Постанова 4815 № 562/2264/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2021 року м. Рівне Справа № 562/2264/20 Провадження № 22-ц/4815/672/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С. С., суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., секретар судового засідання Ковальчук Л.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , Здолбунівська районна державна нотаріальна контора Рівненської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2021 року (ухвалене у складі судді Кушніра О.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Здолбунівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Здолбунівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 він скористався правом на спадкування його майна, зокрема, 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи, що інший спадкоємець - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно не проживала із спадкодавцем, не проживає у спірній квартирі і на даний час та не подавала до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, просить визнати її такою, що не прийняла спадщину та зобов`язати Здолбунівську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 лютого 2014 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 у спадковій справі №147/2013, виключивши із числа спадкоємців ОСОБА_2 .. Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Здолбунівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області про визнання особи такою, що втратила право на спадкування та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини реєстрації ОСОБА_2 за однією адресою із спадкодавцем свідчать про фактичне прийняття нею спадщини. У зв`язку з чим, її звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не є обов`язковим. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця. Також місцевий суд вважав необґрунтованими покликання позивача про те, що особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя, згідно ч. 1 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування. Не погоджуючись із заочним рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що хоча відповідач і була зареєстрована на день смерті спадкодавця у його квартирі, однак фактично там не проживала, оскільки відбувала покарання у виправній колонії із 03 березня 2012 року по 13 липня 2017 року за вироком Здолбунівського районного суду від 06 листопада 2012 року. Стверджує, що ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на отримання додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки не зверталася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини. Наголошує, що вона ніколи не була наймачем спадкового майна, не є членом сім`ї, ніколи спільно не проживала та не вела спільного побуту зі спадкодавцем. Незважаючи на те, що вона є кровним родичем (сестрою), остання не підтримувала сімейних стосунків, адже вчинила аморальний вчинок умисно позбавила життя нашого батька. Тому, вважає необґрунтованим посилання суду на п. 7 ч. 3 ст. 71 ЖК Української РСР. Зауважує, що він здійснював догляд за померлим братом, адже той тяжко хворів і потребував лікування. Вважає, що суд не врахував, що він впродовж останніх десяти років проживав у вказаній квартирі, оплачував комунальні платежі та здійснював ремонтні роботи. З наведених міркувань просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з"явилася. Вона належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи. Її неявка не перешкоджає судовому розгляду. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення інших учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_5 був власником квартири АДРЕСА_1 . 02 березня 2012 року ОСОБА_5 був позбавлений життя внаслідок протиправних дій своєї доньки ОСОБА_2 , за що остання була засуджена вироком Здолбунівського районного суду від 06 листопада 2012 року та відбувала покарання у виправній колонії з 03 березня 2012 року до 13 липня 2017 року. Після смерті ОСОБА_5 , належна йому квартира АДРЕСА_1 , була успадкована його сином - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 заповіт на своє майно за життя не складав. Спадкоємцями ОСОБА_3 за законом другої черги у рівних частках є його брат ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_2 , яка на день смерті спадкодавця була зареєстрованою у вказаному вище житлі. 26 лютого 2014 року державним нотаріусом Здолбунівської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Фесюк Т.В. було видано на ім`я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частки вказаної квартири, яке зареєстроване у реєстрі за №2-46 (спадкова справа №147/2013). Свідоцтво про право на спадщину на іншу Ѕ частки квартири не видавалося. З листа-відповіді Здолбунівської районної державної нотаріальної контори від 11 вересня 2020 року №429/01-16, на звернення ОСОБА_4 , останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину іншої Ѕ частини квартири, оскільки у матеріалах спадкової справи міститься інформація про наявність ще одного спадкоємця - ОСОБА_2 , яка зареєстрована за однією адресою із померлим, що є підтвердженням факту їх постійного проживання та прийняття нею спадщини. Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України). Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця. Державна реєстрація у квартирі сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) та від 28 квітня 2021 року, справа №204/2707/19 (провадження №61-15380св20). Після смерті ОСОБА_3 квартира у якій він проживав та була зареєстрована ОСОБА_2 не була постійним місцем її проживання, оскільки остання перебувала у місцях позбавлення волі, де відбувала покарання за вироком суду. У визначений законом строк ОСОБА_2 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Відбування нею покарання не свідчить про неможливість подання такої заяви. Також відсутні докази звернення до нотаріуса і після звільнення ОСОБА_2 із виправної колонії у липні 2017 року. Тобто, з 27 березня 2013 року (дата відкриття спадщини) і по даний час ОСОБА_2 є такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими. Покликання місцевого суду на п. 7 ч. 3 ст. 71 ЖК Української РСР є помилковими, оскільки дана норма закону не поширюється на спірні правовідносини у даній справі. Разом з цим, апеляційний суд погоджується із рішенням місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання нотаріуса внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виключивши ОСОБА_2 із числа спадкоємців, оскільки визначені ст. 1224 ЦК України підстави усунення від спадкування відсутні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Судовий збір за розгляд справи місцевим та апеляційним судом підлягає стягненню з ОСОБА_2 пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2021 року в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати. Визнати ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1261,20 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2021 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.