Постанова 4814 № 528/1084/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 528/1084/20 Номер провадження 22-ц/814/1302/21Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Карпушина Г.Л., Прядкіної О.В. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Гребінківська міська рада Полтавської області розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області, постановлену 07 квітня 2021 року у складі судді Татіщевої Я.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гребінківської міської ради Полтавської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, посилаючись на те, що його родина придбала глиняну хату 1941 року забудови «А-1» на земельній ділянці в м. Гребінка та в 2016 році забудувала ділянку новими будівлями для можливості постійного проживання. З травня 2016 року розпочали дії по підготовці документів для засвідчення договору по відчуженню нерухомості, в тому числі хати 1941 року забудови «А-1» у нотаріуса. Вказує, що користується земельною ділянкою площею 1829 кв. м (0,1084 га для ведення особистого селянського господарства та 0,0800 га для будівництва та обслуговування будинку), яку за рішенням Гребінківського міськвиконкому № 383 від 23.06.2010 року, передано у власність ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та затверджено неіснуючу документацію із землеустрою по АДРЕСА_1 , яка виготовлена за державною програмою. Зазначає, що Гребінківська рада не має доказу на підтвердження виникнення у неї права постійного користування землею м. Гребінка, що давало б їй право відводу (виділення) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на мертву душу. Той факт, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , має поштову адресу міста, сам по собі не свідчить про наявність у міської ради повноважень передати її в приватну власність фізичній особі. Позивач просить суд визнати протиправним передачу Гребінківським міськвиконкомом 23.06.2010 року за рішенням № 383 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати незаконним та скасувати п. 31 рішення Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 року № 383 про затвердження документації із землеустрою на передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , померлому19.04.1990 року ОСОБА_2 . Визнати нечинним затвердження під № 31 в рішенні Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 року № 383 неіснуючої документації із землеустрою по АДРЕСА_1 , на передачу земельної ділянки у власність померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянину ОСОБА_2 з моменту його ухвалення. Відреагувати окремою ухвалою на факт фальшування та відведення земельної ділянки у власність мертвій душі 19.04.1990 року громадянина ОСОБА_2 , з подальшим затвердженням під № 31 в рішенні Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 року № 383 неіснуючої документації померлої душі із землеустрою по АДРЕСА_1 . Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2021 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив її скасувати та постановити нову ухвалу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Закриваючи провадження у справі місцевий суд виходив з висновків правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року, у справі №640/16773/20, що розглядається за правилами адміністративного судочинства, за позовом ОСОБА_3 до Гребінківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, спір за участі суб`єкта владних повноважень, тому існує публічно правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає матеріалам справи та положенням процесуального закону. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати п. 31 рішення Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 року № 383 про затвердження документації із землеустрою на передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу). З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України). Відповідно до частин шостої-сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який відповідно до своїх повноважень розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Наведені правові норми встановлюють підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначають органи, уповноважені розглядати ці питання. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правовий висновок про те, що визначення юрисдикції спору про оскаржене рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність і рішення про затвердження такого проекту залежить від встановлення факту реалізації рішень суб`єкта владних повноважень і державної реєстрації за набувачем земельної ділянки права власності. Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватно - правових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №536/158/16-ц (провадження № 14-426цс18) та від 27 березня 2019 року № 350/1268/15-а (провадження № 14-1347апп18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 617/1315/15-ц (провадження № 14-219цс18) міститься висновок про те, що: «на стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах. Тому допоки на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі. … рішення про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права. Отже, для визначення юрисдикції суду щодо розгляду спору про оскарження рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність і рішення про затвердження такого проекту важливим є не лише участь у відповідних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, а й встановлення факту реалізації його рішень і державної реєстрації за набувачем земельної ділянки права власності на неї. Якщо на момент звернення до суду з позовом така реєстрація не була проведена та відсутня державна реєстрація речового права на цю земельну ділянку чи її частину за іншою особою, спір належить до юрисдикції адміністративного суду». У справі за позовом ОСОБА_1 , судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин речового права або спору щодо такого права у позивача або інших осіб на зазначену земельну ділянку не існувало, також позивач не заявляє вимог, пов`язаних з визнанням за ним права власності на земельну ділянку, та/або оспорюванням такого права інших осіб. Оскільки на момент звернення до суду з позовом у ОСОБА_1 реєстрація не була проведена та відсутня державна реєстрація речового права на цю земельну ділянку чи її частину за іншою особою, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді Г.Л. Карпушин О.В. Прядкіна