Постанова 4804 № 237/3319/20

22-ц/804/1295/21 237/3319/20 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 237/3319/20 Номер провадження 22-ц/804/1295/21 02 серпня 2021 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів - Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б. сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Сметаняка О.Я., повний текст якого складено 16 лютого 2021 року,- В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі: АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного 11 січня 2011 року між Приватним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем договору, останній отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Даний договір укладений шляхом підписання ОСОБА_1 . Анкети-заяви від 11 січня 2011 року, згідно якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування кредитною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http:// privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір. Під час дії даного договору розмір кредитного ліміту банком було збільшено до 17 000,00 грн, що підтверджується довідкою про умови кредитування. Свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим в нього утворилась заборгованість, яка станом на 30 червня 2020 року становить 137 467,91 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 390,53 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованими за період з 11 січня 2011 року по 31 січня 2019 року в сумі 122 077,38 грн. Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 11 січня 2011 року в загальному розмірі 47 654,78 грн, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 15 390,53 грн та заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 32 264,25 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 11 січня 2011 року у розмірі 15 390, 53 грн та судові витрати у розмірі 678,85 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача простроченого тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактично отримані позичальником грошові кошти у сумі 15 390,53 грн за кредитним договором від 11 січня 2011 року в добровільному порядку банку не повернуті, з урахуванням вимог частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк(термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити та відмовити позивачу в задоволенні позову про стягнення простроченого тіла кредиту та витрат по сплаті судового збору. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, а саме прийняв до уваги надані банком довідку про видачу кредитних карт, виписку з карткового рахунку, довідку про зміну умов кредитного договору, які не містили інформації про дату кредитного договору. Таким чином, вважає зазначені докази не є належними. Крім того, місцевий суд не врахував, що кредитні картки № НОМЕР_1 , дата відкриття 26 квітня 2012 року, термін дії якої до 04/16 року та № НОМЕР_2 , дата відкриття 05 грудня 2012 року з терміном дії 07/16 року, видавались до спливу дії попередньої картки, що також ставить під сумнів те, що вказані картки відкриті для обслуговування саме спірного договору. Крім того, скаржник посилався на те, що 06 грудня 2012 року ним було поповнено кредитну картку № НОМЕР_3 на суму 16800 грн, а тому заборгованість за вказаним кредитним договором відсутня. Також суд безпідставно не застосував по позовних вимог банку позову давність, з огляду на те, що останній платіж по картці зроблено 06 грудня 2012 року, строк картки сплинув 11/2014 року, а позивач звернувся з позовом у вересні 2020 року. Доводи і заперечення інших учасників справи Своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» не скористалось.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до вимог ч.13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення в частині стягнення простроченого тіла кредиту відповідає зазначеним вимогам закону. В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому апеляційним судом не перевірялось. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 11 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем шляхом підписання Анкети-заяви, був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.20). З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картки відповідача, наданої позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 з 05 грудня 2012 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 16000 грн.; з 11 грудня 2012 року збільшено кредитний ліміт до 17 000 грн.; з 17 липня 2014 року зменшено кредитний ліміт до 15 400 грн.; з 10 січня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с. 18). Згідно з розрахунком банку, заборгованість відповідача за договором б/н від 11 січня 2011 року, станом на 30 червня 2020 року становить 137 467,91 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 390,53 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 122 077,38 грн. (а.с. 7-10). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11 січня 2011 року, позивач посилався, як на невід`ємну частину кредитного договору на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування кредитною карткою, затверджені наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті http:// privatbank.ua/terms/pages/70/, при цьому доказів того, що вони були затверджені на час укладення договору з відповідачем, позивач суду не надав. Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем Умовами, Правилами та Тарифами був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 11 січня 2011 року про отримання кредитних коштів. Крім того, роздруківки із сайту позивача належним доказом бути не можуть, оскільки ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, Правила користування кредитною карткою та Тарифи банку. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування кредитною карткою, Тарифи банку, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви ці документи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що надані банком Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування кредитною карткою та Тарифи банку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки фактично отримані позичальником грошові кошти у сумі 15 390,53 грн. за кредитним договором від 11 січня 2011 року в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав, є підстави для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення на його користь фактично отриманої суми кредитних коштів. Також є таким, що відповідає вимогам закону висновок місцевого суду про те, що за змістом укладеного між сторонами договору від 11 січня 2011 року, умови якого зафіксовані лише у підписаній відповідачем Анкеті-заяві, він не містить строку повернення кредиту (користування ним), тому у ОСОБА_1 до пред`явлення банком цього позову до суду не виникло зобов`язання з повернення отриманих коштів, оскільки початок перебігу позовної давності у такому випадку визначається відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, а саме з моменту пред`явлення вимоги. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги стосовно спливу строку позовної давності щодо стягнення тіла кредиту є необґрунтованими. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі 342/180/17 ( провадження (№ 14-131цс19). Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що виписка з особового рахунку ОСОБА_1 , довідка про зміну умов кредитування та довідка про видані ОСОБА_1 кредитні картки не є належними доказами, оскільки не утримують посилання на дату кредитного договору є безпідставним, оскільки не встановлено, що ОСОБА_1 з позивачем укладались інші кредитні договори, яких могли б стосуватись ці докази. Апеляційний суд відхиляє аргумент відповідача про те, що він отримував тільки одну кредитну картку № НОМЕР_3 , оскільки з виписки руху коштів за кредитним договором, укладеним АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 , вбачається, що кредитна картка № НОМЕР_2 з 06 грудня 2012 року до 10 жовтня 2018 року активно використовувалась позичальником, як шляхом зняття грошових коштів також і шляхом поповнення картки з іншого рахунку. Також зазначена виписка свідчить про те, що вказану кредитну картку поповнювала дружина відповідача - ОСОБА_2 , про яку зазначав відповідач в Анкеті-Заяві. Не можна погодитись з посиланнями ОСОБА_1 про те, що 06 грудня 2012 року ним було поповнено кредитну картку № НОМЕР_3 на суму 16800 грн, а тому заборгованість за вказаним кредитним договором відсутня, оскільки, як зазначалось вище, з виписки руху коштів вбачається, що після 06 грудня 2012 року ОСОБА_1 використовував кредитну картку № НОМЕР_2 , з якої знімав кредитні кошти. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків місцевого суду, на законність судового рішення не впливають. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вищезазначене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в частині стягнення простроченого тіла кредиту у сумі 15390,53 грн - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 16 лютого 2021 року в частині стягнення простроченого тіла кредиту у сумі 15390,53 грн залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її прийняття. Судді: Повний текст постанови складено 02 серпня 2021 року. Суддя: