Постанова КАС ВС № 560/5990/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2021 року м. Київ справа № 560/5990/20 адміністративне провадження № К/9901/2500/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Смоковича М.І., розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №560/5990/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (головуючий суддя Петричкович А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (головуючий суддя Полотнянко Ю.П., судді Драчук Т.О., Ватаманюк Р.В.). УСТАНОВИВ: І. Історія справи ОСОБА_1 в жовтні 2020 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 23 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62400782. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року, позов задоволено. 2 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко В.А. подав до суду клопотання про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, за рахунок відповідача в розмірі: 10100,00 грн. Додатковим рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі: 5000,00 грн за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни. Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове судове рішення, дійшов висновку, що адвокат Сидоренко В.А. довів співмірність витрат на правову допомогу за відповідними видами надання правничої допомоги на суму: 5000,00 грн. Інші види витрат на правову допомогу судом визнані необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що оскільки відповідач не спростовує співмірність стягнутої суми витрат на правничу допомогу, то стягнута судом першої інстанції сума витрат є обґрунтованою. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, а справу направити на новий розгляд розгляду до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що його належним чином не повідомлено про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового рішення та не надіслано на його адресу копії цієї заяви із додатками, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати суду обґрунтовані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та спростувати доводи адвоката Сидоренка В.А., викладені в ній. Також скаржник зазначає, що був позбавлений можливості пересвідчитись, що документи, які надані до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме: Договір про надання правової допомоги №99-С від 25 вересня 2020 року; додаток №1 до Договору №99-С; акт приймання-передачі надання послуг №1 від 29 жовтня 2020, яким зафіксовано вартість послуг в розмірі: 10100,00 грн; звіт про витрачений час на надання правової допомоги та супутніх витрат. Третя особа відзив на касаційну скаргу не подала, копію ухвали від 16 березня 2021 року про відкриття касаційного провадження отримала 24 березня 2021 року. Представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко В.А. у відзиві на касаційну скаргу зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги й просив її відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції від 15 грудня 2020 року залишити без змін. Ознайомившись із доводами та вимогами скаржника, викладеними в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що відповідач оскаржує саме додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в цій справі, про що свідчить прохальна частина касаційної скарги та мотиви, викладені в скарзі, з посиланням на докази в підтвердження зазначених обставин. ІІ. Мотиви Верховного Суду Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною третьою цієї статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року в справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року в справі №814/698/16. Суди попередніх інстанцій встановили, що оскільки рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, позовні вимоги про визнання протиправною й скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни задоволені, то ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат на правничу допомогу. Однак, адвокат Сидоренко В.А., який просив стягнути з відповідача правничу допомогу в розмірі: 10100,00 грн, довів співмірність витрат на правову допомогу за відповідними видами надання правничої допомоги на суму: 5000,00 грн. Інші види витрат на правову допомогу судами попередніх інстанцій визнані необґрунтованими. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року касаційне провадження в справі відкрито на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що його належним чином не повідомлено про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового рішення та не надіслано на його адресу копії цієї заяви із додатками, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати суду обґрунтовані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та спростувати доводи адвоката Сидоренка В.А., викладені в ній. Також скаржник зазначає, що був позбавлений можливості пересвідчитись, що документи, які надані до суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме: Договір про надання правової допомоги №99-С від 25 вересня 2020 року; додаток №1 до Договору №99-С; акт приймання-передачі надання послуг №1 від 29 жовтня 2020, яким зафіксовано вартість послуг в розмірі: 10100,00 грн; звіт про витрачений час на надання правової допомоги та супутніх витрат. Предметом оскарження у цій справі є постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Суд зазначає, що статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України, статтею 268 КАС України передбачені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справ. Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Згідно з частиною другою статті 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Статтею 269 КАС України встановлені особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ. Так, частиною другою статті 269 КАС передбачено, що копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні. Частиною третьою статті 252 КАС України визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 листопада 2020 року на електронну адресу суду першої інстанції від адвоката Сидоренка В.А. надійшло клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу й ухвалення додаткового судового рішення з додатками, а саме: Договір про надання правової допомоги №99-С від 25 вересня 2020 року; додаток №1 до Договору №99-С; акт приймання-передачі надання послуг №1 від 29 жовтня 2020, яким зафіксовано вартість послуг в розмірі: 10100,00 грн; звіт про витрачений час на надання правової допомоги та супутніх витрат. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання адвоката Сидоренка В.А. про ухвалення додаткового рішення в справі №560/5990/20 на 10 листопада 2020 року об 11:00 год. Копія вказаної ухвали 3 листопада 2020 року надіслана судом першої інстанції на електронну адресу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що свідчить довідка від 3 листопада 2020 року, яка складена секретарем судового засідання (а.с.58 т.2). Також цій в довідці зазначено про отримання 3 листопада 2020 року підтвердження про доставку супровідного листа, разом з яким надіслана ухвала, на зазначену адресу. Отже, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 268 КАС України надіслав відповідачу на електронну адресу копію ухвали від 3 листопада 2020 року про призначення до розгляду в судовому засіданні клопотання щодо ухвалення додаткового судового рішення, що свідчить про належне повідомлення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. про дату, час та місце розгляду згаданого клопотання. Як встановлено судами, відповідач будь-яких заперечень на заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат не подав. До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено, що адвокат Сидоренко В.А. до клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу й ухвалення додаткового рішення додав доказ надсилання цього клопотання на електронну адресу відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та третьої особи, про що свідчать відомості із електронної скриньки адвоката Сидоренка В.А. (а.с.48, т.2) Зрештою судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокат Сидоренко В.А. до відзиву на апеляційну скаргу додав відомості його листування з відповідачем за допомогою засобів електронної пошти, які свідчать, що відповідач просить повторно направити клопотання вкладкою до листа. Це повідомлення надіслано адвокатом Сидоренком В.А. 2 листопада 2020 року о 18:11 год. Викладене спростовує доводи відповідача про ненадіслання йому копії заяви про ухвалення додаткового судового рішення із додатками. Крім цього, Суд зауважує, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Як зазначалось, відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав, тому суд самостійно при ухваленні додаткового рішення встановив співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі: 10000,00 грн, зменшивши її до 5000,00 грн. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна залишити без задоволення. Додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. …………………………………… …………………………………… …………………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук М.І. Смокович, Судді Верховного Суду