LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824357/10369/20

від 29.07.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року - без змін.

Справа № 357/10369/20 Головуючий в суді І інстанції Орєхов О.І. Провадження № 22-ц/824/9040/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Мельника Я.С., суддів: Гуля В.В., Сліпченка О.І., за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненим договору іпотеки, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та у подальшому подала заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Альфа¬Банк» вчиняти будь-які юридично значимі дії спрямовані на звернення стягнення на іпотечне майно, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони АТ «Альфа-Банк» відчужувати, або передавати у будь-який спосіб третім особам вказану квартиру. Обґрунтовувала заяву тим, що предметом спору в даній справі є припинення правовідносин за іпотечним договором № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» щодо зазначеної квартири, яка перебуває в її власності, і наразі невідомі особи неодноразово намагалися потрапити до цієї квартири, а також наклеїли на вхідні двері повідомлення про те, що ця квартира є власністю АТ «Альфа-Банк», тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до звернення стягнення АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності на нього через нотаріуса, або державного реєстратора, шляхом відчуження або шляхом передачі належної їй квартири у фактичне володіння третім особам, а також може утруднити виконання можливого рішення суду. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року заяву задоволено частково, встановлено заборону АТ «Альфа-Банк» на відчуження квартири АДРЕСА_1 , а в задоволенні інших вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись із цією ухвалою, представник АТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів щодо наявності ризиків відчуження цього майна, крім того доводи заявника щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, не є співмірними з позовними вимогами, оскільки позивачка не має цивільної процесуальної дієздатності у справі, позаяк іпотечний договір укладався між її сином ОСОБА_2 та банком, і позивачка відмовилася від спадщини після померлого сина, тому вона не є спадкоємцем іпотекодавця, і її права у цій справі не порушуються, через що, на його думку, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, з метою недопущення утруднення виконання можливого рішення суду, вимоги заяви щодо встановлення заборони АТ «Альфа-Банк» на відчуження спірної квартири підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачкою та відповідачем існує спір, предметом якого є припинення правовідносин за іпотечним договором № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , щодо квартири АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник посилається зокрема на те, що хоча вказана квартира і належить їй, невідомі особи намагались потрапити до цього житла, а після невдалої спроби увійти в квартиру - обклеїли двері квартири інформаційними оголошеннями, що квартира є приватною власністю АТ «Альфа-Банк», а також наклеїли на вхідні двері інформаційне оголошення що квартира НОМЕР_1 виставлена на продаж, крім того також існує ризик звернення стягнення АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки в позасудовий спосіб, тому невжиття цих заходів може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України). Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, оскільки позивачем подано позов про припинення договору іпотеки, що може потягнути за собою відповідні юридичні наслідки для сторін, крім того банк має реальну можливість звернути стягнення на майно і відчужити цю квартиру на користь інших осіб, при цьому обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися, тому місцевий суд постановив законну і обґрунтовану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апелянта про те, що заявником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивних твердженнях, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, крім того заходи забезпечення позову є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, а тому вони не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Посилання апелянта на те, що заявниця ОСОБА_1 не має цивільної процесуальної дієздатності у справі і що іпотека є чинною, тому підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи, відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вказана квартира належить ОСОБА_1 , при цьому питання наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 по суті не впливає на обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову як ефективного засобу гарантії виконання можливого рішення суду, при цьому апелянтом не наведено належних доказів того, чим саме порушуються його права цими заходами забезпечення позову у вигляді встановлення заборони на відчуження квартири і обставин щодо порушення його прав вжитими заходами забезпечення позову у справі судом також не встановлено. Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»