Постанова 4870 № 909/1117/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" липня 2021 р. Справа №909/1117/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желіка М.Б. розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імперово Фудз на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 (повний текст рішення складено 08.04.2021, суддя Кобецька С.) у справі № 909/1117/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгредієнт Майстер", м.Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз", м.Івано-Франківськ про стягнення 86 593,89 грн. 16.12.2020 до Господарського суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) "Інгредієнт Майстер" із позовом про стягнення з ТзОВ "Імперово Фудз" 86 593,89 грн., з яких: 85 000,00 грн. основного боргу, 278,69 грн. 3% річних, 1 105,00 грн. інфляційних втрат, 210,20 грн. судового збору за проведення процедури стягнення по наказному провадженню. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019, а саме, непоставкою обумовленого договором товару, а також відмовою повернути позивачу попередню оплату за товар у розмірі 85 000 грн., сплачену на підставі платіжних доручень №407 від 16.06.2020 та №410 від 17.06.2020. Позивач наголосив, що він скеровував на адресу відповідача відповідні письмові вимоги від 21.07.2020 та від 18.11.2020, проте такі залишились без виконання. Одночасно позивач зазначив, що в межах наказного провадження за №909/765/20 Господарським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ від 10.09.2020 щодо спірних грошових вимог, однак, на підставі відповідної заяви боржника, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 вказаний наказ було скасовано, а ТзОВ «Інгредієнт Майстер» роз`яснено його право на звернення до суду в порядку спрощеного позовного провадження. Стягнення витрат за видачу вказаного судового наказу позивач включив до складу позовних вимог у даній справі. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 позов у даній справі задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 000 грн. заборгованості, 278,69 грн. 3% річних та 1 105, 00 грн. інфляційних втрат, а у задоволенні вимоги про стягнення 210,20 грн. судового збору за проведення процедури стягнення по наказному провадженню відмовлено. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного: 1) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, з огляду на факт перерахування позивачем на користь відповідача спірної суми попередньої оплати, факт непоставки відповідачем товару та факт звернення позивача із вимогами від 21.07.2020 та від 18.11.2020 про повернення попередньої оплати в сумі 85 000 грн., у відповідача виник обов`язок повернути відповідну суму попередньої оплати; 2) суд визнав безпідставними твердження відповідача про те, що невиконання зобов`язання щодо поставки товару, пов`язане з несплатою позивачем 100% попередньої оплати в сумі 375 000 грн. згідно виставленого рахунку №150 від 15.06.2020, оскільки виставлення рахунку на оплату не передбачено умовами договору поставки, а пунктами 2.3, 3.1 договору обумовлено, що поставка товару здійснюється партіями відповідно до заявок та розрахунки за товар здійснюються шляхом 100% попередньої оплати від вартості партії, але в будь-якому разі не пізніше дня фактичного відвантаження товару; 3) оскільки відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати в сумі 85 000 грн., суд визнав правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 278,69 грн. 3 % річних та 1 105 грн. інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України; 4) стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 210,20 грн. сплаченого судового збору за проведення процедури стягнення у наказному провадженні, позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки ч. 2 ст. 151 ГПК України передбачає, що у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається, однак, у разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження, така сума судового збору зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. Тобто, позивач мав можливість зарахувати до суми судового збору, сплаченого за подання даного позову, судовий збір в сумі 210,20 грн., однак, цього ним здійснено не було. Відповідач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд не з`ясував обставин, що мають значення для справи та неповно дослідив докази, які стосуються спірних правовідносин, а також порушив норми матеріального права у зв`язку з чим просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі відповідач послався на наступне: 1) фактичні обставини даної справи свідчать про те, що 15.06.2020 позивач зробив замовлення на партію товару в кількості 5000 кг яєчного порошку, на підставі чого відповідач виставив рахунок на оплату №150 від 15.06.2020 на суму 312 500 грн. Із вказаних коштів позивач сплатив лише частину у розмірі 85 000,00 грн.; 2) відповідно до п. 2.3 договору поставки, розрахунки за товар здійснюються шляхом попередньої оплати на банківський рахунок постачальника, але в будь-якому разі не пізніше дня фактичного відвантаження товару; попередня оплата здійснюється у розмірі 100% від вартості партії товару; 3) вищенаведене свідчить про те, що відповідач не може виконати поставку товару, оскільки позивач не виконав умови договору щодо 100% передоплати. При цьому, станом на сьогоднішній день термін дії договору триває, оскільки жодна із сторін не заявила про припинення дії договору; 4) розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено позивачем всупереч умовам договору та вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки у відповідача немає грошового зобов`язання перед позивачем, а існує лише обов`язок здійснити поставку на умовах та в терміни відповідно до договору. