Постанова КАС ВС № 160/5098/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Київ справа №160/5098/19 адміністративне провадження №К/9901/4030/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя Мельник В.В., судді - Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, У С Т А Н О В И В: У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» (далі - ТОВ «Ріал Істейт») звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 травня 2019 року № 0004484617, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 227833,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 182267 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45566,75 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто на користь ТОВ «Ріал Істейт» судові витрати у розмірі 3417,51 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДПС. 22 жовтня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «Ріал Істейт» про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій останнє просило вирішити питання про судові витрати та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДПС витрати позивача на правову допомогу у сумі 19500 грн. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року, заяву ТОВ «Ріал Істейт» про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 160/5098/19 задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДПС на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 19500 грн. Задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 19500 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року у справі №160/5098/19 скасовано та ухвалено нове, яким заяву ТОВ «Ріал Істейт» про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19500 грн задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ «Ріал Істейт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДПС. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 6000 грн із 19500 грн, заявлених витрат на правничу допомогу за окремими позиціями з переліку наданих послуг, а саме: 1500 грн - підготовка та подання до суду першої інстанції адміністративного позову та додаткових пояснень; 4500 грн - участь адвоката у судових засіданнях у суді першої інстанції. Крім того, за висновками суду, витрати відповідають співвідношенню реальності понесених витрат з розумністю визначення їх розміру, з врахуванням складності справи. Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надав доказів, які б вказували на завищення вартості наданих послуг або на неправомірне їх визначення. Не погодившись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, Офіс ВПП ДПС подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення заяви та у цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Разом з тим, доводи податкового органу зводяться до дублювання апеляційної скарги від 12 листопада 2019 року б/н на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року, оскільки зазначає про безпідставність задоволення витрат на суму 19500 грн. Інших обґрунтувань щодо неправомірності прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови касаційна скарга не містить. ТОВ «Ріал Істейт» скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суди попередніх інстанцій з`ясували, що за умовами пункту 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги від 8 лютого 2019 року № 08/02-19/8 Адвокатське об`єднання «Альянс» (далі - адвокатське об`єднання) за дорученням клієнта і за винагороду (гонорар) надає клієнту, зокрема, такі види правової допомоги: 2) представництво - правова (правнича) допомога, що полягає у забезпеченні реалізації прав та обов`язків особи у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед іншими фізичними та юридичними особами, забезпеченні реалізації прав та обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав та обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 3) інші види правової (правничої) допомоги - надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів особи, на недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у випадку порушення, надання правової (правничої) допомоги свідку у кримінальному провадженні, надання правової (правничої) допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору за надання об`єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує Об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої Об`єднанням Клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома Сторонами. Згідно із пунктом 1 Додаткової угоди б/н від 28 травня 2019 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 8 лютого 2019 року № 08/02-19/8, предметом цієї угоди є надання правової (правничої) допомоги у судовій справі у спорі між ТОВ «Ріал Істейт» та Офісом ВПП ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14 травня 2019 року № 0004484617. 18 жовтня 2019 року складено детальний опис робіт (наданих послуг) та сторонами договору підписано Акт здачі-приймання наданих послуг, згідно яких: пункт 1 містить перелік назв наданої правової допомоги із загальною вартістю у сумі 15000 грн; у пункті 2 зазначено про участь адвоката у трьох судових засіданнях із загальною вартістю 4500 грн. Згідно платіжного доручення від 21 жовтня 2019 року № 4379 ТОВ «Ріал Істейт» перераховано на рахунок адвокатського об`єднання грошові кошти у сумі 19500 грн із призначенням платежу «Оплата за надання правової допомоги, зг. дог. 08/02-19/8 від08.02.2019р.; рах. № 18/10/19 від 18.10.2019р., в т.ч. НДС 20%-3250 грн». Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що витрати, понесені на професійну правничу допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа № 826/1216/16) та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року (справа №300/941/19), від 31 березня 2020 року (справа №726/549/19). Таким чином, оцінивши усі необхідні аспекти: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення витрат у розмірі 6000 грн (із 19500 заявлених) - за надання таких видів правничої допомоги, як: участь у трьох судових засіданнях у суді першої інстанції (4500 грн) та підготовка і подання до суду першої інстанції адміністративного позову та додаткових пояснень (1500 грн). Доводи касаційної скарги не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. За таких обставин, колегія судді касаційної інстанції вважає правильним висновок Третього апеляційного адміністративного суду про необхідність часткового задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи та стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДПС. Що стосується посилання контролюючого органу на відсутність у кошторисі останнього видатків на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, як на підставу для відмови у стягненні таких витрат, то суд апеляційної інстанції правомірно вказав на його безпідставність, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань (п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»). Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх