, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат додо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. 22 лютого 2021 року від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить суд залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року адміністративний позов залишено без розгляду. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні викладеним у письмових поясненнях щодо заявленого відповідачем клопотання та при цьому наголошує, що про порушення своїх прав та інтересів він дізнався лише з листа відповідача від 01 грудня 2020 року. У зв`язку з цим, позивач стверджує, що він звернувся до суду з даним позовом в межах визначених КАС України строків. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому останній зазначає, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права. У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги викладні у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09 квітня 2020 року на картковий рахунок позивача в АТ «Ощадбанк» відповідачем було перераховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3640,00 грн. 25 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив здійснити перерахунок та виплату зазначеної грошової допомоги, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, що становить 13104,00 грн. Листом від 01 грудня 2020 року відповідач повідомив позивачу, що разова грошова допомога до 5 травня 2020 року надана йому відповідно до виділених бюджетом коштів і прийнятої постанови КМУ, тому підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого йому розміру разової грошової допомоги не має. Вважаючи, що відповідачем виплачено йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, у меншому розмірі ніж визначено передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач 24 грудня 2020 року звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду виходив з того, що позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав, інтересів щодо отримання грошової допомоги в меншому розмірі після отримання вказаних сум, а саме 09 квітня 2021 року. Проте, звернувся до суду з відповідним позовом лише 24 грудня 2020 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку, визначеного ст. 122 КАС України. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Положеннями частини 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18 (адмін.провадження № К/9901/2222/19). Разом з цим, колегія суддів зазначає, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №295/3897/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 90713989). У вказаній постанові суд касаційної інстанції також зазначив, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб`єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі. Водночас право на отримання позивачем належної йому за Законом соціальної виплати підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки якщо за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплати та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні виплати доти, доки право на таку виплату передбачено чинним законодавством України. Протиправне нездійснення соціальної виплати, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно позивача, чим порушує його/її право на соціальний захист. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 89819907), в якій зазначено, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно здійснення соціальної виплати у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання соціальних виплат та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Таким чином, з огляду на вказані норми національного та міжнародного законодавства, правові висновки Верховного Суду, які відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування, а також встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач дізнався саме з листа відповідача від 01.12.2020 №03/07-М-2420-011, а тому саме з вказаної дати слід обчислювати строк протягом якого позивач має можливість звернутись до суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397714), в якій вказано, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відмови суб`єкта владних повноважень у здійсненні належних позивачу соціальних виплат. Отже, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 01.12.2020, а до суду за їх захистом звернувся з даним позовом 24.12.2020, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду. З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права, що у свою чергу мало наслідком обмеження права позивача на судовий захист, регламентованого, зокрема, статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України, а також неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 122, 308, 310, 320-322, 325, 328-329 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року скасувати та направити справу № 640/33375/20 до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2021 року