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне: 1) в межах укладеного договору поставки сторонами було досягнуто домовленостей щодо загального обсягу купівлі товару та було передбачено його поставку частинами (пункт 3.1). Відповідно до досягнутих домовленостей, позивач здійснив передоплату партії (частини) товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями; 2) на виконання того ж п. 3.1 договору, після здійснення попередньої оплати, позивач подав заявку на поставку партії товару № 8 від 16.10.2020, яка була отримана відповідачем 28.10.2020. В порушення вимог договору подана заявка не була виконана. При цьому, жодного заперечення або повідомлення щодо прийняття або не прийняття цієї заявки на адресу позивача надано не було; 3) за наслідками відсутності будь-якої реакції з боку відповідача на подану заявку, позивач направив на адресу відповідача претензію із вимогою здійснити поставку оплаченого товару або повернути попередньо сплачені кошти. В порушення вимог ст. 222 ГК України надіслана претензія залишилась без відповіді; 4) з огляду на наведене, дії відповідача свідчать про систематичне ухилення від виконання умов договору щодо поставки попередньо оплаченого товару (партії) та порушення вимог діючого законодавства. Вищезазначені обставини місцевим господарським судом були вивчені та досліджені і відображені у оскаржуваному рішенні. Доводи апелянта жодним чином не спростовують висновків Господарського суду Івано-Франківської області, викладених в оспорюваному рішенні, а необґрунтована апеляційна скарга покликана затягнути час судового процесу з метою відтермінування повернення грошових коштів позивачу. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та, враховуючи ціну позову, постановлено здійснити її розгляд без виклику сторін на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне: 08.01.2019 між ТзОВ "Імперово Фудз" (постачальник) та ТзОВ "Інгредієнт Майстер" (покупець) було укладено договір поставки №ІФ-01/2019, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар (продукти з яєць), а покупець взяв на себе обов`язок прийняти товар та оплатити його вартість згідно видаткових накладних та заявок, що є невід`ємними частинами договору (пункти 1.1, 1.2 договору). Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість визначаються сторонами відповідно до видаткових накладних на товар. Всі видаткові накладні на товар, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії договору, є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 2.3 договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом попередньої оплати на банківський рахунок постачальника, але, в будь-якому разі, не пізніше дня фактичного відвантаження товару. Попередня оплата здійснюється у розмірі 100% від вартості партії товару. Згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору відповідно до заявок та відпускається згідно видаткової накладної. Поставка кожної партії товару здійснюється при умові, що покупець здійснив попередню оплату замовленого товару. Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 3.5 договору передбачено, що після отримання заявки постачальник повідомляє покупця про наявність або відсутність замовленого товару. Термін поставки погоджується сторонами на кожну партію товару. У випадку надходження заявки на товар, відсутній на складі, або у випадку здійснення попередньої оплати такого товару, дата поставки узгоджується сторонами додатково. Відпуск товару здійснюється на підставі видаткових накладних, датою поставки та датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товару покупцю. 15.06.2020 постачальник виставив покупцю рахунок на оплату №150 (а.с. 18) на загальну суму 375 000 грн. за поставку 5000 кг яєчного порошку. Платіжними дорученнями №407 від 16.06.2020, №410 від 17.06.2020 (а.с.19-20) позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 85 000 грн. за товар згідно рахунку №150 від 15.06.2020. В матеріалах справи відсутні докази поставки товару у будь-якій кількості. 23.07.2020 покупець звернувся до постачальника із претензією №67 від 21.07.2020 (а.с. 23-24), у якій просив здійснити повернення передоплати у розмірі 85 000 грн. у зв`язку із відсутністю поставки за договором. Вказана претензія була вручена постачальнику 27.07.2020 та залишена ним без подальшої реакції. У зв`язку з наведеним, ТзОВ "Інгредієнт Майстер" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості, що виникла з договору поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019. За подачу вказаної заяви було сплачено 210,20 грн. судового збору (а.с. 25). 10.09.2020 Господарським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ у справі №909/765/20 про стягнення з ТзОВ "Імперово Фудз" на користь ТзОВ "Інгредієнт Майстер" 85 000 грн. заборгованості за договором поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019 та 210,20 грн. судового збору (а.с. 26). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 було скасовано вищезазначений судовий наказ на підставі ч.3 ст. 158 ГПК України, у зв`язку з тим, що ТзОВ "Імперово Фудз" було подано заяву, у якій зазначено про те, що між сторонами існує спір з приводу виконання договору №ІФ-01/2019 від 08.01.2019 (а.с. 27). Після цього ТзОВ "Інгредієнт Майстер" звернулося до ТзОВ "Імперово Фудз" із письмовою заявкою №8 від 16.10.2020 (а.с.28), яка була отримана відповідачем 28.10.2020 (а.с.29), відповідно до якої просило поставити товар (яєчний порошок) в кількості 1120 кг в межах сплачених коштів в сумі 85 000 грн. на умовах FCA (Інкотермс 2010), склад постачальника: вул.Промислова, 29, м.Івано-Франківськ та датою поставки: 30.10.2020. Доказів виконання відповідачем вказаної заяви, відхилення вказаної заявки чи неможливості її виконання в матеріалах справи немає. 18.11.2020 покупець повторно звернувся до постачальника із претензією №9 від 18.11.2020 (а.с. 30-32), у якій просив здійснити повернення передоплати у розмірі 85 000 грн. у зв`язку із відсутністю поставки за договором. Вказана претензія була вручена постачальнику 25.11.2020 та залишена ним без подальшої реакції. Вказане стало підставою для звернення ТзОВ «Інгредієнт Майстер» із позовом у даній справі. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат долучено до позовної заяви (а.с. 33). Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму. Приписами статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (стаття 664 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно з нормою частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається факт сплати позивачем на користь відповідача 85 000 грн. попередньої оплати згідно платіжних доручень №407 від 16.06.2020 та №410 від 17.06.2020. Вказані кошти були сплачені на підставі рахунку №150 від 15.06.2020, виставленого відповідачем на суму 375 000 грн. З матеріалів справи випливає, що відповідач не здійснював повної чи часткової поставки позивачу відповідного товару. Також, як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із письмовою заявкою про поставку товару в межах оплаченої суми (21.10.2020), а також двічі направляв відповідачу претензії про повернення суми попередньої оплати (23.07.2020, 18.11.2020). Жодне із вказаних звернень позивача не було виконане відповідачем. Причин такого невиконання відповідач не повідомляв позивачу. Твердження відповідача (скаржника) про те, що оскільки покупець не сплатив коштів у розмірі, передбаченому п. 2.3 договору (100% від вартості партії товару), у постачальника не могло виникнути ні обов`язку з поставки товару, ні обов`язку з повернення суми часткової попередньої оплати, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам щодо добросовісності, розумності та справедливості зобов`язань, які визначені у ст. 509 ЦК України. Колегія суддів наголошує, що ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, не містить жодних застережень з приводу того, чи така сума оплати є повною чи частковою. Додатково суд звертає увагу і на те, що матеріали даної справи не містять заявки позивача на спірну поставку, яка була би складеною у червні 2020 року, тобто, перед виставленням відповідачем рахунку №150 від 15.06.2020. При цьому, обов`язковість наявності такої заявки як невід`ємної частини договору випливає з п.1.1, 2.1, 3.1 договору. Більше того, умови договору не врегульовують процедуру виставлення відповідачем рахунків на оплату товару та їх правове значення у договірних відносинах сторін. Суд також зазначає, що якщо скаржник вважає, що покупець (позивач) порушив вимоги п.2.3 договору і у зв`язку із цим порушив права та законні інтереси постачальника (відповідача), зокрема, якщо постачальник зазнав збитків, тощо, то в останнього існують передбачені законом способи захисту своїх порушених прав. Відмова від виконання своїх зобов`язань у повному обсязі не може трактуватись у цьому контексті як спосіб захисту порушених прав. Таким чином, колегія суддів вважає, що з огляду на фактичні обставини даної справи, у позивача виникло право вимагати від відповідача на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України повернення суми попередньої оплати, яка фактично ним була сплачена. В свою чергу, після звернення позивача до відповідача із претензією про повернення суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України, в останнього виник кореспондуючий обов`язок здійснити відповідну оплату. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України). Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України). Згідно з приписами статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки відповідач не довів перед судом виконання своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого позивачем товару, обумовленого договором поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 85 000 грн. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі доводи скаржника випливають із твердження про те, що у нього не виникло грошового зобов`язання перед позивачем. В свою чергу дане твердження було спростовано колегією суддів вище. Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів констатує обґрунтованість рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 278,69 грн. 3% річних та 1 105,00 грн. інфляційних втрат. Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність стягнення з відповідача 210,20 грн. судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у судовому провадженні №909/765/20, оскільки частиною 2 ст. 151 ГПК України передбачено чіткий порядок компенсації відповідної суми судового збору (шляхом зарахування до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви), який, однак, не був використаний позивачем. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також під час розгляду спору у даній справі суд апеляційної інстанції встановив факт сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у меншому розмірі, ніж встановлений Законом України «Про судовий збір» (на 7,50 грн.), у зв`язку з чим вказана сума підлягає стягненню з нього в дохід Державного бюджету України. Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Імперово Фудз. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 у справі №909/1117/20 залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на скаржника. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Імперово Фудз (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, ідентифікаційний код 34845075) в дохід Державного бюджету України 7,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги у справі №909/1117/20. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік